Камені в жовчних протоках іноді можуть самостійно потрапити у дванадцятипалу кишку. Тим не менш частіше вони застрягають у загальній жовчній протоці або сфінктері Одді, викликаючи розвиток симптомів. До них належать тривалий біль у правій верхній частині живота, часто більш виражений, ніж при жовчній коліці, а також жовтяниця, нудота і блювання. Якщо перешкода в загальній жовчній протоці зберігається, це може призвести до збільшення вираженості симптомів жовтяниці, свербежу шкіри, знебарвленого стулу та темної сечі. У деяких випадках цей стан може протікати без симптомів.
Коли у пацієнтів з уже діагностованою жовчнокам’яною хворобою (холецистолітіазом) виникають симптоми жовтяниці та жовчної кольки, слід розглядати можливість наявності холедохолітіазу. Це захворювання також може виявлятися у тих, хто переніс видалення жовчного міхура (холецистектомію) у випадках, коли після операції повторно виникають біль або жовтяниця.
У разі підозри на непрохідність жовчних шляхів слід звернути увагу на лабораторні дані. Зазвичай у перші 72 год після розвитку захворювання відмічають підвищення рівнів ферментів аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ) у плазмі крові. Якщо перешкода для проходження жовчі зберігається, поступово зростає активність лужної фосфотази (АЛФ) і гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), а також рівень білірубіну, причому переважно його кон’югованої форми, у плазмі крові.
Для діагностики захворювань жовчних шляхів використовують різні візуалізаційні методи. Ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини часто є 1-м етапом, за допомогою якого можна виявити як розширення жовчних проток, так і наявність каменів у них, хоча останнє і не завжди. Ендоскопічне ультразвукове дослідження (ЕУД) вважається найбільш точним для виявлення дрібного каміння розміром <5 мм, особливо поблизу сосочка Фатера. Магнітно-резонансна холангіопанкреатографія (МРХПГ) має високу чутливість і специфічність для виявлення каменів діаметром >5 мм. Комп’ютерна томографія (КТ) ефективна у виявленні розширення загальної жовчної протоки та кальцифікованого каміння, але зазвичай не використовується як первинний метод для діагностики холедохолітіазу, хоча і може бути необхідна для визначення інших причин болю в епігастрії та ускладнень холедохолітіазу. Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) рекомендована у випадках, коли існує висока ймовірність наявності холедохолітіазу, оскільки цей метод дозволяє не лише діагностувати, а й видаляти каміння.
Виявлення конкрементів під час візуалізаційних методів дослідження.
Діагностична тактика при підозрі на холедохолітіаз залежить від оцінки ймовірності його наявності, яка базується на клінічній картині, даних лабораторних аналізів (рівнів АлАТ, АсАТ, АЛФ, ГГТ та білірубіну) та УЗД черевної порожнини:
При підтвердженні діагнозу холедохолітіазу, навіть без скарг із боку пацієнта, рекомендовано проведення інвазивної терапії — ендоскопічної чи хірургічної. Відмова від такого лікування можлива лише у випадках, коли ризик, пов’язаний з інвазивною процедурою, значно перевищує ризик, зумовлений наявністю каменів у жовчних протоках.
Для терапії холедохолітіазу існує кілька методів:
Серед ускладнень, які можуть виникнути при холедохолітіазі, відмічають такі: обтураційний холангіт, гострий панкреатит, а також більш рідкісні стани, такі як фістули (свищі) між жовчним міхуром і кишечником, та вторинний біліарний цироз печінки, який може розвиватися в разі хронічного перебігу захворювання.