Порушення обміну калію

Содержание

Визначення

У дорослої людини масою тіла ≈70 кг загальний вміст калію становить ≈3500 ммоль, що відповідає ≈50 ммоль калію/кг маси тіла. Основна частина калію (≈90%) знаходиться у внутрішньоклітинному просторі.

Концентрація калію в плазмі крові визначається низкою факторів, серед яких найбільш значущими є надходження цього елемента з їжею, регуляція його виведення нирками, а також процеси переміщення калію між клітинами і позаклітинним простором в обох напрямках. Під час аналізу рівня калію в плазмі крові необхідно пам’ятати, що він піддається невеликим добовим коливанням, які зазвичай не перевищують 0,7 ммоль/л. Мінімальні показники концентрації калію фіксуються ввечері та вночі, а максимальні — в ранкові години (з 8:00 до 9:00).

Щодня з їжею людина отримує 20–100 ммоль калію. Із загальної кількості калію, що надходить в організм, 90% абсорбованого елемента виводиться із сечею, а ≈10% через кишечник з калом. Коли у пацієнта фіксується хронічна ниркова недостатність, то треба звернути увагу, що роль шлунково-кишкового тракту у процесі виведення калію суттєво зростає та може досягати 30–40%.

Основна частина калію в сечі виводиться за допомогою діяльності клітин збиральних канальців нирок. Коли функція нирок в нормі, то вони здатні ефективно виводити 300–400 ммоль калію/добу, тим самим забезпечувати підтримку оптимального балансу цього елемента в організмі.

Порушення обміну калію — це стан, під час якого відмічається відхилення концентрації калію в організмі від фізіологічних норм, що призводить до гіпокаліємії (зниженого рівня калію) або гіперкаліємії (підвищеного рівня калію).

Етіологія

Причини порушення обміну калію різноманітні, до них можуть належати:

• недостатнє чи надмірне споживання калію з їжею.
• Порушення ниркової екскреції калію внаслідок захворювань нирок (наприклад хронічної ниркової недостатності).
• Прийом лікарських засобів (наприклад діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворювального фермента (АПФ), калійзберігаючих діуретиків).
• Порушення кислотно-лужного балансу (ацидоз чи алкалоз).
• Ендокринні захворювання, такі як гіперальдостеронізм або хвороба Аддісона.

Патогенез

Патогенез порушення обміну калію пов’язаний з порушенням механізмів регуляції його концентрації, зокрема ниркової регуляції та переміщення калію між внутрішньоклітинним та позаклітинним середовищем. Оцінка ролі ниркових механізмів здійснюється шляхом розрахунку трансканальцевого градієнта калію (TKГ) за формулою:

TKГ = (концентрація K⁺ у сечі • осмоляльність плазми крові)/(концентрація K⁺ у плазмі крові • осмоляльність сечі).

При нормальній функції нирок TKГ становить <3 при гіпокаліємії (нирки утримують калій) та >7–8 при гіперкаліємії (нирки виводять калій). TKГ має діагностичну цінність при концентрації Na⁺ у сечі >25 ммоль/л та осмоляльності сечі, що дорівнює або вище за осмоляльність плазми крові. Показник сумнівний при поліурії.

Діагностика

Діагностика порушення обміну калію ґрунтується на біохімічному дослідженні крові та сечі, розрахунку TKГ, а також виявленні та усуненні основної причини, що спричинила порушення (аналізи проводять в лабораторії).

Лікування

Терапія порушення обміну калію спрямована на корекцію його рівня та залежить від характеру порушення:

• при гіпокаліємії призначають препарати калію, корегують дієту.
• При гіперкаліємії застосовують калій-вивідні діуретики, проводять корекцію основного захворювання і дієтотерапію.

Профілактика

До профілактики порушення обміну калію належать контроль за прийомом препаратів, що впливають на баланс калію, дотримання збалансованого харчування, своєчасне лікування захворювань, які можуть призвести до порушення калієвого обміну.