Гостра геморагічна гастропатія є серйозним станом, при якому відбувається акутне ушкодження слизової оболонки шлунка. Цей стан викликається різноманітними факторами як зовнішніми, так і внутрішніми. Зокрема, на розвиток цього захворювання можуть впливати як екзогенні подразники, такі як лікарські засоби або алкоголь, так і ендогенні, включно зі стресом та ішемією. Клінічна картина зазвичай включає кровотечу, що виходить із численних дрібних поверхневих ерозій, які покривають слизову оболонку шлунка. При цьому стані потрібна негайна медична увага, щоб запобігти більш серйозним ускладненням і забезпечити підтримку ушкодженої слизової оболонки шлунка.
Етіологія та патогенез гастропатій можуть включати різні фактори, які несприятливо впливають на слизову оболонку шлунка. Основні причини можуть бути пов’язані з прийомом певних препаратів, шкідливими звичками та фізіологічними реакціями організму на стрес, такими як:
Розуміння цих причин дозволяє краще підходити до лікування та профілактики гастропатій, знижуючи ризик серйозних ускладнень.
У науковій літературі наголошується, що виразково-запальні зміни можуть виникати не тільки через зовнішні фактори, але й при серйозних порушеннях у роботі центральної нервової системи, наприклад, так звані «виразки Кушинга». Ці зміни демонструють складність взаємодії між нервовою системою та шлунково-кишковим трактом.
Також донедавна у списку причин геморагічної гастропатії були наявні глюкокортикостероїди. Зараз учені дійшли висновку, що, хоча ці препарати не викликають виразково-запальні зміни, вони можуть збільшувати шкідливий вплив НПЗП на слизову оболонку шлунка. Це пояснюється тим, що НПЗП уповільнюють синтез простагландинів, які відіграють ключову роль у захисті слизової оболонки шлунка, сприяючи виділенню слизу та бікарбонатів і підтримуючи нормальний кровообіг.
При порушенні цієї захисної системи відбувається руйнування захисного бар’єру слизової оболонки, що складається зі слизу, бікарбонатів та епітеліальних клітин. У результаті утворюються ерозії, через які кислота та пепсин проникають глибше в структуру слизової оболонки, доходячи до власної пластинки. Це спричиняє ушкодження судин, стимуляцію нервових волокон та секрецію гістаміну та інших медіаторів запалення, що може призвести до формування глибоких виразок.
Пацієнти з діагностованими гастропатіями часто відчувають біль або дискомфорт у центрі верхньої частини живота, а також нудоту та блювання. Блювотні маси можуть містити домішки гематину, які нагадують каву, що вказує на наявність крові в шлунку. Характер кровотечі може значно варіювати, проте серйозні випадки крововтрати фіксуються відносно рідко. При цих симптомах потрібна особлива увага з боку медичних фахівців, щоб оцінити ступінь ураження та визначити необхідність подальшого лікування.
Для діагностики різних захворювань шлунка використовуються допоміжні дослідження, такі як ендоскопія та гістологічне дослідження.
Для коректної діагностики гострої геморагічної гастропатії важливе комплексне використання анамнезу та клінічних даних. Зазвичай першим кроком є збір докладного анамнезу, який включає інформацію про можливий контакт хворого з відомими ризиковими факторами. Це може бути прийом певних препаратів, таких як НПЗП, або вплив алкоголю, які відомі своєю здатністю викликати ушкодження слизової оболонки шлунка.
Далі слідує ендоскопія, під час якої лікар оцінює макроскопічну картину слизової оболонки шлунка. За наявності типових ознак, таких як ерозія, гіперемія або кровотеча, діагноз може бути встановлений на основі цих даних.
У тих випадках, коли діагноз залишається під питанням, наприклад, при неоднозначних результатах ендоскопії або за відсутності явних ризикових факторів в анамнезі, застосовується гістологічне дослідження. Аналіз біоптатів слизової оболонки допомагає підтвердити наявність або відсутність мікроскопічних ознак запалення та інших змін, характерних для геморагічної гастропатії. Цей метод дозволяє уточнити діагноз, забезпечуючи високий рівень діагностичної точності.
Для діагностики геморагічної гастропатії лікарі часто спираються на анамнез пацієнта та результати ендоскопії. При цьому дослідженні можуть бути виявлені такі характеристики, як набряк та гіперемія слизової оболонки, наявність дрібних петехій та крововиливів, а також ерозії. У більш серйозних випадках можуть розвиватися виразки; можлива візуалізація точкових кровотеч або великої кровотечі, що стосується великої частини слизової оболонки.
Особлива увага приділяється таким явищам, як виразки Курлінга, які зазвичай утворюються на дні шлунка і можуть поширюватися на його тіло. Зміни, пов’язані із застосуванням НПЗП та алкоголю, можуть охоплювати весь шлунок, причому часто вони більш виражені в антральній частині. Такі ерозії зазвичай менші за розміром і гояться швидше, ніж ті, що спричинені ішемічною гастропатією. Ці дані допомагають лікарям встановити точний діагноз та вибрати найбільш ефективну стратегію терапії.
Терапія геморагічної гастропатії зазвичай спрямована на усунення причин, що викликали захворювання, та підтримку відновлення слизової оболонки шлунка. Ключовим моментом є ідентифікація та усунення етіологічного фактора, такого як прийом певних лікарських засобів або вплив інших шкідливих речовин.
Для прискорення процесу загоєння слизової оболонки шлунка застосовують препарати, що пригнічують секрецію соляної кислоти. Зокрема, інгібітори протонної помпи (ІПП) та H2-блокатори гістамінових рецепторів ефективно знижують кислотність шлункового соку, що сприяє зменшенню вираженості подразнення та ушкодження слизової оболонки, а також забезпечує сприятливі умови для її відновлення. Ці лікарські засоби не лише допомагають прискорити процес загоєння, а й зменшують вираженість симптомів, пов’язаних із надмірною кількістю кислоти, такі як біль та дискомфорт у шлунку.
Ускладнення геморагічної гастропатії можуть бути серйозними та потребують негайної уваги. Одним із таких ускладнень є формування глибоких виразок на слизовій оболонці шлунка. Ці виразки можуть призвести до додаткових проблем, таких як кровотеча та перфорація шлунка.
Кровотеча з виразкових вад може виявлятися блюванням з домішкою крові або кривавими випорожненнями, що є ознакою серйозного ушкодження слизової оболонки. Ці симптоми можуть швидко призвести до погіршення стану пацієнта та потребувати невідкладної медичної допомоги для стабілізації стану та запобігання подальшій крововтраті.
Перфорація шлунка — ще одне критичне ускладнення, у якому відбувається прорив виразки через стінку шлунка, що зумовлює вихід вмісту шлунка в черевну порожнину і може викликати перитоніт — запалення очеревини. Цей стан потребує негайного хірургічного втручання.
Отже, важливо не лише адекватно лікувати геморагічну гастропатію, а й вчасно розпізнавати її можливі ускладнення для запобігання серйозним наслідкам.
Профілактика гастропатії, особливо тієї, що викликана прийомом НПЗП, є важливою складовою в контролі стану здоров’я пацієнтів, схильних до ризику розвитку цього стану. Щоб мінімізувати ймовірність виникнення стресових виразок, особливо у осіб, які постійно застосовують НПЗП, рекомендується профілактичний прийом препаратів, що знижують кислотність шлункового соку.
Хоча дані про ефективність такої профілактики можуть бути обмежені та не завжди високої якості, на практиці часто застосовують ІПП або блокатори H2-гістамінових рецепторів. Ці препарати ефективно знижують вироблення соляної кислоти у шлунку, тим самим захищаючи слизову оболонку від ушкоджень, які можуть призвести до утворення виразок.
Профілактика із застосуванням цих лікарських засобів особливо рекомендується у хворих з високим ризиком розвитку гастропатії, включно з тими, хто приймає НПЗП на регулярній основі або має історію гастроінтестинальних захворювань. Такий підхід дозволяє знизити ймовірність ускладнень та підвищити якість життя пацієнтів.