Метаболічний алкалоз
Содержание
Визначення, етіологія, патогенез
Підвищення pH крові вище 7,45 — це алкалоз, він розвивається внаслідок первинного підвищення концентрації бікарбонатів (HCO₃⁻) або інших основ, або через втрату іонів водню (H⁺).
До основних причин метаболічного алкалозу належать наступні:
- гіпокаліємія, яка часто розвивається на фоні застосування препаратів з груп діуретиків, проносних засобів або тривалого прийому глюкокортикостероїдів (ГКС).
- Надмірна втрата іонів H⁺ і Cl⁻ через шлунково-кишковий тракт (внаслідок блювання, аспірації шлункового вмісту, вродженої хлоридної діареї), нирки (прийом діуретиків) або через шкіру (наприклад при муковісцидозі).
- Надмірне надходження лужних речовин або їх попередників, таких як бікарбонат натрію, натрієві солі цитрату або лактату, карбонат кальцію; також причиною може бути постгіперкапнічний алкалоз, який розвивається при надто швидкій корекції гіперкапнії на тлі компенсаторно підвищеного рівня HCO₃⁻.
Метаболічний алкалоз може розвинутися як результат первинної втрати іонів H⁺, Cl— або К+, а також при перерозподілі калію з позаклітинного в клітинний простір, що веде до гіпокаліємії.
Клінічна картина, діагностика
Клінічні прояви метаболічного алкалозу залежать від його етіології. Найбільш характерні симптоми, пов’язані з гіпокаліємією, — слабкість скелетних м’язів та порушення серцевого ритму. Сам алкалоз може проявлятися ознаками спазмофілії чи її аналогами — підвищеною нервово-м’язовою збудливістю, судомами, парестезіями.
Діагностичними критеріями метаболічного алкалозу є підвищення pH крові більше 7,45, рівня бікарбонатів (HCO₃⁻) та компенсаторне підвищення pCO₂. Часто також виявляється гіпокаліємія. При компенсованій формі pH може зберігатися в межах норми, тому в цих випадках потрібна диференційна діагностика з компенсованим дихальним ацидозом, особливо за наявності клінічних ознак дихальної недостатності.
Діагностика метаболічного алкалозу базується на аналізі газів артеріальної крові та біохімічних показниках плазми крові. Основними лабораторними ознаками є підвищення pH крові вище 7,45 та концентрації бікарбонатів (HCO₃⁻). Як компенсаторна реакція з боку дихальної системи відзначається помірне підвищення парціального тиску вуглекислого газу (pCO₂) внаслідок гіповентиляції.
Додатково визначають рівні калію, хлору та натрію в плазмі крові, оскільки метаболічний алкалоз нерідко супроводжується гіпокаліємією та гіпохлоремією. Аналіз кислотно-лужного стану також може включати розрахунок дефіциту основ (base excess — ВЕ).
Для виявлення причин алкалозу оцінюють клініко-анамнестичні дані: наявність блювання, прийом діуретиків, хронічні захворювання нирок, ендокринні розлади. Використовуючи комплексний підхід у діагностиці, можна точно визначити природу метаболічного алкалозу та призначити відповідне лікування.
Лікування метаболічного алкалозу
Лікування метаболічного алкалозу спрямоване на усунення причин порушення кислотно-лужної рівноваги та відновлення нормальних значень pH крові. Основним завданням є корекція дефіциту іонів водню (H⁺), електролітних порушень та зниження надмірної концентрації бікарбонатів (HCO₃⁻).
Першим етапом є скасування або корекція факторів, що спровокували алкалоз, — як-от прийом препаратів із групи діуретиків, блювання, аспірація шлункового вмісту. Залежно від етіології призначають:
- інфузію розчину хлориду натрію (0,9% NaCl) — при дефіциті хлоридів та об’єму позаклітинної рідини;
- калійвмісні препарати — для усунення гіпокаліємії;
- кислотні розчини (наприклад HCl, амонію хлорид) — у тяжких випадках і за неможливості іншого способу компенсації;
- інгібітори карбоангідрази (ацетазоламід) — при надмірній затримці бікарбонатів у пацієнтів із порушенням функції нирок;
- корекцію вентиляції — при постгіперкапнічному алкалозі.
Необхідний постійний моніторинг кислотно-лужного стану, електролітного балансу та функції нирок. Використовуючи комплексний підхід, можливо ефективно усунути алкалоз та запобігти його рецидиву.
Профілактика метаболічного алкалозу
Профілактика метаболічного алкалозу полягає у попередженні станів, що зумовлюють надмірну втрату іонів водню, хлору та калію або надмірне надходження лужних речовин.
Ключовими заходами є раціональне застосування діуретиків та проносних препаратів, особливо, якщо терапія тривала. Слід пам’ятати, що контроль електролітного складу крові є обов’язковим. Слід уникати безконтрольного призначення бікарбонатів та інших лужних препаратів, особливо у пацієнтів із нирковою або серцевою недостатністю.
Слід звернути увагу на захворювання шлунково-кишкового тракту, пам’ятати про своєчасне лікування, особливо якщо вони супроводжуються блюванням або аспірацією шлункового вмісту, а також спостереження хворих з ризиком метаболічних порушень — наприклад при муковісцидозі, ендокринних розладах або хронічних захворюваннях нирок.
Регулярний моніторинг кислотно-лужного стану, рівня електролітів та стану водного балансу дозволяє виявити відхилення на ранній стадії та запобігти розвитку метаболічного алкалозу.
Прогноз метаболічного алкалозу
Прогноз при метаболічному алкалозі значною мірою залежить від його причини, ступеня вираженості та своєчасності проведеного лікування. У більшості випадків при своєчасній корекції порушень водно-електролітного балансу та усунення провокуючих факторів результат сприятливий.
Однак тяжкі форми алкалозу, що супроводжуються вираженою гіпокаліємією, гіпохлоремією та пригніченням дихання, можуть призвести до серйозних ускладнень — аритмії, судом, порушення свідомості. Без адекватної терапії можливі стійкі порушення метаболізму та розвиток життєзагрозливих станів.
При хронічних захворюваннях, що супроводжуються рецидивними епізодами алкалозу, необхідні постійний контроль кислотно-лужного стану та підтримувальна терапія. Таким чином, при ранній діагностиці та комплексному лікуванні прогноз, як правило, сприятливий, проте за відсутності корекції можливі серйозні наслідки.