Отруєння LSD
Содержание
Визначенння LSD
Діетиламід лізергінової кислоти (Lysergic acid Diethylamide, формула 25 — LSD-25. Цифра «25» вказує на порядковий номер речовини в ряді синтезованих сполук на основі лізергінової кислоти), відомий в сленгу як «кислота», являє собою галюциногенний наркотик, що діє як агоніст серотонінових рецепторів підтипу 5-HT2A. LSD не викликає фізичної чи психічної залежності, що відрізняє його від багатьох інших психоактивних речовин. Він вважається одним із найдешевших і найдоступніших галюциногенів на ринку.
LSD випускається у формі невеликих паперових квадратів (блантерів) із різними малюнками, що містять близько 300 мкг LSD (іноді 100 мкг у комбінації з амфетаміном). А також у формі таблеток або мікротаблеток (мікродоти), рідкого розчину, просоченого цукру (кубик). Ці форми LSD зазвичай використовують сублінгвально або поміщають під повіку.
Точний механізм розвитку галюцинацій після прийому LSD остаточно не вивчений. Однак вважається, що речовина активує 5-HT2A рецептори серотоніну, розташовані в пірамідних клітинах нової кори головного мозку (неокортекс). Цей механізм пояснює ризик розвитку серотонінового синдрому після вживання LSD.
Початок дії LSD відмічається через 15–40 хв після прийому, а тривалість ефекту становить 8–12 год. При цьому галюцинації можуть виявлятися не тільки відразу після вживання, але й через кілька днів чи тижнів — цей феномен називають flashback.
Серйозні порушення здоров’я внаслідок вживання низьких додаткових доз LSD фіксуються вкрай рідко. Летальні наслідки в більшості випадків зумовлені циркуляторним колапсом та гіпертермією. Життєзагрозливе отруєння, як правило, розвивається при вживанні дози, що перевищує 400 мкг.
Клінічна картина
Симптоми застосування LSD включають зорові, слухові та тактильні галюцинації, відомі як trip, запаморочення та синестезію — поєднання різних видів сенсорного сприйняття, наприклад відчуття кольору чи смаку при сприйнятті звуків. Серед емоційних та когнітивних ефектів відзначаються ейфорія, а також можливі виражена тривожність та неспокій.
Фізіологічні прояви можуть включати тахікардію, підвищення артеріального тиску, порушення рівноваги та орієнтації у просторі. Також можливий розвиток серотонінового синдрому.
Діагностика отруєння LSD
- Клінічна діагностика.
Діагноз отруєння LSD першочергово ґрунтується на анамнезі та клінічній картині.
Основні ознаки:
- зорові, слухові та тактильні галюцинації, синестезія;
- психомоторне збудження, виражена тривожність;
- порушення рівноваги, орієнтації у просторі, запаморочення;
- тахікардія; підвищення артеріального тиску;
- можливий розвиток серотонінового синдрому (при поєднанні з іншими серотонінергічними речовинами).
При розмові з пацієнтом чи його оточенням важливо виявити інформацію про вживання речовин: вид, доза, спосіб вживання, час останнього прийому.
- Лабораторні дослідження:
- використовують імуноферментний аналіз (ІФА) або тонкошарову хроматографію для виявлення LSD та його метаболітів у сечі (наприклад 2-оксилізергід та інші);
- проте чутливість та специфічність тестів для LSD низькі, оскільки речовина швидко метаболізується та виводиться з організму;
- визначення концентрації LSD у плазмі крові практично не використовується у рутинній практиці через короткий період напіввиведення та технічну складність аналізу.
- Додаткові дослідження (за показаннями):
- моніторинг серцево-судинної та дихальної функцій;
- вимірювання артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, температури тіла;
- лабораторні показники (електроліти, глюкоза, газовий склад крові) — для унеможливлення супутніх порушень або комбінації з іншими речовинами;
- при підозрі на травму або тяжкі ускладнення — нейровізуалізація (наприклад комп’ютерна томографія голови).
Лікування
Детоксикація
- Необов’язкова, оскільки специфічна деконтамінація для LSD не потрібна.
Методи прискореної елімінації
- Не використовуються, оскільки LSD швидко метаболізується, а прискорити його виведення неможливо.
Симптоматичне лікування
- Для контролю психомоторного збудження рекомендується застосування діазепаму (перорально або внутрішньовенно).
- Для усунення галюцинацій застосовується галоперидол у дозі 2–5 мг внутрішньовенно.