Інші поліпи
Содержание
Ювенільні поліпи
Ювенільні поліпи є найчастіше діагностованим типом поліпів у дітей та підлітків і звичайною причиною кишкових кровотеч у цій віковій групі. Ці поліпи найчастіше виявляються по одному, вони локалізуються в прямій або сигмовидній кишці, однак у деяких випадках можуть з’являтися множинно, що вказує на можливу наявність синдрому ювенільного поліпозу.
Для дітей та підлітків, у яких діагностовано безсимптомний синдром ювенільного поліпозу, рекомендується розпочати проведення колоноскопічних досліджень у віці 12–15 років. Ці дослідження слід повторювати з інтервалом кожні 1–3 роки залежно від клінічної картини та рекомендацій лікаря. Регулярне колоноскопічне обстеження важливе для раннього виявлення та видалення поліпів, що може запобігти можливим ускладненням, включаючи кровотечу та ризик злоякісного переродження.
Синдром Пейтца — Єгерса
Синдром Пейтца — Єгерса — це генетично зумовлене захворювання, що передається за аутосомно-домінантним типом, яке характеризується наявністю гамартомних поліпів у різних ділянках шлунково-кишкового тракту (ШКТ), найчастіше — у тонкій кишці. Крім того, для синдрому характерні шкірні та слизові пігментації, особливо навколо рота. Ці поліпи можуть спричинити серйозні ускладнення, включаючи ректальні кровотечі, анемію та інвагінацію кишечнику, особливо у молодих людей.
У зв’язку з ризиком розвитку вищезазначених ускладнень, згідно з медичними протоколами рекомендують розпочати проведення ендоскопічних досліджень як верхніх, так і нижніх відділів ШКТ вже у віці 8 років для дітей із цим синдромом, навіть якщо у них не відмічають симптомів. Якщо при першому обстеженні поліпи не виявлено, рекомендується повторювати ендоскопію кожні 1–3 роки, починаючи з 18-річного віку. У разі виявлення поліпів повторні дослідження слід проводити з тією самою періодичністю для ранньої діагностики та запобігання потенційним ускладненням.
Синдром Коудена
Синдром Коудена є генетичним захворюванням, викликаним мутацією гена PTEN, і передається за аутосомно-домінантним типом. Цей синдром характеризується множинними поліпами в товстій кишці у 90% пацієнтів, а також у близько 60% хворих виявляють поліпи у шлунку та дванадцятипалій кишці. В основному це гамартоми та запальні поліпи, хоча також можуть бути аденоми, ліпоми, лейоміоми та гіперпластичні поліпи.
Крім ШКТ, синдром Коудена також проявляється неопластичними ураженнями в різних органах та тканинах, включаючи шкіру, слизові оболонки, молочні залози, щитоподібну залозу, ендометрій та головний мозок. Ці численні маніфестації вимагають комплексного підходу до діагностики та лікування з огляду на високий ризик розвитку різних видів раку та інших серйозних захворювань, асоційованих із цим синдромом.
Враховуючи високу ймовірність наявності поліпів та інших неопластичних утворень, хворим із синдромом Коудена необхідні регулярне медичне спостереження та проведення діагностичних процедур, таких як колоноскопія та ендоскопія, для раннього виявлення та запобігання можливим ускладненням.
Псевдополіпи
Запальні поліпи, також відомі як псевдополіпи, часто розвиваються внаслідок запальних процесів у товстій кишці різної етіології або є наслідком перенесеного запалення. Вони особливо поширені у пацієнтів із неспецифічним виразковим колітом.
На відміну від неопластичних поліпів, поодинокі запальні поліпи не схильні до злоякісного переродження. Тому методи їх лікування аналогічні тим, що використовуються для аденом, але з більш простим підходом до подальшого спостереження. Після проведення поліпектомії, тобто видалення поліпа, додаткові контрольні обстеження зазвичай не потрібні, оскільки ризик повторної появи або прогресування захворювання у цих випадках низький.
Ця особливість робить запальні поліпи менш небезпечними порівняно з неопластичними формами, проте все ж таки потрібен уважний підхід при діагностиці та лікуванні, щоб виключити можливість інших серйозніших захворювань.