Гіпотонічне зневоднення

Содержание

Визначення, етіологія, патогенез

Ізотонічне зневоднення, яке супроводжується зниженням ефективної молярності внутрішніх рідин (гіпотонічність), розвивається внаслідок втрати ізотонічних рідин через нирки або шлунково-кишковий тракт. Цей процес дуже часто частково компенсується вживанням рідин з низькою сольовою концентрацією (наприклад несолодкий чай). Внаслідок порушень водно-сольового балансу рідина переміщується з міжклітинного простору в клітини, викликаючи їх набряк. Це особливо небезпечно для клітин центральної нервової системи. Крім того, відбувається додаткове зменшення об’єму позаклітинної рідини, що посилює гіповолемію.

Клінічна картина

Стан, при якому фіксуються ознаки гіповолемії та набряку головного мозку, часто виникає тоді, коли людина не відчуває спраги, тому це ускладнює своєчасну діагностику, а отже, і лікування. Для діагностики таких станів необхідно ідентифікувати клінічні ознаки зневоднення та гіповолемії, а також лабораторно підтвердити гіпонатріємію та зниження осмоляльності плазми крові. Тому, отримавши результати аналізів, можна встановити дефіцит рідини в організмі і пов’язані з ним зміни електролітного балансу.

Лікування

До тактики лікування гіпонатріємії з гіповолемією належить акуратна корекція рівня натрію в плазмі крові, це слід проводити з особливою обережністю, щоб уникнути ризику осмотичної демієлінізації. У процесі терапії необхідно підтримувати контрольоване та поступове підвищення концентрації натрію в плазмі крові, зазвичай не більше 8–10 ммоль/л/добу, також слід постійно моніторувати гемодинамічний статус та електролітний баланс пацієнта.