Періанальні абсцеси

Содержание

Визначення

Періанальні абсцеси — досить поширене ускладнення, яке розвивається внаслідок інфекції в анальній ділянці. Інфекція може розпочатися в анальних криптах та залозах або уражувати шкіру навколо ануса. Етіологія абсцесів залежить від джерела інфекції: якщо інфекція виходить з анальних крипт або залоз, найчастіше збудниками є анаеробні бактерії та Escherichia coli (E. coli). У випадках, коли джерелом інфекції є шкіра, збудником зазвичай є стафілокок.

Однак у більшості випадків етіологія періанальних абсцесів пов’язана як з аеробними, так і анаеробними бактеріями, які можуть спільно призводити до розвитку інфекційного процесу. Для ефективного лікування зазвичай потрібно точно визначити збудника за допомогою мікробіологічних досліджень, що дає змогу призначити адекватну антибактеріальну терапію. Звернення до лікаря за перших ознак захворювання допоможе запобігти ускладненням і прискорити процес одужання.

Класифікація

Класифікація Кормана є важливим інструментом для діагностики та лікування абсцесів, що розвиваються в ділянці заднього проходу. Ця класифікація дозволяє точно визначити локалізацію абсцесу щодо аноректальних м’язів, що є критично важливим для вибору методу лікування. Залежно від розташування абсцесу по відношенню до м’язів сфінктерів і м’яза підйомника відхідника, у цій класифікації виділяються такі типи абсцесів:

1. Підшкірні абсцеси — становлять близько 80% всіх абсцесів у періанальній ділянці. Ці абсцеси знаходяться безпосередньо під шкірою навколо ануса і часто є найлегше доступними для лікування.
2. Міжсфінктерні абсцеси — локалізовані між внутрішнім та зовнішнім сфінктерами. Цей тип абсцесу може бути менш помітний візуально, але викликає значний дискомфорт та болючі відчуття.
3. Ішіоректальні абсцеси — розташовуються в ішіоректальній ямці, що робить їх більш складними для лікування через глибоке розташування та ризик поширення інфекції на навколишні тканини.
4. Супралеваторні абсцеси — знаходяться вище м’яза, що піднімає задній прохід, і можуть поширюватися у вищі відділи таза. Ці абсцеси потребують особливої уваги, тому що їх лікування часто складніше і необхідне інтенсивне медичне втручання.

При кожному типі абсцесу потрібен індивідуальний підхід до лікування, починаючи від антибіотикотерапії та дренування до можливих хірургічних втручань. Важливо своєчасно діагностувати та розпочати лікування, щоб уникнути подальших ускладнень та забезпечити швидке відновлення пацієнта.

Лікування

Лікування періанальних абсцесів має бути спрямоване на ефективне усунення інфекції та запобігання подальшим ускладненням. Підходи до лікування залежать від глибини та розташування абсцесу:

1. Хірургічне втручання: процедура зазвичай проводиться під анестезією — місцевою чи загальною. Широкий розріз забезпечує повне дренування абсцесу, що є ключовим для уникнення рецидивів та сприяє швидкому одужанню. Поверхневі та неглибокі абсцеси можна надрізати під місцевою анестезією, що вважається менш інвазивним методом.
2. Антибіотикотерапія: у більшості випадків антибіотики не потрібні, оскільки ефективне дренування часто є достатнім для розв’язання проблеми. Однак за наявності певних умов, таких як ослаблений імунітет у пацієнтів з цукровим діабетом, прийом імуносупресивних препаратів або ВІЛ, антибіотикотерапія стає необхідною для запобігання поширенню інфекції.
3. Утворення нориці: у близько 40% пацієнтів після розтину абсцесу можуть розвиватися анальні нориці. При цьому ускладненні потрібна додаткова медична увага та можливе подальше хірургічне втручання для його корекції.

Підхід до лікування кожного пацієнта має бути індивідуалізований з огляду на його загальний стан здоров’я, ступінь поширення абсцесу та ризик ускладнень. Регулярний медичний огляд та ретельне спостереження після процедури є важливими компонентами успішного лікування періанальних абсцесів.