Падіння

Содержание

Що таке падіння?

Падіння — це несподіваний рух, унаслідок якого людина ненавмисно опиняється на землі (підлозі або іншій низькій поверхні) без зв’язку із серйозним гострим захворюванням (наприклад інсультом) або непереборною небезпекою.

Виділяють дроп-атаки — раптові падіння, що виявляються без провісників і не пов’язані з втратою свідомості, що відбуваються внаслідок зниження тонусу (слабкості) м’язів тулуба та ніг.

Падіння — часта причина травм, що є однією з найбільш поширених і серйозних проблем, пов’язаних з підвищеним ризиком летального наслідку, втрати працездатності та можливості самообслуговування, особливо в осіб похилого віку.

За оцінками експертів, >30% осіб віком від 65 років падають щороку. Близько 10% усіх падінь призводять до серйозних травм, включно з переломом кісток (зокрема шийки стегнової кістки), травмою голови, субдуральною гематомою.

Етіологія

Хода людини в нормі є результатом ефективної координації наступних нейронних компонентів: системи базальних гангліїв стовбура головного мозку, регульованого м’язового тонусу та функціональної обробки сенсорної інформації, такої як зір, слух та пропріоцепція. Ризик падіння підвищується в осіб похилого віку через вікове зниження цих функцій, зменшення довжини кроку і сили нижніх кінцівок. Крім того, підвищений ризик падінь пов’язаний з наявністю низки захворювань та прийомом деяких лікарських засобів.

Чинники ризику падіння:

• падіння в анамнезі;
• порушення рівноваги;
• зниження м’язової сили;
• порушення зору (міопія, гіперметропія, катаракта та ін.);
• поліпрагмазія (прийом >4 препаратів);
• застосування психоактивних лікарських засобів;
• порушення ходи;
• депресія;
• ортостатична та/або постпрандіальна артеріальна гіпотензія;
• запаморочення;
• хронічне обструктивне захворювання легень;
• вік старше 80 років;
• ожиріння;
• жіноча стать;
• нетримання сечі;
• порушення когнітивних функцій;
• артрит;
• цукровий діабет;
• дисфункція щитовидної залози;
• хронічний больовий синдром;
• самотній спосіб життя;
• малорухливість та погана фізична форма;
• прийом низки лікарських засобів (антигіпертензивних препаратів, нейролептиків та антипсихотиків, седативних та снодійних засобів, антидепресантів, нестероїдних протизапальних препаратів, антиаритмічних засобів, дигоксину, діуретиків та бензодіазепінів).

Патофізіологія

Які причини падінь у осіб похилого віку? Важливою причиною падінь таких людей є вікові атрофічні дегенеративні процеси в скелетній мускулатурі, що призводять до зменшення об’єму м’язової маси і сили м’язів — саркопенії. Саркопенія може бути пов’язана з відмовою від їжі, тривалими перебуванням у лікарні та/або хворобою. Частий прийом парацетамолу може зумовлювати розвиток саркопенії. Дефіцит поживних речовин може призвести до низького індексу маси тіла, що пов’язане з підвищеним ризиком падіння.

Дефіцит вітаміну D пов’язаний з м’язовою слабкістю, остеопорозом та порушеннями ходи.

Також важливою причиною є наявність когнітивних порушень та деменції.

Ще однією причиною, яка призводить до рухової нестабільності та підвищення ризику падінь, є зниження сили діафрагмального м’яза. Зниження сили та функції діафрагми також пов’язане з підвищеним ризиком падіння.

Остеопороз є причиною перелому шийки стегнової кістки у осіб похилого віку під час падіння.

Падіння як ускладнення неврологічних захворювань може бути пов’язане з різними патофізіологічними механізмами.

Судинна деменція та її інші типи також пов’язані з підвищеним ризиком падінь. У такому разі падіння пов’язані зі зниженням концентрації уваги, порушенням рівноваги та вегетативною нестабільністю.

Порушення зору: глаукома, катаракта, звуження полів зору, знижена гострота зору та контрастна чутливість призводять до підвищеного ризику падіння.

Біль при ходьбі, мозолі на стопах, деформація великих пальців ніг, виразки та деформація нігтів призводять до порушень рівноваги та підвищення ризику падіння.

Падіння у пацієнтів із хворобою Паркінсона можуть бути пов’язані з порушенням постуральних рефлексів, спрямованих на підтримання рівноваги при зміні пози. Цей механізм також відмічається при прогресуючому над’ядерному паралічі та інших акінето-ригідних синдромах, може призводити до падінь, що повторюються, у осіб з дисциркуляторною енцефалопатією.

Ортостатична гіпотензія може бути причиною падінь особливо у осіб похилого віку з вегетативною недостатністю та тих, що приймають антигіпертензивні та вазодилатувальні лікарські засоби.

Падіння при порушенні координації можуть бути пов’язані з тяжкою формою мозочкової, вестибулярної, сенситивної атаксії.

Минуща ішемія стовбура головного мозку призводить до розвитку дроп-атак.

Двостороння слабкість у ногах, яка може бути причиною падінь, може проявлятися внаслідок ішемії у басейні обох передніх мозкових артерій.

Спровоковане рухами шиї минуще здавлення нижньої частини стовбура або верхньої частини спинного мозку при об’ємних процесах, тяжкій формі остеохондрозу, краніовертебральних аномаліях також може призводити до падінь.

Катаплексія — раптова м’язова атонія, пов’язана зі значним переляком, здивуванням, сміхом та іншими емоціями.

Також падіння можуть зумовлювати зовнішні чинники: погане освітлення, нерівні поверхні та слизькі підлоги.

Падіння: діагностика

• У осіб із падінням важливо зібрати детальний анамнез.

Потрібно виявити фактори ризику, супутні захворювання, зібрати анамнез.

Те, що людина відчуває під час падіння, залежить від причин його виникнення.

Пацієнти з дроп-атаками можуть відмітити зв’язок падіння із закиданням голови. При цьому можуть фіксуватися інші симптоми вертебро-базилярної недостатності, наприклад, запаморочення.

Падіння при вестибулярній дисфункції можуть бути пов’язані з рухом голови і зазвичай супроводжуються обертальним запамороченням.

Також слід з’ясувати, чи передувала падінню надмірна емоційна реакція або різкий звук, спалах світла, оскільки падіння може бути пов’язане з патологічною надмірною реакцією на переляк.

Стійкий головний біль після падіння може відмічатися при розвитку хронічної субдуральної гематоми.

Важливо з’ясувати, як падіння впливають на якість життя пацієнта. Так, страх падіння проявляється у ²/₃ осіб із падіннями в анамнезі. Через страх падіння пацієнти можуть обмежувати чи виключати фізичну, соціальну активність, тим самим зумовлюючи підвищення ризику падіння. Нав’язливий страх падіння при стоянні та ходьбі називається стазобазофобією. Наслідки травм, пов’язаних із падіннями, та страх ходьби, а також нових падінь значно знижують якість життя хворих.

• Фізикальний огляд

Має включати вимірювання артеріального тиску, зокрема проведення ортостатичної проби для виключення ортостатичної гіпотензії. Тестування м’язової моторики для виявлення генералізованої м’язової слабкості чи слабкості нижніх кінцівок.

Огляд стоп для виявлення їхньої деформації.

Неврологічний огляд, зокрема виявлення вестибулярних порушень. Так, для визначення постуральної стійкості можна вивести хворого з рівноваги легким поштовхом у груди або потягнувши за плечі.

Огляд окуліста з дослідженням гостроти зору та полів зору.

Також слід провести детальне опитування пацієнта про труднощі при виконанні ним основних дій у повсякденному житті (включно з прийняттям водних процедур, відвідуванням туалету, одяганням одягу, прийомом їжі, доглядом за собою та пересуванням, виконанням покупок, приготуванням їжі, управлінням власними фінансами, використанням телефону, пранням, прибиранням та користуванням транспортом).

Додаткові тестування

Комплексна геріатрична оцінка (Comprehensive Geriatric Assessment — CGA) — це багатопрофільний інструмент, який використовується для оцінки ризику падіння у осіб похилого віку. Він включає шкалу балансу Берга (Berg Balance Scale) для оцінки статичної та динамічної рівноваги, тести для оцінки рухливості пацієнта і страху падінь.

Також слід провести оцінку болю за допомогою візуальної аналогової шкали (ВАШ, бали 0–10).

За наявності показань проводять тест 6-хвилинної ходьби та 10-метровий тест ходьби.

Додаткові методи обстеження

• Загальний аналіз крові.
• Рівень глюкози у плазмі крові.
• Рівень електролітів у плазмі крові.
• Рівень вітаміну D у плазмі крові.
• Рентгенографія при травмах.

Що робити при падінні та травмі голови?

Для виключення черепно-мозкової травми можуть бути рекомендовані:

• рентгенографії черепа.
• Комп’ютерна томографія голови.
• Магнітно-резонансна томографія головного мозку.

Лікування

Вибір тактики лікування залежить від передбачуваної причини падіння.

Перша допомога під час падіння надається з урахуванням отриманих травм.

Профілактика падінь

Важливо також модифікувати довкілля пацієнта для зниження ризику падінь.

При стазобазофобії ефективні психотерапія разом із реабілітаційними програмами.

Рекомендуються програми фізичних вправ для тренування витривалості, рівноваги, гнучкості.

Може бути рекомендовано бойове мистецтво тайцзи, яке включає повільні, ритмічні рухи, включно з обертанням тулуба, перенесенням маси тіла, координацією, поступовим звуженням стійки нижніх кінцівок і сприяє значному підвищенню постуральної стійкості.

Вправи на рівновагу, зокрема ходьба з п’яти на носок та стояння на одній нозі, поєднані із вправами на координацію, також рекомендуються для профілактики падінь.

Пацієнтів також навчають групуватися при падіннях для зниження ризику травм.

Можуть бути рекомендовані різні ортопедичні пристрої — ходунки, милиці, спеціальне ортопедичне взуття.

Також слід скоригувати прийом препаратів, які потенційно можуть призвести до падіння.

У осіб із зниженим рівнем вітаміну D може бути рекомендовано прийом дієтичних добавок вітаміну D. У результаті досліджень встановлено, що це може сприяти зниженню ризику падіння.

Диференційна діагностика

• Синкопе.
• Транзиторна ішемічна атака.
• Інсульт.
• Судоми.
• Гострий інфаркт міокарда.
• Ортостатична гіпотензія.
• Серцеві аритмії (фібриляція передсердь, фібриляція шлуночків, атріовентрикулярна вузлова реципрокна тахікардія та ін.).
• Блокади серця (атріовентрикулярна блокада) та синдром слабкості синусового вузла.
• Тромбоемболія легеневої артерії.
• Гіпоглікемія.
• Гіперглікемія.
• Інтоксикація.

Падіння та його наслідки для здоров’я

Падіння можуть призвести до низки ускладнень, зокрема таких, як:

• переломи кісток;
• черепно-мозкова травма;
• субдуральна гематома;
• забій;
• зниження загальної функціональної спроможності;
• страх падіння;
• зниження якості життя.