Функціональна дисфонія: класифікація та підходи до лікування

Функціональна дисфонія — це група голосових розладів, що виникають без органічної причини, але виявляються зміною голосу внаслідок неправильного використання чи напруження голосових складок.

Ось основні типи функціональної дисфонії:

• гіпертонусна дисфонія.

Причини: часто виникає через перенапруження голосу та часті ларингіти.

Симптоми: голос стає жорстким та охриплим.

Ускладнення: можуть формуватися вузлики на голосових складках, відомі як «вузлики співаків»;

• гіпотонусна дисфонія.

Причини: ослаблення голосових м’язів або перенапруження голосу.

Симптоми: голос стає матовим та захриплим;

• психогенна афонія.

Особливості: пацієнти втрачають голос, але зберігають здатність до дзвінкого кашлю та сміху.

Супутні стани: можуть супроводжуватися психосоматичними розладами;

• індукована обтурація гортані.

Особливості: патологічне звуження гортані у відповідь на фізичні навантаження.

Симптоми: інспіраційна задишка, особливо помітна на піку фізичного навантаження.

Діагностика: часто помилково діагностується як бронхіальна астма, оскільки симптоми можуть бути схожими.

Лікування функціональної дисфонії

Лікування залежить від типу дисфонії та включає наступні підходи:

• фоніатричне лікування: спеціалізована допомога фоніатра, включаючи оцінку та корекцію голосового режиму;
• уникнення подразників: важливо мінімізувати вплив факторів, які можуть погіршувати стан голосу;
• зниження голосового навантаження: обмеження тривалого або інтенсивного використання голосу для запобігання подальшому напруженню;
• дихальні вправи: методи, спрямовані на релаксацію гортані та покращення дихальної функції;
• психотерапія: особливо важлива за психогенної афонії для адресації основних психологічних проблем;
• підхід до лікування має бути комплексним та індивідуалізованим, враховуючи як фізичні, так і психологічні аспекти стану пацієнта.

Органічна дисфонія: причини, симптоми та лікування

Органічна дисфонія відрізняється від функціональної наявністю фізичних змін у структурах голосового апарату.

Причини

• Анатомічні порушення та вади розвитку: вроджені аномалії будови гортані.
• Вузлики та поліпи голосових складок: часто виникають через хронічне перенапруження голосу.
• Пухлини та кісти: можуть бути як доброякісними, так і злоякісними.
• Гранульоми: виникають після інтубації або внаслідок гастроезофагальної рефлюксної хвороби.
• Контактні виразки: зазвичай пов’язані з механічним пошкодженням або хронічним подразненням.
• Травми та пошкодження голосових складок: можуть бути викликані операціями або зовнішнім впливом.
• Пошкодження нервової системи: як центрального (наприклад при хворобі Паркінсона), так і периферичного (часто пов’язане з операціями на щитоподібній залозі або пухлинами).

Симптоми

• Афонія або захриплість: повна або часткова втрата голосу.
• Зміна якості голосу: голос може стати більш грубим або непостійним.
• Підвищені зусилля для фонації: необхідність докладати більше зусиль для звуку.

Діагностика

Ларингоскопія та стробоскопія: ці методи дозволяють візуалізувати голосові складки в динаміці, оцінити їх вібрацію, змикання та виявити будь-які структурні зміни.

Лікування

• Консервативне лікування: зазвичай неефективне через стійкість органічних змін.
• Мікрохірургічне втручання: найкращий метод лікування, який дозволяє видаляти новоутворення або коригувати вади голосових складок.
• Логопедична реабілітація: важлива для відновлення правильної голосової функції після хірургічного втручання та запобігання повторному пошкодженню голосових складок.

Підхід до лікування органічної дисфонії має бути комплексним та спрямованим на корекцію як фізичних, так і функціональних аспектів голосу. Важливо враховувати індивідуальні особливості кожного пацієнта задля досягнення найкращих результатів.