Що таке пневмонія, спричинена коронавірусами, та які її симптоми?
Пневмонія часто розвивається як результат ускладнення інфекцій, викликаних коронавірусами, такими як MERS-CoV (вірус близькосхідного респіраторного синдрому), SARS-CoV (вірус тяжкого гострого респіраторного синдрому), а також SARS-CoV-2, відомий як збудник COVID-19.
У пацієнтів фіксуються симптоми неспецифічного характеру: лихоманка, задишка та кашель. При фізикальному огляді у частини хворих виявляють крепітацію при аускультації легень, а при вираженій дихальній недостатності — ціаноз.
Діагностика
Радіологічні дані можуть значно випереджати вираженість клінічних проявів. На комп’ютерній томографії (КТ) зазвичай виявляються двосторонні чи односторонні зміни на кшталт «матового скла» чи ділянок консолідації, особливо у периферичних зонах легень — характерна ознака COVID-19. На ранніх стадіях захворювання за допомогою рентгенографії грудної клітки можна не виявити патології, проте за допомогою КТ можливо зафіксувати ураження у всіх пацієнтів з вираженою клінічною картиною. У ряді випадків зміни в легеневій тканині виявляються і при ультразвуковому дослідженні. Плевральний випіт реєструється рідко.
Патологічні ознаки
У міру прогресування захворювання зростає можливість виявлення нових патологічних ознак при візуалізаційних методах. На пізніших етапах можуть проявлятися потовщення міжчасткових перегородок, формуючи так звану бруківку, а також потовщення стінок бронхів.
При тяжкому перебігу захворювання можливий розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС), а також поліорганної недостатності, а в найбільш несприятливих випадках — летальний кінець. Коронавірусна пневмонія може стати причиною довготривалого порушення функції легень, навіть після завершення основного захворювання. Ступінь ураження легеневої тканини є ключовим показником тяжкості хвороби та прогностичним фактором.
Стійкі порушення функції легень
Після перенесеної пневмонії, спричиненої коронавірусами, нерідко фіксуються стійкі порушення функції легень. Основні наслідки — рестриктивні зміни та зниження дифузійної здатності легень. Тяжкість цих змін залежить як від глибини ураження легеневої тканини, так і від конкретного вірусного збудника.
Так, у пацієнтів, які перенесли SARS-CoV, через 3–6 міс патологія легень зберігається у 50–75% хворих. Через 2 роки у невеликій частці випадків зберігаються порушення спірометричних показників, проте зниження коефіцієнта передачі для вуглекислого газу в легенях (transfer factor for carbon monoxide — TLCO) відзначається у близько 50% пацієнтів.
Після перенесеного MERS-CoV аналогічно виявляється погіршення функції легень, включаючи зниження показників спірометрії та TLCO навіть через 1 рік.
Щодо COVID-19, то довгострокові наслідки все ще активно вивчаються. Проте вже зараз відомо, що близько 25% пацієнтів після виписки зі стаціонару зберігають ознаки рестриктивних змін, а 50% — зниження дифузійної здатності легень. У пацієнтів з тяжкою формою пневмонії ці показники можуть бути ще вищими: зниження TLCO зафіксовано у 84% хворих.