Визначення
Haemophilus influenzae — грамнегативна аеробна бактерія, яка нерідко виявляється у верхніх дихальних шляхах у здорових людей, у цьому випадку людина вважається безсимптомним носієм. Цей мікроорганізм є причиною близько 5–10% випадків негоспітальної пневмонії.
Передача інфекції здійснюється переважно повітряно-краплинним шляхом, а також при прямому контакті з інфікованими. Потрапляння бактерії до нижніх дихальних шляхів найчастіше відбувається через механізм мікроаспірації, особливо при порушеннях захисних бар’єрів слизових оболонок дихальних шляхів.
Клінічна картина
Клінічні прояви пневмонії, спричиненої Haemophilus influenzae, багато в чому схожі на симптоми інших бактеріальних інфекцій легень. Однак розпад інфільтратів та плевральний випіт за цієї форми пневмонії фіксується дуже рідко.
Діагностика інфекції, викликаної H. influenzae, утруднена через високу частоту її носійства. Бакпосів мокротиння не завжди інформативний, проте при правильній та своєчасній інтерпретації результатів може бути необхідним для виключення діагнозу. При бакпосіві крові позитивний результат фіксується рідко, але якщо ж результат все-таки позитивний, то це достовірне підтвердження інфекції.
До основних факторів ризику розвитку інфекції H. influenzae належать анатомічна або функціональна асплія, порушення гуморального імунітету, дефіцит компонентів комплементу, трансплантація гемопоетичних клітин, проведення хіміє- або променевої терапії при онкозахворюваннях, а також ВІЛ-інфекція.
Лікування
Haemophilus influenzae може мати здатність синтезувати β-лактамазу — у деяких країнах, близько 10% штамів демонструють таку активність. Штами, які не продукують β-лактамази, залишаються чутливими до ампіциліну та амоксициліну, тому застосовують ці препарати як терапію першої лінії.
За наявності продукції β-лактамази призначають амоксицилін у комбінації з клавулановою кислотою, а також можливе призначення фторхінолонів — левофлоксацину або моксифлоксацину. Однак останнім часом все частіше виявляються штами H. influenzae, які не синтезують β-лактамази, але при цьому стійкі до ампіциліну та його комбінацій з інгібіторами β-лактамаз. Ці штами відомі як BLNAR (β-lactamase-negative ampicillin resistant).
У випадках інфікування BLNAR-штамами рекомендовано застосування цефалоспоринів ІІІ покоління, таких як цефотаксим або цефтріаксон. В якості альтернативи можна призначати доксициклін, особливо при непереносимості інших препаратів.