Синдром такоцубо
Згідно з клінічними рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) 2023 р. деякі стани, незважаючи на зовнішню схожість з кардіоміопатіями, не включаються до їх класифікації. Одним із таких станів є синдром такоцубо.
Синдром такоцубо, відомий також як «кардіоміопатія стресу» або «синдром розбитого серця», є транзиторною дисфункцією лівого шлуночка, яка розвивається під дією надмірного психоемоційного стресу. Він розглядається як форма оглушення міокарда, при якій відмічається гіпокінез або акінез верхівки та середньої частини лівого шлуночка на тлі компенсаторного гіперкінезу базальних сегментів.
Клінічно цей стан переважно виявляється у жінок похилого віку і проявляється симптомами, схожими з гострим коронарним синдромом. При проведенні ехокардіографії фіксується характерна картина: оборотна сегментарна дисфункція, систолічна дисфункція верхівки лівого шлуночка з аневризматичним вибуханням в систолу. При проведенні електрокардіографії (ЕКГ) часто реєструються елевації сегмента ST, які змінюються негативними зубцями T та подовженням інтервалу Q–Tc.
Незважаючи на наявність транзиторних змін, синдром такоцубо не вважається справжньою кардіоміопатією за критеріями ESC, оскільки його патофізіологія та оборотність відрізняють його від структурних та генетично зумовлених форм кардіоміопатій.
Синдром такоцубо, незважаючи на оборотний характер, може клінічно та електрокардіографічно нагадувати гострий інфаркт міокарда. Пацієнти зазвичай скаржаться на загрудинний біль, а на ЕКГ фіксується елевація сегмента ST, іноді поєднано з помірним підвищенням рівня серцевих тропонінів у плазмі крові. При виявленні цих ознак потрібне проведення ретельної диференційної діагностики.
Відмінною особливістю синдрому такоцубо є те, що електрокардіографічні зміни зберігаються протягом 6–12 міс, навіть після нормалізації систолічної функції лівого шлуночка.
Згідно з клінічними рекомендаціями, усім пацієнтам з підозрою на синдром такоцубо та елевацією сегмента ST на ЕКГ слід виконати коронарографію для виключення обструктивного ураження коронарних артерій. Якщо елевації ST відсутні, проведення коронарографії показано за наступних моментів:
- продовжується або рецидивує біль у грудній клітці;
- нестабільність гемодинамічних показників;
- значне підвищення тропонінів;
- підозра на обструктивну ішемічну хворобу серця за даними анамнезу чи неінвазивних досліджень.
При синдромі такоцубо необхідна диференціація з гострим коронарним синдромом, особливо за наявності типової клінічної картини — болю в грудній клітці, змін ЕКГ та помірного підвищення тропонінів у плазмі крові. Незважаючи на оборотний перебіг, прогноз у гострій фазі може бути порівнянний з інфарктом міокарда, включаючи ризик кардіогенного шоку та летального результату.
Коронарографія показана при:
- Елевації сегмента ST на ЕКГ.
- Нетиповій ехокардіографічній картині — відсутність характерної для синдрому такоцубо транзиторної дисфункції верхівки або середньої частини лівого шлуночка.
- Нестабільному клінічному стані пацієнта.
- Низька або помірна ймовірність синдрому такоцубо за шкалою InterTAK (International Takotsubo Regist (≤70 балів)). У шкалі враховуються жіноча стать (25 балів), емоційний стрес (24), фізичний стрес (13), відсутність депресії сегмента ST (12), психічні (11) та неврологічні розлади (9 балів).
У пацієнтів з низьким ризиком доцільним методом діагностики може бути КТ-коронарографія для виключення ішемічної хвороби серця.
Прогноз: загалом сприятливий, особливо при швидкому розпізнаванні та підтримувальному лікуванні.
Лікування:
- симптоматичне, включно з інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) або блокаторами рецепторів ангіотензину II (БРА), а також блокаторами бета-адренорецепторів;
- при зниженій фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) додатково призначають гепарин для профілактики тромбоемболічних ускладнень.
Підвищена трабекулярність міокарда лівого шлуночка
Підвищена трабекулярність міокарда лівого шлуночка (так званий некомпактний міокард) нині розглядається як самостійна нозологічна форма. Цей анатомо-функціональний стан частіше асоціюється з вродженими вадами серця, може виявлятися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, генетично зумовленими кардіоміопатіями, а також у вагітних та спортсменів як частина адаптивних чи фізіологічних змін серця.
За наявності супутньої кардіоміопатії та вираженої трабекулярної структури існує ризик тромбоемболічних ускладнень. У цих випадках потрібна оцінка функції шлуночків, наявність внутрішньопорожнинних тромбів та відповідна терапія.
Діагноз ґрунтується на результатах ехокардіографії та уточнюється за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ), завдяки якій можна детально візуалізувати структуру міокарда.
Тактика лікування залежить від основного захворювання, а не від самої трабекулярності як такої.