Отруєння чадним газом

Содержание

Оксид вуглецю (чадний газ, СО) формується в результаті неповного згоряння природного газу, бутану або пропану (наприклад з газових балонів) при несправності пальників, особливо в газових колонках або приміщеннях, що недостатньо провітрюються. Він також виділяється при спалюванні вугілля, коксу та нафти у закритих просторах. Під час пожеж загибель людей частіше зумовлена отруєнням димом, що містить суміш різних газів (СО, ціанідів, оксидів сірки та азоту), а не впливом відкритого вогню.

CO має високу здатність зв’язуватися з гемоглобіном (він у 250 разів легший за кисень), утворюючи карбоксигемоглобін (HbCO), який втрачає здатність переносити кисень. Це призводить до розвитку тканинної гіпоксії. Додатково СО зв’язується з цитохромоксидазою у клітинах, порушуючи процес перенесення електронів у дихальному ланцюгу та викликаючи утворення вільних радикалів. Ці радикали руйнують мембранні структури клітин, підвищуючи ступінь тяжкості пошкодження тканин.

Оксид вуглецю швидко всмоктується та виводиться легенями. Період напіввиведення (T_1/2) становить 4–6 год при диханні атмосферним повітрям, скорочується до 40–90 хв при вдиханні 100% кисню і до 30 хв при терапії в гіпербаричній кисневій камері (3 абсолютні атмосфери).

Смертельна доза СО залежить від його концентрації у повітрі, що вдихається, тривалості впливу та інтенсивності дихання, яка впливає на швидкість накопичення отрути в організмі. Концентрація CO на рівні 1000 ppm («частин на мільйон» (parts per million)) (0,1 %) є загрозою для життя, а при концентрації 1500 ppm (0,15 %) можливий швидкий летальний кінець.

Клінічна картина

При отруєнні СО характерні такі симптоми:

• головний біль (найчастіший симптом) та запаморочення.
• Нудота, блювання, порушення рівноваги та орієнтації.
• Слабкість, апатія, тахікардія, аритмії, падіння артеріального тиску.
• Порушення свідомості — від її сплутаності до коми, можливі судоми.
• Шкіра зазвичай набуває синьо-блідого відтінку; характерне яскраво-червоне забарвлення з’являється лише при тяжких формах отруєнь або після смерті.
• У осіб з ішемічною хворобою серця отруєння СО може спровокувати загострення захворювання, аж до інфаркту міокарда.

Діагностика

У табл. 1 представлені рекомендовані дослідження при отруєнні СО.

Таблиця 1. Рекомендовані дослідження при отруєнні СО

Лікування

1. Припинення експозиції CO та забезпечення безпеки

• Негайно припинити вплив СО: провітрити приміщення, вимкнути подачу газу до пальнику (наприклад до колонки).
• Евакуювати потерпілого із зараженої зони на свіже повітря.
• Якщо у потерпілого відмічається втрата свідомості зі збереженням спонтанного дихання, слід укласти його у стійке бічне положення (для запобігання западу язика та аспірації).
• Забезпечити захист від переохолодження під час очікування на медичну допомогу.

2. Антидот: кисень

• Основним антидотом при отруєнні СО є кисень.
• Нормобаричну оксигенотерапію (НБО) слід розпочати відразу при підозрі на отруєння CO, включно з догоспітальним етапом. Кисень подається через маску із резервуаром.
• У стаціонарі проводиться продовження терапії з контролем лабораторних показників (аналіз газів артеріальної крові, концентрація лактату у плазмі крові, рівень HbCO).
• У пацієнтів з дихальною недостатністю потрібне проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ) з подачею 100% кисню.

3. Гіпербарична оксигенотерапія (ГБО)

• Показано при тяжких неврологічних порушеннях та відсутності покращення на тлі НБО, за умови, що транспортування до барокамери не несе додаткової загрози життю пацієнта.
• Перша процедура ГБО повинна бути проведена не пізніше ніж через 6 год після експозиції СО.
• Друга процедура ГБО проводиться тим пацієнтам, у яких, незважаючи на першу процедуру та НБО, відсутнє клінічне покращення або розвинулися додаткові серцево-судинні та/або неврологічні ускладнення.
• Більше 2 процедур ГБО, а також проведення ГБО через 24 год після експозиції СО є недоцільним.

Особливі показання для ГБО

Вагітні: при концентрації COHb >25% — незалежно від клінічного стану; при концентрації COHb >15% — якщо зберігаються неврологічні та/або кардіологічні порушення.

4. Симптоматичне лікування

• Підтримка життєво важливих функцій організму: контроль дихання, серцево-судинної та нервової систем.
• Корекція розвитку порушень: стабілізація артеріального тиску, усунення аритмій, запобігання судомам, контроль за рівнем глюкози та електролітів у плазмі крові.
• За необхідності — проведення інфузійної терапії для підтримки адекватної перфузії тканин.
• Постійний моніторинг стану пацієнта за умов інтенсивної терапії.

Ускладнення

У табл. 2 представлені пізні ускладнення після отруєння СО.

Таблиця 2. Пізні ускладнення після отруєння СО