У 10–20% жінок діагностується рецидивуючий цистит (це жінки без факторів ризику розвитку ускладненої інфекції сечовивідних шляхів). Його етіологія збігається з неускладненим циститом. Реінфекція значно частіше розвивається, ніж рецидив. У деяких жінок є явний зв’язок між статевими контактами та наступними епізодами інфекції сечовивідних шляхів. Урологічне обстеження не потрібне у всіх жінок з циститом за наявності симптомів або безсимптомним рецидивуючим циститом, оскільки його результати не впливають на лікування. Бактеріологічне дослідження сечі виявляє типові мікроорганізми неускладненої інфекції сечостатевих шляхів (E. coli, S. saprophyticus). Наявність Proteus sрp. може вказувати на ускладнену інфекцію сечовивідних шляхів. Чоловіки з рецидивною інфекцією сечовивідних шляхів повинні бути обстежені щодо простатиту, уретриту та неповного випорожнення сечового міхура.

Якщо інфекція сечовивідних шляхів рецидивує після 6 міс профілактичного лікування, профілактику можна продовжити на 2–3 роки.

Лікування рецидивуючого циститу

1. Застосування лікарських засобів, як у разі неускладненого циститу.
2. У деяких випадках повторна інфекція сечовивідних шляхів найчастіше пов’язана з рецидивом інфекції; це особливо відповідає дійсності, якщо попередній цистит (безсимптомний) супроводжувався пієлонефритом і його не вилікували за допомогою короткострокової антибактеріальної терапії. При інфекції сечових шляхів (рецидив) слід провести бактеріологічне дослідження сечі (бакпосів сечі) з антибіотикограмою (визначення чутливості збудників до антибіотиків) та призначити антимікробне лікування протягом 10–14 днів. Більш сучасні молекулярні аналізи сечі іноді можуть виявити незвичайні патогени у пацієнтів з рицидивуючою інфекцією сечовивідних шляхів.