Механізм та наслідки

Опіки: класифікація, особливості та потенційні ускладнення

Опіки — це пошкодження тканин, що розвиваються внаслідок впливу високих температур, хімічних речовин або електричного струму. Характер і тяжкість ураження залежать від глибини та площі опіку, і навіть від його виникнення.

Класифікація термічних опіків:

опіки І ступеня — уражують лише поверхневий шар шкіри. При цьому відмічаються почервоніння, гіперемія та помірна болючість. Денатурації білка не відбувається;
опіки II ступеня — ушкодження проникає глибше, але не на всю товщу шкіри. Характерні набряклість, почервоніння та утворення пухирів, наповнених серозною рідиною;
опіки III ступеня — охоплюють усі шари шкіри, часто із пошкодженням підшкірних структур. Шкіра може ставати блідою, сірою або обвугленою. У деяких випадках відсутня больова чутливість через руйнування нервових закінчень.

Чинники, що впливають на тяжкість опіку:

основну роль відіграють температура та тривалість впливу: чим вища температура і довший контакт, тим глибше та серйозніше пошкодження;
у дітей, шкіра яких значно тонша, опіки розвиваються швидше і глибше, нерідко досягаючи III ступеня навіть за відносно короткочасного впливу.

Опіковий шок

Це серйозне ускладнення, що розвивається не миттєво, а за кілька годин. Воно викликане:

вираженою втратою рідини (гіповолемією);
сильним больовим синдромом;
порушенням судинної проникності (внаслідок пошкодження ендотелію);
втратою білка та запуском системної запальної реакції.

Особливі випадки:

опіки обличчя, носа, рота, наявність обгорілого волосся у носі — все це може вказувати на термічне пошкодження дихальних шляхів, особливо у постраждалих в умовах пожежі;
причиною хімічних опіків часто є кислоти або луги, особливо небезпечні вони при контакті з очима та слизовими оболонками;
електричні опіки можуть бути менш вираженими на шкірі, але нерідко супроводжуються глибокими внутрішніми пошкодженнями тканин, включаючи м’язи та серце.

Перша допомога

Перша допомога при опіках: алгоритм дій

Надання своєчасної та грамотної першої допомоги при опіках може суттєво знизити ризик ускладнень та покращити прогноз. Нижче наведено основні кроки першої допомоги при термічних та хімічних опіках.

Припинення дії ушкоджувального фактора:

- при термічному опіку необхідно якомога швидше усунути джерело тепла. Згасити одяг, зняти його з постраждалого, якщо він не прилип до його шкіри;
- негайно розпочати охолодження ураженої ділянки холодною водою або вологими компресами (до 15 хв або до появи ознобу). Однак важливо уникати переохолодження — особливо при опіках, що охоплюють понад 10% поверхні тіла;
- не видаляти обвуглені тканини, не здирати одяг, що прилип до шкіри, і не розкривати пухирі — це підвищує ризик інфекції.

Допомога при хімічних опіках:

- спочатку видалити речовину зі шкіри (якщо вона у твердому вигляді — струсити перед промиванням);
- одночасно зняти забруднений одяг та ретельно промити шкіру холодною проточною водою;
- при цьому слід дотримуватися запобіжних заходів, щоб не обпектися самому.

Загальна оцінка стану постраждалого:

- використовувати алгоритм ABCD (Airway, Breathing, Circulation, Disability) для первинної оцінки;
- за ознак порушення дихання, підозри на ураження дихальних шляхів — негайно розглянути питання про інтубацію.

Оцінка площі опіків. Для розрахунку площі опіків використовується «правило дев’яток»:

у дорослих: кожна з наступних зон відповідає близько 9% поверхні тіла — голова, передня грудна стінка, спина, живіт, кожна рука, кожна сторона ноги; промежина — 1%;
у дітей віком молодше 3 років: голова та шия становлять до 18%, кожна нижня кінцівка — по 14,5%;
якщо опік охоплює невелику ділянку, можна орієнтуватися на долоню постраждалого (без пальців) — вона становить близько 1% від усієї площі тіла.

Захист опікової поверхні. Після охолодження накласти на уражену ділянку стерильну марлеву пов’язку, щоб запобігти інфікуванню та зменшити вираженість подразнення.

Тактика ведення пацієнта з опіками в машині швидкої допомоги та стаціонарі

При наданні екстреної допомоги потерпілому з опіками необхідно суворо дотримуватися клінічного алгоритму. При великих пошкодженнях шкіри пріоритетними є знеболення, усунення гіповолемії та стабілізація життєво важливих функцій.

Знеболення та поповнення об’єму циркулюючої крові:

встановити внутрішньовенний доступ якомога швидше;
ввести опіоїдні анальгетики:
- морфін 5–10 мг внутрішньовенно (з можливістю повторення кожні 5 хв за потреби);
- фентаніл 50–100 мкг — альтернатива морфіну;
слід звернути увагу: морфін може викликати вазодилатацію, тому важливо забезпечити адекватне заповнення судинного русла перед його застосуванням;
провести інфузійну терапію за формулою Паркленд:

Об’єм розчину (мл) протягом 24 год = поверхня опіків (%) · маса тіла потерпілого (кг) · 4.

50% від розрахованого обсягу вводиться у перші 8 год. Починати слід з ізотонічного розчину — 0,9% NaCl.

Діагностична оцінка при тяжких опіках. Виконати:

загальний аналіз крові;
електроліти, сечовина, креатинін;
міоглобін та креатинфосфокіназа;
газовий склад артеріальної крові;
електрокардіограму;
рентгенографію грудної клітки;
контроль електролітного складу та функції нирок — кожні кілька годин.

Порушення функції нирок: при ознаках гострої ниркової недостатності поряд з адекватною інфузійною терапією розглянути питання початку замісної ниркової терапії.

Підтримка дихальної функції: при опіках дихальних шляхів або ознаках дихальної недостатності необхідна екстрена інтубація та наступна штучна вентиляція легень.

Хірургічна допомога: після стабілізації стану пацієнта слід спрямувати його на оперативну обробку ран, що утворилися після опіків.

Показання до госпіталізації в опікові центри (спеціалізована допомога)

Не всі опіки можна ефективно лікувати за умов загальної стаціонарної допомоги. У ряді випадків пацієнта необхідно перевести в спеціалізовані опікові центри, де є необхідні ресурси, досвід та можливості для комплексного ведення тяжких станів.

Абсолютні показання до лікування в опіковому центрі:

Ураження дихальних шляхів — наявність інгаляційної травми (зокрема під час пожеж).
Опіки II ступеня, що охоплюють понад 10% площі тіла.
Опіки III ступеня (ушкодження всіх шарів шкіри) — незалежно від віку пацієнта.
Локалізація опіку в анатомічно та функціонально значущих зонах: обличчя, кисті рук, стопи, статеві органи, промежина та великі суглоби.
Опіки, викликані електричним струмом, включаючи ураження високої напруги.
Хімічні опіки, особливо при великих або небезпечних за розташуванням ураженнях, аналогічних термічним (наприклад луги).
Пацієнти з тяжким фоном — хронічні захворювання (цукровий діабет, серцева або ниркова недостатність), які можуть ускладнити перебіг опікової хвороби.
Поєднана травма, коли опік є основним загрозливим фактором. Якщо пріоритет — інші травми, лікування починається в профільному відділенні з наступним переведенням в опіковий центр.
Діти, якщо дитячий лікувальний заклад не має персоналу, навченого для роботи з опіковими пацієнтами.
Пацієнти з особливими потребами — включаючи соціальні, психологічні та випадки, що потребують тривалої реабілітації.

Опіки шкіри