Странгуляційна форма кишкової блокади може виникнути через утиск грижі або утворення спайок у черевній порожнині. Часто це відбувається в ділянці тонкої кишки або сигмовидного відділу товстої кишки. При цьому ділянка кишечнику може піддаватися некрозу через підвищення тиску всередині замкнутої петлі, що може призвести до розвитку перитоніту та септичного шоку. Стиснення судин кишечнику, що викликає первинну ішемію, також має важливе значення.
З іншого боку, обтураційна блокада кишечнику зазвичай відбувається через наявність пухлини у товстій кишці. Рідше причинами можуть бути жовчні камені, що проходять через холецисто-дуоденальні нориці, або інфекції паразитами. У деяких ситуаціях пухлинні процеси в тонкій кишці або скупчення калу можуть спричинити симптоми, аналогічні кишковій блокаді.
Суб’єктивні прояви: при непрохідності шлунково-кишкового тракту характерна наявність трьох ключових симптомів (тріада симптомів). Біль часто змінюється, виникаючи і згасаючи, але згодом може ставати стабільнішим.
При об’єктивному огляді можна виявити підвищені перистальтичні звуки, що мають металевий резонанс, особливо коли біль посилюється. У міру прогресування хвороби та через виснаження кишечнику інтервали між періодами активної перистальтики можуть збільшуватися. Через затримку вмісту у шлунку можуть посилюватися ознаки зневоднення та нестачі рідини. Різке погіршення стану пацієнта може свідчити про потенційний некроз у ділянці кишечнику.
Оперативне втручання може бути критично важливим при странгуляційній блокаді кишки та при ішемії її стінки. Для встановлення діагнозу рекомендується уважний огляд пахвових ділянок на наявність гриж, перевірка наявності рубців від попередніх операцій, що вказують на можливі очеревинні спайки, а також збір анамнезу про чергування запору та діареї та про зростаючі проблеми з дефекацією та виділенням газів, що може бути ознакою раку товстої кишки. При ректальному огляді можливе виявлення пухлини в анальному каналі або прямій кишці, а також застою калових мас.
Невідкладна консультація з хірургом є критично важливою, оскільки механічна непрохідність кишечнику часто вказує на необхідність оперативного втручання. Рішення про те, наскільки терміново потрібна операція, має ухвалювати хірург. Перед хірургічним втручанням важливо провести правильну підготовку пацієнта: компенсувати гіповолемію та усунути вміст шлунка. Враховуючи потенційну необхідність втручання у шлунково-кишковому тракті, пацієнту рекомендується введення антибіотика внутрішньовенно перед операцією.