Визначення
Klebsiella pneumoniae — це грамнегативна бактерія у формі палички, яка часто стає причиною тяжких респіраторних інфекцій. Її частка становить близько 10% всіх випадків хронічної пневмонії та до 20% госпітальних форм захворювання. Основний шлях зараження — аспіраційний, що особливо небезпечно для пацієнтів із порушенням механізмів захисту дихальних шляхів.
Цікаво, що чоловіки схильні до інфікування в 10 разів частіше, ніж жінки. Захворювання може супроводжуватися серйозними ускладненнями, включаючи абсцес легені та емпієму плеври, тому потрібне негайне медичне втручання.
Чинники ризику інфікування Klebsiella pneumoniae включають:
- цукровий діабет;
- зловживання алкоголем;
- онкологічні захворювання;
- патологію жовчовідвідних шляхів;
- хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ);
- прийом системних глюкокортикостероїдів;
- хронічну ниркову недостатність.
Пацієнтам з такими станами потрібні особливо уважне спостереження та своєчасна діагностика за появи ознак дихальної інфекції.
Клінічна картина
Пневмонія, викликана Klebsiella pneumoniae, зазвичай починається гостро. Пацієнти раптово відчувають різке погіршення стану: з’являються висока температура тіла, плевральний біль, інтенсивний кашель із рясним відділенням гнійного мокротиння, задишка, а в деяких випадках — кровохаркання.
При рентгені грудної клітки найчастіше виявляються великі інфільтрати, які нерідко охоплюють цілу частку легені, переважно верхню. Також можливе виявлення ознак ателектазу, розпаду легеневої тканини та формування абсцесів. В осіб з імунодефіцитом запальні зміни нерідко мають багатоосередковий та бронхогенний характер.
Для діагностики важливе значення має мікроскопія мокротиння: вона має гнійний характер та містить великі грамнегативні палички, що вказує на наявність K. pneumoniae у нижніх дихальних шляхах. Додатковим підтвердженням є бакпосів крові, який виявляється позитивним у 25–70% пацієнтів і має високу діагностичну цінність.
Прогноз захворювання може бути несприятливим, особливо при розвитку бактеріємії, коли рівень летальності сягає 30–55%.
Лікування
Антибактеріальна терапія при інфікуванні Klebsiella pneumoniae залежить від стану імунної системи пацієнта та характеру інфекції. Для хворих без ознак імунодефіциту та у стабільному загальному стані застосовуються препарати першої лінії: цефалоспорини II–IV поколінь, карбапенеми, ципрофлоксацин або β-лактами у комбінації з інгібіторами β-лактамаз.
У пацієнтів з тяжким перебігом захворювання або порушенням імунного захисту надають перевагу комбінованій терапії: β-лактамні антибіотики або карбапенеми поєднано з аміноглікозидами, що підвищує ефективність лікування.
Як тільки з’являються результати мікробіологічного дослідження, слід перейти на прицільну антибіотикотерапію, спрямовану на конкретний збудник.
У результаті захворювання, навіть при ефективній терапії, у легеневій тканині можуть формуватися рубцеві зміни, фіброз (цироз), каверни та зменшуватися об’єм ураженої легені.
Особливою загрозою є госпітальні штами Klebsiella pneumoniae, які часто продукують β-лактамази розширеного спектра (Extended-spectrum beta-lactamase — ESBL). Ці ферменти сприяють тому, що бактерія стає стійкою до пеніцилінів та цефалоспоринів. Більш того, навіть з чутливістю до β-лактамів з інгібіторами, підтвердженою in vitro, не завжди можна досягти клінічного ефекту. Однак такі штами, як правило, зберігають чутливість до карбапенемів, а також потенційно до антибіотиків з інших фармакологічних груп.