Визначення

Підшкірні введення особливо необхідні в паліативній та хоспісній практиці, а також при догляді за пацієнтами літнього віку, включаючи тих, хто проходить лікування вдома під наглядом кваліфікованих доглядальниць. Такий спосіб доставки препаратів вважається більш доступним та безпечним порівняно з внутрішньовенними інфузіями. На відміну від внутрішньовенного доступу, підшкірні ін’єкції не провокують розвитку тромбозів і викликають значно менше неприємних відчуттів у хворого, що робить їх кращим варіантом при тривалому догляді.

Показання до проведення підшкірної інфузії

Підшкірна регідратація рекомендується при зневодненні легкого та середнього ступеня, особливо у пацієнтів похилого віку та дітей. Цей спосіб нерідко стає оптимальним вибором на термінальних етапах захворювання за умови, що при процесі заповнення рідини, якої бракує, страждання пацієнта не посилюються і не затягується природний процес вмирання.
Постійна інфузія або систематичне введення невисоких доз (зазвичай 2–4 мл) лікарських розчинів показані пацієнтам, яким важко приймати препарати перорально. Такий підхід особливо важливий при вираженій нудоті та блюванні після хіміє- або променевої терапії, в осіб старшого віку, а також у пацієнтів у термінальному стані.

Протипоказання до проведення підшкірної інфузії

Загальні: підшкірне введення не використовується при вираженій гіпергідратації, тромбоцитопенії та інших порушеннях згортання крові. Метод також не використовується в ситуаціях, коли існують абсолютні показання до внутрішньовенного доступу, наприклад за необхідності вводити більше 3 л розчинів на добу, забезпечувати парентеральне харчування або надавати невідкладну допомогу при станах, що загрожують життю.
Місцеві: процедура протипоказана при надто тонкому шарі підшкірної тканини, у зонах, доступ до яких утруднений або викликає виражений дискомфорт. Її також уникають, якщо відтік рідини порушений через пухлинний процес або виразкові ураження, а стан шкіри незадовільний — є запальні зміни, лімфатичний набряк або пошкодження, включаючи наслідки променевої терапії.

Ускладнення під час проведення підшкірної інфузії

Можливі реакції на підшкірні введення: почервоніння шкіри, болючість у місці ін’єкції, поява слідів крові в канюлі або подовжувальній частині «метелика», а також невеликі крововиливи або закупорка канюлі. При розвитку таких проявів рекомендується змінити ділянку введення. Локальне накопичення рідини під шкірою може з’являтися, але воно не становить небезпеки для пацієнта.

Устаткування

Металева голка типу «метелик». Традиційно використовується разом із подовжувачем, що полегшує введення лікарських засобів. Протипоказано використовувати у пацієнтів із алергією на нікель.
Синтетична канюля. Використовується аналогічно до периферичних венозних катетерів; зазвичай використовуються розміри діаметром 04–06 мм (26–23 G).
Шприцевий дозатор (інфузомат). Оптимально обирати моделі, спеціально призначені для підшкірного введення препаратів, що забезпечують точність та безпеку інфузії.
Розчини для підшкірного введення:

типи: доцільним вважається 0,9% розчин натрію хлориду. Допускається застосування 0,45% NaCl, 5% глюкози, поліелектролітних розчинів, лактату Рінгера, а також комбінованих розчинів (наприклад ¹/₃ 5% глюкози + ²/₃ 0,9% NaCl). За необхідності до 1000 мл розчину, що повільно вводиться, можна додавати 20–40 мЕкв KCl;
об’єм: допускається введення до 3 л на добу, при цьому зручніше працювати через два пункційні доступи. Разова порція може досягати 500 мл протягом 1 год до 6 разів на добу.

Лікарські засоби. У паліативній практиці підшкірно часто застосовують гіосцину бутилбромід, галоперидол, левомепромазин, метоклопрамід, мідазолам, морфін, трамадол. Доза препарату розраховується на основі пероральних схем, що використовувалися раніше. Як розчинник переважно застосовують 0,9% NaCl як безпечний і нейтральний варіант; допускається вода для ін’єкцій або 5% розчин глюкози.
Додаткове приладдя. Використовуються стандартні матеріали та інструменти, що призначені для виконання підшкірних ін’єкцій.

Місце ін’єкції

Для підшкірного введення важливо обирати ділянки, де шар підшкірної клітковини досить розвинений. Найбільш зручними зонами, що часто використовуються, є верхня частина грудної клітки під ключицею, зовнішня поверхня стегна, ділянки над або під лопаткою, латеральна частина плеча, а також передня черевна стінка. Ці зони забезпечують хороший доступ, комфорт пацієнта та стабільне всмоктування препарату.

Техніка проведення підшкірної інфузії

Використання голки типу «метелик».

Процедура включає стандартні підготовчі заходи: отримання згоди пацієнта, гігієнічну обробку рук, використання рукавичок та антисептичну обробку шкіри. Голку вилучають із упаковки, зберігши захист, після чого попередньо заповнюють подовжувальну трубку відповідним розчином.

Перед введенням шкіра збирається у складку, що забезпечує оптимальний доступ до підшкірної клітковини. Голка спрямовується під кутом близько 45°, але в ділянці грудної клітки орієнтується паралельно до ребер. Після встановлення оцінюють відсутність крові в системі, що підтверджує коректне розташування.

Подовжувач формують петлею для зменшення натягу та запобігання мікрорухомості голки, потім фіксують пов’язкою. За потреби створюють додаткову петлю для регулювання довжини подовжувача. Інформація про виконання процедури заноситься до медичної документації.

Використання синтетичної канюлі.

Алгоритм схожий із застосуванням «метелика», проте деякі підготовчі етапи відсутні. Після розміщення канюлі в підшкірному шарі провідник (голка) видаляється, що забезпечує безпеку та комфорт пацієнта.

Швидкість введення розчинів.

Для контролю інфузії використовують розрахунок краплинної швидкості: умовно приймається, що 1 мл рідини відповідає 20 краплям. На основі цього розраховують необхідну кількість крапель за хвилину з урахуванням загального обсягу та передбачуваної тривалості введення.

При швидкості інфузії до 75 мл/год (близько 25 крапель за хвилину) скупчення розчину в підшкірній клітковині зазвичай немає і всмоктування залишається фізіологічним.

Події після проведення маніпуляції

За відсутності місцевих реакцій або інших ускладнень встановлена голка типу «метелик» або синтетична канюля може залишатися в підшкірній клітковині протягом кількох діб. Це дозволяє забезпечити безперервне або повторне введення препаратів без потреби частих додаткових проколів.

Підшкірна інфузія