Кривий Ріг
Нозологічний довідник лікаря

Прегіпертензія

Содержание

Що таке прегіпертензія?

Артеріальна гіпертензія, або підвищений артеріальний тиск (АТ), є основним фактором ризику серцево-судинних захворювань. У численних дослідженнях встановлено, що ризик серцево-судинних захворювань тим вищий, що вищі рівні систолічного та діастолічного АТ. Так, за оцінками експертів, підвищення систолічного АТ на 20 мм рт.ст. або діастолічного АТ на 10 мм рт.ст. подвоює ризик летального наслідку від інсульту, патології серця або інших судинних хвороб.

Що таке прегіпертензія?

Термін «прегіпертензія» був виділений у Сьомому звіті Об’єднаного національного комітету з профілактики, виявлення, оцінки та лікування підвищеного артеріального тиску (Prehypertension was originally defined in the Seventh Report of the Joint National Committee on Prevention, Detection, Evaluation, and Treatment of High Blood Pressure — JNC 7) міністерства охорони здоров’я Сполучених Штатів Америки (United States Department of Health).

На той момент він застосовувався для позначення рівня систолічного АТ в діапазоні 120–139 мм рт.ст. або діастолічного АТ в межах 80–89 мм рт.ст.

Надалі у 2017 р. були опубліковані клінічні рекомендації Американського коледжу кардіології / Американської кардіологічної асоціації (ACC / AHA) з артеріальної гіпертензії. Відповідно до цих рекомендацій, рівні АТ класифіковані як:

  • нормальний рівень АТ (<120/80 мм рт.ст.);
  • підвищений АТ (120–129/<80 мм рт.ст.);
  • артеріальна гіпертензія І стадії (систолічний АТ в діапазоні 130–139 мм рт.ст. або діастолічний — 80–89 мм рт.ст.);
  • артеріальна гіпертензія II стадії (систолічний АТ у межах ≥140 мм рт.ст. або діастолічний — ≥90 мм рт.ст.).

Рівні АТ при прегіпертензії

На сьогодні більшість експертів дійшли висновку, що прегіпертензія — це рівень АТ в діапазоні 120–139/<89 мм рт.ст.

Прегіпертензія: причини

Точні причини розвитку прегіпертензії та есенціальної гіпертензії на сьогодні не до кінця досліджені.

Чинники ризику прегіпертензії включають:

  • вік, що є основним фактором ризику артеріальної гіпертензії, який не піддається коригуванню.
  • Генетична схильність до артеріальної гіпертензії та сімейний анамнез.
  • Надмірна маса тіла та ожиріння. Зв’язок між індексом маси тіла та АТ є лінійним, прямим і безперервним без ознак порогового показника.
  • Надмірне споживання натрію з їжею пов’язане з артеріальною гіпертензією та підвищеним ризиком інсульту та несприятливих серцево-судинних подій.
  • Надмірне споживання алкоголю.
  • Гіподинамія.
  • Порушення метаболізму глюкози, інсулінорезистентність та цукровий діабет.
  • Метаболічний синдром.

Вторинна артеріальна гіпертензія може розвиватися на тлі застосування деяких лікарських засобів, вживання наркотиків, таких як метамфетаміни та кокаїн, а також оральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, протинабрякові засоби (такі як фенілефрин та псевдоефедрин), стимулятори, атипові антипсихотики. Низка захворювань, включно з нирковою недостатністю, гіперальдостеронізмом, реноваскулярним захворюванням, синдромом обструктивного апное уві сні, феохромоцитомою та іншими ендокринними розладами, такими як гіпертиреоз та синдром Іценка — Кушинга, можуть призвести до розвитку вторинної артеріальної гіпертензії.

Як розвивається прегіпертензія?

Патогенез прегіпертензії сьогодні не до кінця вивчений.

Підвищення АТ — це мультифакторіальний процес. У розвитку прегіпертензії та артеріальної гіпертензії задіяна складна взаємодія гемодинамічних, молекулярних та спричинених стресом адаптацій. За оцінками експертів, імунометаболічний синдром, пов’язаний із підвищеним симпатичним впливом, відіграє ключову роль у патогенезі цієї хвороби.

Діагностика прегіпертензії

Які симптоми проявляються при прегіпертензії?

Найчастіше прегіпертензія має безсимптомний перебіг. Пацієнти можуть відзначати головний біль, запаморочення або дискомфорт у серці.

Для вимірювання АТ рекомендуються повірені, повністю автоматизовані осцилометричні пристрої та аускультативні методи (механічні тонометри). Важливо використовувати прилад із відповідним розміром манжети (з камерою, що охоплює 80% руки).

Для точного визначення рівня АТ перед вимірюванням:

  • пацієнт повинен бути розслаблений та відпочивати протягом не менше 5 хв.
  • Вживання кофеїну (кави, чаю тощо), занять фізичними вправами та куріння слід уникати протягом мінімум 30 хв, що передують вимірюванню.
  • Оцінюється середній показник ≥2 вимірювань АТ, отриманих у ≥2 випадках.
  • Необхідно забезпечити підтримку руки під час вимірювання, щоб вона знаходилася на рівні серця.
  • АТ слід вимірювати на обох руках під час початкових оцінок. Наступні вимірювання слід проводити на руці з вищим показником АТ.

Слід заохочувати амбулаторний та домашній моніторинг АТ для доповнення даних, отриманих у кабінеті лікаря. Домашній моніторинг АТ настійно рекомендується пацієнтам із підозрою на артеріальну гіпертензію, тим, у кого нещодавно діагностовано цю патологію.

Важливо виключити артеріальну гіпертензію «білого халата» та масковану артеріальну гіпертензію.

Артеріальна гіпертензія «білого халата» визначається як підвищений «офісний» АТ, але нормальні показники при вимірюванні в домашніх умовах. Артеріальна гіпертензія «білого халата» пов’язана із мінімально підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань.

Маскована артеріальна гіпертензія характеризується нормальними офісними показниками, але підвищеним АТ при вимірюванні в домашніх умовах або добовому амбулаторному моніторингу. Ризик серцево-судинних хвороб та летального наслідку при маскованій артеріальній гіпертензії аналогічний такому при стійкій артеріальній гіпертензії (підвищені домашні або амбулаторні та офісні показники).

Добовий амбулаторний моніторинг АТ є золотим стандартом для його оцінки поза офісом. Рекомендується моніторинг протягом 24–48 год. Пристрій вимірює АТ кожні 15–20 хв щодня і кожні 30–60 хв вночі.

Артеріальна гіпертензія діагностується в разі виявлення при добовому моніторингу АТ:

  • середнього 24-годинного АТ ≥125/75 мм рт.ст.; або
  • середнього денного АТ ≥130/80 мм рт.ст.; або
  • середнього нічного АТ ≥110/65 мм рт.ст.

Важливим є збір детального анамнезу для диференціювання есенціальної та вторинної артеріальної гіпертензії. Слід провести ретельну оцінку харчових навичок пацієнта, фізичної активності, споживання алкоголю та тютюну.

Можливі ознаки та симптоми вторинної артеріальної гіпертензії:

  • лабільність АТ та епізодичне запаморочення / блідість можуть відзначатися при феохромоцитомі;
  • хропіння, денна сонливість характерні для синдрому обструктивного апное уві сні;
  • м’язові спазми, слабкість та інші ознаки, характерні для гіпокаліємії, можуть фіксуватися при первинному чи вторинному альдостеронізмі;
  • ненавмисне зменшення маси тіла, прискорене серцебиття, непереносимість спеки характерні при гіпертиреозі;
  • набряки, невмотивована втома, прискорене сечовипускання або зменшення об’єму сечі можуть відмічатися при хронічному захворюванні нирок;
  • центральне ожиріння, луноподібне обличчя характерні для синдрому Іценка — Кушинга;
  • поліурія, полідипсія – при цукровому діабеті.

Додаткові методи обстеження:

  • біохімічний аналіз крові з визначенням рівня креатиніну та підрахунком швидкості клубочкової фільтрації; сечової кислоти.
  • Ліпідний профіль.
  • Гемоглобін A1c та/або рівень глюкози у плазмі крові натще.
  • Аналіз сечі клінічний.
  • Електрокардіограма.
  • Загальний аналіз крові.
  • Співвідношення альбуміну до креатиніну у сечі.
  • Рівень електролітів у плазмі крові (натрій, калій та кальцій).
  • Рівень тиреотропного гормону.
  • Ехокардіограма.

Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я слід проводити оцінку серцево-судинного ризику під час або після початку фармакологічного лікування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

На сьогодні рекомендується проводити скринінг на артеріальну гіпертензію за допомогою вимірювання АТ при зверненні по амбулаторну медичну допомогу у всіх дорослих віком 18 років та старше.

Лікування прегіпертензії

Те, як лікувати прегіпертензію, залежить від рівнів АТ і серцево-судинного ризику.

У більшості випадків пацієнтам із прегіпертензією показано нефармакологічну терапію, зміни способу життя, зокрема раціону харчування та рівня фізичної активності. Водночас у низці випадків може бути рекомендовано і медикаментозне лікування.

Пацієнтам із систолічним АТ у діапазоні 130–139 мм рт.ст. (прегіпертензія за JNC 7 або артеріальна гіпертензія I стадії за класифікацією ACC / AHA) та супутнім серцево-судинним захворюванням слід розпочати фармакологічну терапію.

Хворим на систолічний АТ в межах 130–139 мм рт.ст. без серцево-судинних захворювань, але які мають високий серцево-судинний ризик через супутній цукровий діабет або хронічну хворобу нирок, також слід розпочати фармакотерапію.

Згідно з рекомендаціями ACC / AHA, слід оцінювати 10-річний ризик атеросклеротичного серцево-судинного захворювання у пацієнтів з прегіпертензією. Фармакологічна терапія має бути розпочата, якщо 10-річний ризик становить ≥10%.

Особам з підвищеним АТ або артеріальною гіпертензією І стадії, у яких передбачуваний 10-річний ризик становить <10%, показана нефармакологічна терапія та модифікація способу життя.

Які препарати призначають під час прегіпертензії?

Можуть бути рекомендовані такі лікарські засоби:

  • тіазидні та тіазидоподібні діуретики (гідрохлортіазид, індапамід, хлорталідон);
  • інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (лізиноприл, раміприл, периндоприл та ін.);
  • блокатори рецепторів ангіотензину (валсартан, кандесартан, лозартан та ін.);
  • дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, лерканідипін).

Нефармакологічні втручання при прегіпертензії включають зміни способу життя:

  • зменшення маси тіла (зменшення маси тіла на 1 кг сприяє зниженню систолічного АД на 1 мм рт.ст.);
  • дотримання дієти;
  • зниження споживання натрію та збільшення — калію в раціоні (якщо немає протипоказань, пов’язаних із патологією нирок);
  • підвищення фізичної активності — у дослідженнях встановлено, що аеробні вправи сприяють зниженню АТ;
  • контроль стресу та поведінкова терапія.

Які продукти корисні в разі прегіпертензії?

Рекомендується високий вміст у раціоні фруктів, овочів та нежирних молочних продуктів. Також рекомендується зменшити в раціоні харчування кількість насичених та загальних жирів, продуктів з високим рівнем натрію, вживати обмежену кількість м’яса та солодощів.

Прегіпертензія: профілактика

Існують захисні фактори, що знижують ризик розвитку гіпертензії. До них належать, наприклад, споживання калію та фізична активність.

Також для профілактики прегіпертензії рекомендується регулярна фізична активність, вживання великої кількості фруктів, овочів, нежирних молочних продуктів, підтримання нормальної маси тіла (підтримка індексу маси тіла в діапазоні 18,5–24,9 кг/м2), уникати куріння та надмірного вживання алкоголю.

Диференційна діагностика

Чим небезпечна прегіпертензія?

Прегіпертензія пов’язана з підвищеним ризиком прогресування артеріальної гіпертензії, розвитку серцево-судинних захворювань та летального наслідку. У пацієнтів із прегіпертензією можливий розвиток гіпертонічного кризу.

Неліковане та неконтрольоване підвищення АТ може призвести до артеріальної гіпертензії та множинних серцево-судинних ускладнень, включно з інсультом, серцевою недостатністю та інфарктом міокарда. Крім того, хворі з прегіпертензією схильні до підвищеного ризику ускладнень у період вагітності (зокрема артеріальної гіпертензії в період вагітності), порушень когнітивних функцій та пошкодження органів-мішеней (збільшення маси лівого шлуночка та порушення діастолічної функції).

ГоловнаКошикОбране