Оцінка психічного стану

Оцінка психічного здоров’я передбачає комплексний підхід: спостереження за поведінкою пацієнта, вивчення його медичної історії, а також збір інформації від близьких пацієнта. Також важливими є дані, отримані за допомогою додаткових діагностичних методів. У процесі оцінки особлива увага приділяється:

• визначенню ризику самоушкодження чи агресії, спрямованої як на самого пацієнта, так і на оточуючих;
• виявленню психопатологічних симптомів та синдромів;
• аналізу зв’язку між психічними розладами та фізичним здоров’ям, впливом лікарських засобів, наслідками отруєнь та абстинентними явищами.

У процесі лікування може виникнути потреба в терапевтичній дії, що супроводжується заходами для забезпечення безпеки як самого пацієнта, так і оточуючих. Це може включати використання методів фізичного обмеження.

Основна мета екстреного психіатричного обстеження — визначити причини, що спонукали конкретного пацієнта з його унікальним психологічним профілем, особистісними особливостями та поточними життєвими обставинами звернутися за допомогою на даний момент. Особлива увага приділяється аналізу ключових симптомів, про які повідомляє пацієнт і які спостерігає лікар, а також виявленню тригерів, які можуть містити психологічні, соціальні, міжособистісні, фізіологічні фактори, а також вплив психоактивних речовин.

Межі основної оцінки психічного стану

При діагностиці пацієнтів із гострими проявами психічних порушень першочерговим завданням є аналіз стану свідомості. Це важливо, оскільки зміни свідомості, як кількісні, так і якісні, часто пов’язані з фізичними причинами: інфекціями, порушенням кислотно-лужного і водно-електролітного балансу, отруєннями, симптомами абстиненції.

1. Стан свідомості оцінюється так:

• • кількісні зміни: реакція на стимули;
  • якісні зміни: орієнтація у просторі та часі (поінформованість пацієнта про себе, його місцезнаходження та час).

2. Загальний стан та поведінка пацієнта: аналізуються психомоторний стан та функції вольової сфери, наявність збудження, ступору, стереотипій, нав’язливих чи імпульсивних дій.
3. Ставлення до свого психічного стану: оцінюється критичність пацієнта та його готовність до співпраці з лікарем.
4. Аналіз емоційного стану пацієнта включає оцінку наступних аспектів:

• • наявність почуттів тривоги, страху, занепокоєння, напруження;
  • зміни настрою, що охоплюють спектр від легкого смутку до клінічної депресії, від ейфорії до маніакальних станів, а також змішані стани, що виявляють одночасно депресивні та маніакальні симптоми, а також переживання гніву, агресії чи апатії;
  • відповідність емоцій ситуації, адекватність емоційних реакцій.

5. Оцінка мислення включає:

• • аналіз форми мислення, зокрема прискорення чи уповільнення розумових процесів, фіксація на дрібницях, загальмованість мислення, розсіяність чи фрагментація думки, повторення тих самих думок (персеверації);
  • вивчення змісту мислення, зокрема наявність маніакальних ідей, нав’язливих думок.

6. Сприйняття:

• • аналіз наявності галюцинацій (відчуття неіснуючих об’єктів) та ілюзій (спотворене сприйняття реальних об’єктів).

7. Оцінка вищих когнітивних функцій:

• • аналіз пам’яті, концентрації уваги, здатності до адекватної оцінки реальності, абстрактного мислення та самосвідомості (саморефлексії), а також контролю над власними інстинктами, включаючи агресивні та сексуальні імпульси.

8. Завершальним етапом оцінки психічного стану є підтвердження чи виключення наявності психопатологічних розладів. При цьому слід враховувати, що інформація, отримана від пацієнтів із такими розладами, може бути спотворена через порушення сприйняття реальності та самоідентифікації. Додаткову інформацію можна отримати від оточуючих пацієнта. У разі прояву збудження та агресії підхід до лікування відрізнятиметься від стандартного. Основні психотичні симптоми включають:

• • галюцинації — наявність переконань щодо сприйняття неіснуючих об’єктів;
  • маревні ідеї, марення (порушення мислення) — є нелогічними переконаннями, що виникають через психічні порушення і не піддаються корекції за допомогою нових знань або пояснень доти, доки зберігається основний психічний стан. Маревні ідеї класифікуються за змістом: переслідування, ревнощів, гіпохондрії, гріхи і провини, приниження, недостатності, зубожіння та небуття (нігілізм), величі, відносин, впливу та контролю;
  • схильність до марення мислення — це схильність до формування маревних переконань;
  • маревна інтерпретація реальності — це спотворене сприйняття реальних подій, у якому вони набувають маревного значення;
  • розрив у мисленні — це порушення логічної послідовності у розмові, коли між довгими фрагментами мови чи реченнями відсутній зв’язок.

Симптоми кататонії включають:

а) гіпокінетичний тип — порушення координації рухів, що виявляється в уповільненні чи повній нерухомості;

б) гіперкінетичний тип — хаотичне психомоторне збудження.