Що таке контраст-індукована нефропатія?
Контраст-індукована нефропатія — це форма гострого порушення функції нирок, яка розвивається в найближчі терміни після внутрішньосудинного введення йодовмісного рентгеноконтрастного препарату. Як правило, погіршення функції нирок розвивається протягом перших 24–72 год після процедури. Найбільш високий ризик відмічається при внутрішньоартеріальному введенні контрасту, тоді як при внутрішньовенному застосуванні ймовірність ускладнення мінімальна і в основному стосується пацієнтів із зниженням функції нирок та іншими факторами ризику.
Діагностика контраст-індукованої нефропатії
Діагностика ґрунтується на виявленні раннього підвищення рівня креатиніну в плазмі крові протягом 1–3 діб після введення контрастної речовини за відсутності інших причин гострого ушкодження нирок. У процесі диференційної діагностики необхідно виключити преренальну азотемію, гострий інтерстиціальний нефрит, атероемболічне ураження нирок (яке зазвичай проявляється через кілька тижнів після артеріографічних втручань), а також тромбоемболічні ураження ниркових судин.
Профілактика контрастасоційованого ушкодження нирок спрямована на зниження ймовірності погіршення функції нирок у пацієнтів, яким планується введення рентгеноконтрастних препаратів.
Оцінка ризику до проведення процедури
Перед введенням контрастної речовини необхідно визначити рівень креатиніну в плазмі крові та розрахувати швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ). Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з факторами ризику, до яких належать літній вік, цукровий діабет, зневоднення, хронічна серцева недостатність, хронічна хвороба нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м²), захворювання печінки, а також одночасне застосування нефротоксичних лікарських засобів (нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), аміноглікозиди, амфотерицин В, деякі противірусні препарати). Додатковий ризик пов’язаний з використанням великих обсягів контрасту, особливо високоосмолярних розчинів, а також повторним введенням контрастної речовини протягом найближчих 72 год.
Використання альтернативних методів діагностики
За наявності підвищеного ризику слід за можливості обирати методи візуалізації, які не потребують контрастування (наприклад ультразвукове дослідження (УЗД) або магнітно-резонансну томографію (МРТ) без контрасту), якщо це не знижує діагностичної цінності обстеження.
Мінімізація контрастного навантаження
Якщо введення контрасту необхідне, слід застосовувати мінімально достатній обсяг препарату та надавати перевагу засобам з низькою або ізоосмолярністю. Рекомендується обмежувати кількість контрастної речовини: як правило, до ~30 мл при діагностичних дослідженнях і до ~100 мл при діагностико-інтервенційних процедурах.
Забезпечення достатньої гідратації
Ключовим методом профілактики є внутрішньовенне заповнення об’єму рідини, що сприяє підтримці ниркової перфузії та прискоренню виведення контрастної речовини. Універсальної схеми інфузійної терапії не існує, проте часто використовується наступний підхід: введення 0,9% розчину натрію хлориду зі швидкістю 1–1,5 мл/кг/год протягом 3–6 год до дослідження та продовження інфузії протягом 6–12 год після процедури. В екстрених ситуаціях можливе прискорене проведення гідратації — 0,9% розчин NaCl зі швидкістю близько 3 мл/кг/год протягом 2 год перед введенням контрасту з подальшим зниженням швидкості до 1–1,5 мл/кг/год через 6–12 год після дослідження.
Тимчасова корекція медикаментозної терапії
У пацієнтів з високим ризиком контрастасоційованого ушкодження нирок або за наявності тяжкого гострого стану рекомендується, за можливості, призупинити прийом інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), блокаторів рецепторів ангіотензину II та діуретиків. Ці препарати бажано відмінити за 24 год до введення контрастного засобу та відновити не раніше ніж через 48 год після процедури.
Моніторинг функції нирок
У госпіталізованих пацієнтів необхідне динамічне спостереження за функцією нирок: рівень креатиніну в плазмі крові слід оцінювати через 12–24 год і повторно через 48 год після введення контрастної речовини.
Важливо: проведення гемодіалізу або гемофільтрації виключно з метою прискореного видалення контрастного препарату не рекомендується, оскільки такі втручання не довели ефективності у профілактиці контраст-індукованого ушкодження нирок.