Порушення обміну магнію

Содержание

Визначення

У дорослої людини масою тіла ≈70 кг вміст магнію в організмі досягає ≈1000 ммоль. Щоденна потреба людини в цьому елементі зазвичай знаходиться в межах 0,15–0,2 ммоль/кг маси тіла, причому добове надходження магнію з їжею зазвичай становить ≈20 ммоль. Норма показників його концентрації в плазмі крові варіює в діапазоні 0,65–1,2 ммоль/л, причому ≈30% цієї кількості зв’язано з альбуміном. Основну роль у підтримці балансу магнію відіграють нирки. Магній (Mg²⁺) є найважливішим каталізатором ферментів гліколізу, дихального ланцюга та синтезу нуклеїнових кислот, а також бере активну участь у скороченні серцевого м’яза і запобігає активації тромбоцитів, стабілізуючи їхні мембрани.

Порушення обміну магнію — це стан дисбалансу рівня цього елементу в організмі, що виражається у вигляді гіпомагніємії (знижений рівень магнію в плазмі крові) або гіпермагніємії (підвищений рівень магнію в плазмі крові).

Етіологія

Причинами порушення обміну магнію можуть бути:

• недостатнє надходження магнію з їжею (голодування, порушення харчування).
• Втрата цього елемента через шлунково-кишковий тракт (діарея, хронічне блювання, захворювання кишечнику).
• Підвищена ниркова екскреція магнію (прийом діуретиків, гіперальдостеронізм, ниркові хвороби).
• Зниження всмоктування цього елемента під час мальабсорбції.
• Надмірне надходження магнію (передозування препаратів магнію, ниркова недостатність).

Патогенез

Патогенез порушення обміну магнію пов’язаний із порушенням регуляції надходження, розподілу та виведення магнію з організму. Слід зазначити, що магній відіграє важливу роль у ферментативних реакціях, м’язових скороченнях та стабілізації клітинних мембран. При дефіциті магнію порушуються гліколітичні процеси, енергетичний обмін клітин, підвищується ризик судом та аритмій. Надмірний вміст магнію може призводити до пригнічення нервової системи та зниження м’язової активності.

Діагностика

Діагноз встановлюється, виходячи з лабораторного визначення концентрації магнію у плазмі крові (норма: 0,65–1,2 ммоль/л). Також важливо враховувати анамнез пацієнта та симптоми, характерні для порушень рівня магнію (слабкість, судоми, порушення серцевого ритму).

Диференційна діагностика

При диференційній діагностиці гіпомагніємії слід звернути увагу на гіпокальціємію, гіпокаліємію та неврологічні розлади. Також слід пам’ятати, що гіпермагніємія диференціюється з іншими причинами нервово-м’язової слабкості та пригнічення центральної нервової системи (гіперкальціємія, передозування седативних препаратів).

Лікування

При гіпомагніємії призначають пероральні або внутрішньовенні препарати магнію з обов’язковим контролем їхнього рівня у плазмі крові. При гіпермагніємії необхідно відмінити застосування препаратів магнію (якщо пацієнт їх приймає), форсований діурез, у тяжких випадках проводиться гемодіаліз.

Профілактика

На профілактику слід звернути особливу увагу: забезпечити збалансоване харчування, своєчасне лікування захворювань шлунково-кишкового тракту та нирок, контроль за призначенням діуретиків та лікарських засобів, що впливають на рівень магнію в людському організмі.