Отруєння етиловим спиртом (етанолом)

Содержание

Етанол, або етиловий спирт, добре абсорбується через шлунково-кишковий тракт, шкіру та дихальні шляхи, досягаючи максимальної концентрації в крові приблизно через 0,5–3 год після вживання. Основний процес метаболізму етанолу відбувається в печінці завдяки ферменту алкогольдегідрогеназі, який перетворює його на ацетальдегід зі швидкістю 100-1–25 мг/кг/год. Деяка частина спирту виводиться з організму в незміненому вигляді через нирки (2–10%) та при диханні (кілька відсотків). Етанол також здатний проникати через плацентарний бар’єр та міститися у материнському молоці. Він депресивно впливає на центральну нервову систему (ЦНС) і може порушувати процес глюконеогенезу в печінці, що іноді призводить до гіпоглікемії. Летальна доза етанолу для дорослих становить 5–8 г/кг маси тіла, а для дітей — 3 г/кг маси тіла.

Клінічна картина та діагностика

Клінічна картина гострого отруєння етиловим спиртом включає низку характерних симптомів. Пацієнти можуть відчувати підвищене збудження, нудоту, блювання, а також гострий біль у животі. Крім того, часті скарги на головний біль та запаморочення, появу ністагму та диплопії. У поведінці спостерігаються підвищена балакучість, порушення уваги, проблеми з рівновагою та атаксія. Стан свідомості може бути порушений, мова стає невиразною. Також можуть виникати сонливість, тимчасові паузи у свідомості, судоми, зниження артеріального тиску, уповільнення серцевого ритму, зниження температури тіла та гіпоглікемія.

Що стосується алкогольного абстинентного синдрому, його симптоми починають виявлятися після припинення або зниження рівня вживання алкоголю в осіб із фізичною залежністю. Симптоматика може включати тривожність, тремтіння, підвищене потовиділення, безсоння, нудоту або блювання, а також тахікардію та тимчасові галюцинації або параноїдальні думки. У більш тяжких випадках можливі судоми та делірій.

Допоміжні дослідження

У рамках діагностики алкогольного сп’яніння проводяться допоміжні дослідження, які включають вимірювання концентрації етанолу у плазмі крові. Це дослідження може бути виконане шляхом аналізу сироватки або плазми крові, або шляхом оцінки концентрації алкоголю на підставі аналізу повітря, що видихається. При концентрації менше 20 мг/дл (0,2‰) зазвичай не виникає симптомів та немає юридичних наслідків при керуванні транспортними засобами. Рівні між 20 і 50 мг/дл (0,2–0,5‰, відповідно 0,1–0,25 мг/л у повітрі, що видихається) вказують на недавнє вживання алкоголю. Концентрація понад 50 мг/дл (більше 0,5‰) вважається токсичною, причому в деяких країнах поріг токсичності починається від 100 мг/дл (1,0‰), що відповідає стану сп’яніння. Критично високі значення, такі як 300 мг/дл (3,0‰) і вище, зазвичай свідчать про глибоке порушення свідомості, аж до коми. У осіб з алкогольною залежністю відмічають особливість — вони можуть підтримувати мовний контакт навіть при концентрації етанолу в плазмі крові 4–5‰, проте при зниженні до 2–3‰ можливий розвиток гострого абстинентного синдрому, особливо після тривалого зловживання алкоголем.

При серйозніших випадках отруєння важливо провести комплексне медичне обстеження, щоб оцінити загальний стан організму та ступінь ураження внутрішніх органів. Насамперед рекомендується визначення концентрації важливих електролітів, таких як натрій, калій, хлориди, а також глюкози у плазмі крові. Також важливо виміряти рівні сечовини та креатиніну для оцінки функції нирок. Результати активності амінотрансфераз — інформація про можливе пошкодження печінки.

Додатково для більш точної оцінки стану пацієнта показано проведення газометрії артеріальної крові, за допомогою якої можна оцінити газовий склад крові та кисневе насичення. Пульсоксиметрія — це простий та ненав’язливий метод, який дозволяє безперервно моніторувати рівень кисню у плазмі крові. Моніторинг електрокардіограми (ЕКГ) необхідний для спостереження за роботою серця, оскільки отруєння може викликати різні порушення серцевого ритму. Ці дослідження відіграють ключову роль у діагностиці та подальшому лікуванні тяжких отруєнь.

Лікування

У лікуванні отруєння етанолом використовуються різні підходи залежно від тяжкості стану пацієнта:

1. Детоксикація: специфічні методи для прискореної детоксикації етанолу не розроблені, оскільки він швидко метаболізується та виводиться з організму природним шляхом.
2. Антидот: специфічний антидот для нейтралізації етанолу відсутній.
3. Методи прискореної елімінації: у крайніх випадках, коли спостерігаються серйозні порушення свідомості, кровообігу та дихання, які не піддаються стандартній терапії, та за дуже високої концентрації етанолу в плазмі крові може бути застосований гемодіаліз.
4. Симптоматичне лікування: основне завдання — забезпечити безпеку пацієнта та запобігти можливим ускладненням, таким як аспірація блювотними масами. Для цього пацієнту слід надати стабільне положення на боку, забезпечити підтримку вітальних функцій і коригувати порушення, такі як гіпоглікемія або дегідратація.
5. Допомога при алкогольному абстинентному синдромі: лікування включає управління симптомами абстиненції, такими як тривожність, порушення сну, тремтіння, і може включати медикаментозну підтримку. Застосовуються седативні препарати, препарати для стабілізації артеріального тиску та відновлення водно-електролітного балансу.

У кожному випадку лікування має бути адаптоване до індивідуальних потреб пацієнта та проводитися під суворим медичним контролем.