Причини, механізм та наслідки переломів кінцівок
Пошкодження опорно-рухового апарату найчастіше відбувається внаслідок механічної травми, рідше — через патологічні зміни в кістковій тканині, що призводять до так званих патологічних переломів. Будь-який перелом супроводжується крововиливом у навколишні м’які тканини, ступінь якого залежить від локалізації та характеру пошкодження.
Об’єм крововтрати при переломах може бути значним: при переломі ребер — близько 100 мл, стегнової кістки — до 1–1,5 л, а при переломах таза — до 2–2,5 л (в середньому близько 500 мл на одну ділянку перелому). За такої втрати крові можливий розвиток гіповолемії, що може призвести до розвитку травматичного шоку.
Особлива небезпека — це відкриті переломи, при яких порушується цілісність шкірних покривів. У таких випадках кровотеча, як правило, більш виражена, проте уламки кістки не завжди видно в рані.
До додаткових ускладнень переломів належать пошкодження судин, здатні викликати ішемію дистальних відділів кінцівки, а також розриви нервових стовбурів, що виявляються парезами та розладом чутливості.
Перша допомога при переломах кінцівок
- За підозри на тяжку травму насамперед необхідно викликати допомогу та провести первинну оцінку стану потерпілого за алгоритмом ABCD (airway — дихальні шляхи, breathing — дихання, circulation — кровообіг, disability — неврологічний статус), при цьому слід забезпечити підтримку життєво важливих функцій до прибуття медичних фахівців.
- Після того як ви переконалися у відсутності безпосередньої загрози життю, слід провести швидке обстеження потерпілого з акцентом на пошкоджену кінцівку. Перелом можна запідозрити за наявності болю, втрати функції, деформації контурів чи набряку.
Точний діагноз встановлюється лише за явної деформації осі кістки чи в разі відкритого перелому. В інших ситуаціях без рентгенологічного дослідження неможливо достовірно відрізнити перелом від розтягування або розриву зв’язок, тому завжди варто виходити з припущення про найбільш тяжке пошкодження.
Вивихи — зміщення суглобових поверхонь — виявляються неприродною формою суглоба, різким болем та пружним опором при спробі руху. Слід пам’ятати, що без рентгена не можна виключати перелом, що супроводжує вивих.
Необхідно також оцінити чутливість та кровопостачання дистальних відділів кінцівки, щоб виявити можливі пошкодження нервів та судин.
- При відкритих переломах першочергово потрібно зупинити кровотечу, після чого можна переходити до іммобілізації кінцівки, дотримуючись стерильності та обережності, аби не підвищити ступінь тяжкості пошкодження.
- За підозри або при підтвердженому переломі необхідно забезпечити надійну іммобілізацію пошкодженої кінцівки. Якщо травма зачіпає діафіз кістки, фіксують не тільки місце перелому, а й 2 сусідні суглоби. При внутрішньосуглобових переломах слід іммобілізувати обидві кістки, що формують суглоб.
Перед фіксацією деформованої кінцівки можна акуратно спробувати вирівняти її по осі, попередньо здійснивши легке розтягування. Якщо це здійснити важко або дії збільшують вираженість болю, іммобілізацію проводять у положенні, в якому знаходиться кінцівка.
Під час надання першої допомоги без спеціалізованого обладнання можна використовувати підручні засоби.
При переломі плеча руку фіксують, прив’язуючи її до тулуба, а передпліччя підвішують на косинці для запобігання обертальним рухам.
При переломі передпліччя під нього можна підкласти згорнуту газету або за відсутності інших засобів — використовувати другу руку як опору (з огляду на те, що в цьому разі пацієнт позбавляється можливості користуватися обома руками).
При пошкодженні нижньої кінцівки її фіксують разом зі здоровою ногою, проклавши між ними одяг або складену ковдру, потім з’єднують і закріплюють стопи, щоб уникнути ротації пошкодженої кістки.
Якщо під рукою є шини, краще використовувати їх, переконавшись, що вони м’яко вистелені та не здавлюють м’які тканини.
При переломі ноги шину накладають із зовнішньої поверхні, загинаючи нижній край навколо стопи; якщо є підозра на перелом стегна, шина має досягати рівня тулуба.
Якщо ж іммобілізація виконана правильно, то зменшується вираженість болю, вона запобігає додатковому пошкодженню тканин і тим самим зменшується крововтрата, а стан постраждалого стабілізується.
Алгоритм дій у кареті швидкої допомоги та умовах стаціонару
- Забезпечення життєво важливих функцій
Насамперед необхідно підтримувати дихання, кровообіг та свідомість пацієнта, контролюючи параметри життєдіяльності до стабілізації стану.
- Знеболення
Якщо при проведеній іммобілізації не досягнуто достатнього зменшення вираженості болю, слід призначити анальгетичні препарати, переважно внутрішньовенно. При вираженому больовому синдромі застосовують опіоїдні анальгетики, а при помірному болю — парацетамол. Застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) на цьому етапі не рекомендується через їх можливий негативний вплив на гемодинаміку та систему згортання.
- Корекція гіповолемії та лікування шоку
При ознаках крововтрати або гіповолемічного шоку необхідно розпочати внутрішньовенне введення інфузійних розчинів, зазвичай 0,9% розчину хлориду натрію. Важливо уникати встановлення венозних катетерів на кінцівках, де підозрюється перелом, щоб не погіршити травму та не ускладнити подальше лікування.
- Діагностика та передача пацієнта хірургу
Після стабілізації стану виконують рентгенологічне дослідження травмованої кінцівки для підтвердження діагнозу. Потім постраждалого передають під нагляд хірурга для подальшого лікування та визначення тактики (консервативної чи оперативної) залежно від характеру перелому.