Поліпи товстої кишки

Содержание

Визначення

Поліп у кишечнику — це утворення з тканин, що виступає, височить над рівнем слизової оболонки внутрішнього простору кишки (є потовщення слизової оболонки, які простягаються в просвіт органа). Неопластичні поліпи формуються в результаті надмірного розмноження клітин епітелію, що часто супроводжується дисплазією, тобто порушенням будови та функцій клітин і може зумовити розвиток онкологічних захворювань. На відміну від них, псевдополіпи з’являються внаслідок пошкоджень слизової оболонки, при цьому деякі її ділянки залишаються цілими і формують виступи в кишковому просвіті, що нагадують поліпи, але не зумовлюють небезпеки переродження в рак.

Під слизовою оболонкою можуть формуватися зміни, що призводять до її випинання, включаючи різноманітні доброякісні новоутворення, такі як лімфоїдні поліпи, ангіоми, ліпоми, лейоміоми, лімфоми, нейроендокринні пухлини, фіброми, а також такі стани, як ендометріоз. Ці утворення можуть викликати симптоми, також може знадобитися медичне втручання залежно від їхньої природи та впливу на функцію кишечнику.

Деякі типи поліпів або синдром поліпозу є генетично обумовленими, що вказує на важливість сімейного анамнезу в діагностиці та лікуванні. Залежно від форми, поліпи класифікуються на різні види, що також впливає на вибір методів їх видалення.

Класифікація

Поліпи в кишечнику можуть мати різні форми та розміри, що класифікуються за Паризькою системою. Вони можуть бути педункульованими (на тонкій ніжці), сидячими (з широкою основою, що примикають до слизової оболонки) або плоскими, включаючи варіанти з западиною на поверхні. Також виділяють килимоподібні поліпи, що охоплюють значні площі кишечнику, відомі як laterally spreading tumors (LST), які поділяються на гранулярні (LST-G) та негранулярні (LST-NG) типи залежно від їхньої мікроскопічної структури. Гістологічна класифікація поліпів ґрунтується на їх будові та розташуванні в стінці кишечнику, що важливо для визначення методів лікування та прогнозу.

Паризька класифікація поліпів розроблена для опису макроскопічних характеристик новоутворень у шлунково-кишковому тракті, включаючи їх форму та структурні особливості. Вона використовується для оцінки поліпів під час ендоскопічного дослідження. Класифікація включає такі категорії:

1. Протрузивні (виступаючі) поліпи:

• • тип 0-Іа (педункульовані): поліпи на тонкій ніжці, що явно виступають у просвіт кишки;
  • тип 0-Іb (сидячі): поліпи з широкою основою без явної ніжки, але які виступають над поверхнею слизової оболонки.

2. Плоскі поліпи:

• • тип 0-ІІа (підняті): злегка піднімаються над поверхнею слизової оболонки (менше 2,5 мм заввишки);
  • тип 0-ІІb (плоскі): на рівні слизової оболонки без піднімання;
  • тип 0-ІІc (поглиблені): мають невелике заглиблення на поверхні слизової оболонки.

3. Поліпи з вираженим поглибленням:

• • тип 0-III: ураження з вираженим поглибленням, які часто асоціюються з більш злоякісними змінами.

Ця класифікація допомагає як описати форму і структуру поліпів та оцінити їх потенційний ризик малігнізації, так і обрати найбільш підходящу тактику ендоскопічного видалення.

Класифікація поліпів кишечнику за гістологічною будовою та розташуванням у стінці включає наступні категорії:

1. За гістологічною будовою:

• аденоматозні поліпи (аденоми):
  • найпоширеніший тип передракових поліпів, поділяються на:
    • тубулярні аденоми (найчастіші);
    • ворсинчасті аденоми (з високим ризиком малігнізації);
    • тубуловорсинчасті аденоми (змішаний тип);
• гіперпластичні поліпи:
  • зазвичай доброякісні;
  • низький ризик злоякісного переродження;
  • найчастіше виявляються у прямій кишці;
• запальні поліпи:
  • розвиваються в результаті хронічного запалення слизової оболонки (наприклад при виразковому коліті або хворобі Крона);
  • є псевдополіпами;
• гамартоматозні поліпи:

• • розвиваються через порушення розвитку тканин;
  • часто асоційовані зі спадковими синдромами (синдром Пейтца — Егерса, ювенільні поліпи);
• сератні (зубчасті) поліпи:
• • до них належать гіперпластичні поліпи, традиційні сератні аденоми та сидячі сератні аденоми;
  • деякі з них мають високий ризик злоякісного переродження.

2. За розташуванням у стінці кишечнику:

• епітеліальні поліпи:
• • формуються з епітелію слизової оболонки;
  • найбільш поширені типи;
• субмукозні поліпи:
• • розташовані в підслизовому шарі;
  • приклади: ліпоми, лейоміоми;
• лімфоїдні поліпи: розвиваються з лімфоїдної тканини стінки кишечнику;
• м’язові поліпи: розвиваються з м’язової тканини стінки кишки.

Ця класифікація допомагає клініцистам оцінювати ризик злоякісного переродження та обирати оптимальний підхід до діагностики та лікування поліпів.

Аденоматозні поліпи вважаються найчастішим видом неопластичних утворень у кишечнику у дорослих. Ці поліпи характеризуються активним розмноженням залозистих клітин епітелію, що проявляється через дисплазію, — цитологічні та архітектурні зміни в клітинах, що свідчить про їхню неопластичну природу. Розрізняють дисплазію низького та високого ступеня, залежно від глибини та вираженості патологічних змін у структурі тканини. Основним завданням при мікроскопічному вивченні аденоми є визначення ступеня дисплазії, оскільки високий ступінь дисплазії з переходом через м’язову пластинку слизової оболонки та проникненням у підслизовий шар може вказувати на розвиток інвазивного раку.

Ризик злоякісного переродження аденоми тісно пов’язаний з такими факторами, як розмір поліпа, його форма та гістологічна будова. У клінічній практиці використовуються спеціальні класифікації, такі як класифікації Кудо та Narrow Band Imaging International Colorectal Endoscopic Classification (NICE), які дозволяють оцінити ймовірність малігнізації поліпа та визначити необхідність та терміновість його видалення.

Класифікація Кудо (Kudo classification) ґрунтується на оцінці поверхні поліпів кишечнику при використанні збільшувальної ендоскопії та хромоендоскопії. За її допомогою можна визначити природу поліпа (доброякісну або злоякісну) та обрати подальшу тактику лікування. В основу класифікації покладено вивчення криптів слизової оболонки, так званий патерн поверхні.

Типи патернів за класифікацією Кудо:

1. I тип (нормальний):

• • поверхня з чіткими круглими або овальними криптами;
  • відповідає нормальній слизовій оболонці або гіперпластичним поліпам;
  • ризик малігнізації відсутній.

2. II тип (гіперпластичний):

• • зірчаста чи квіткоподібна форма крипт;
  • характерний для гіперпластичних поліпів та запальних змін;
  • низький ризик малігнізації.

3. III тип (неопластичний, аденоматозний):

• • III-S (small): крипти дрібні, щільні;
  • III-L (large): крипти збільшені;
  • свідчить про аденоматозну природу поліпа;
  • можлива дисплазія низького ступеня.

4. IV тип (ворсинчастий):

• • комплексні, гіллясті чи мозкоподібні структури крипт;
  • асоційований з ворсинчастими аденомами;
  • ризик злоякісного переродження високий.

5. V тип (злоякісний):

• • атиповий, неструктурований патерн крипт або їх відсутність;
  • характерний для інвазивного раку;
  • потрібне термінове лікування.

Клінічне значення класифікації Кудо:

• допомагає ендоскопісту відрізнити доброякісні поліпи від злоякісних;
• дозволяє заздалегідь оцінити ризик малігнізації та необхідність видалення поліпа;
• ефективна для вибору відповідного методу видалення (ендоскопічна резекція, хірургічне втручання).

Ця класифікація широко використовується в ендоскопічній практиці завдяки своїй простоті та високій діагностичній точності.

Класифікація NICE використовується в ендоскопічній практиці для оцінки колоректальних поліпів із застосуванням вузькоспектральної ендоскопії (Narrow Band Imaging — NBI) без фарбування. Вона дозволяє швидко визначити характер поліпа (доброякісний, передраковий чи злоякісний) на підставі особливостей поверхні та судинного малюнка.

Класифікація NICE

Тип I: гіперпластичні поліпи (доброякісні):

• колір: слизова оболонка має світлий або білуватий колір, який схожий на нормальну слизову оболонку;
• поверхня: структура поверхневих крипт зберігається, крипти овальної або зірчастої форми;
• судинний малюнок: капіляри дрібні, слабко виражені або відсутні;
• клінічне значення: ці поліпи мають дуже низький ризик малігнізації. Зазвичай не потрібне лікування, за винятком випадків великих розмірів.

Тип II: аденоматозні поліпи (неопластичні, передракові):

• колір: темніший, ніж у нормальної слизової оболонки, часто коричневий;
• поверхня: крипти мають округлу, витягнуту чи нерегулярну форму;
• судинний малюнок: капіляри помітні і стають більш вираженими, причому їхня структура впорядкована;
• клінічне значення: ці поліпи мають низький або помірний ризик малігнізації. Потрібне видалення для запобігання можливому злоякісному перетворенню.

Тип III: злоякісні поліпи:

• колір: темний, може бути чорним або червонувато-коричневим;
• поверхня: повна відсутність чіткої структури крипт, поверхня пухлини хаотична;
• судинний малюнок: нерівний, дезорганізований судинний візерунок, капіляри розширені та розташовані нерівномірно;
• клінічне значення: ці зміни високо корелюють із інвазивним раком. Необхідні термінова діагностика та лікування.

Ключові переваги класифікації NICE:

1. Без фарбування: достатньо використовувати функцію вузькоспектрального освітлення NBI, що полегшує діагностику.
2. Швидка діагностика: дозволяє ендоскопісту відразу оцінити ризик злоякісності поліпа під час процедури.
3. Точна тактика лікування: допомагає визначитися, чи потрібне видалення поліпа та яким методом.

Ця класифікація ефективна та проста, завдяки чому широко використовується в ендоскопічній діагностиці.