Гіпермагніємія

Содержание

Етіологія та патогенез

Гіпермагніємія — це стан, при якому рівень магнію в плазмі крові перевищує нормальні значення (>1,2 ммоль/л). Цей мінерал відіграє ключову роль у багатьох біохімічних і фізіологічних процесах, включаючи роботу м’язів, підтримання нормальної функції нервової системи та метаболізм енергії. Однак надлишок магнію може призвести до серйозних ускладнень.

Гіпермагніємія може виникати внаслідок різних причин, серед яких наступні:

1. Надмірне надходження магнію:

• • медикаментозне збільшення: застосування магнію оксиду для лікування виразкової хвороби або гіпомагніємії, а також застосування магнію сульфату при лікуванні прееклампсії та еклампсії;
  • дієтичні добавки: надмірне вживання дієтичних добавок із магнієм, особливо без контролю лікаря.

2. Надмірне всмоктування із шлунково-кишкового тракту (ШКТ):

• • запальні захворювання: наприклад, запальні захворювання шлунка і кишечнику можуть посилити абсорбцію магнію.

3. Порушення виділення магнію нирками:

• • ниркова недостатність: гостра або хронічна недостатність функції нирок може знизити здатність організму до виведення магнію, що призводить до його накопичення;
  • недостатність кори надниркових залоз та щитоподібної залози: нестача гормонів, таких як кортизол, альдостерон та гормони щитоподібної залози, може уповільнити виділення магнію нирками;
  • сімейна гіпокальціурична гіперкальціємія: генетичне захворювання, що може впливати на баланс магнію в організмі.

Надлишок магнію може викликати ряд симптомів, включаючи втому, м’язову слабкість, порушення серцевого ритму, знижений артеріальний тиск, утруднене дихання і навіть серцеву або дихальну недостатність у тяжких випадках.

Клінічна картина

Гіпермагніємія впливає на нервово-м’язову провідність, що може призвести до різноманітних та серйозних симптомів та ускладнень. Ось докладний опис можливих проявів та наслідків надлишку магнію в організмі:

1. Неврологічні прояви:

• • зниження сухожильних рефлексів: надлишок магнію пригнічує рефлекторну діяльність спинного мозку;
  • парестезії обличчя: оніміння, поколювання або печіння в ділянці обличчя, спричинені порушенням нервової провідності;
  • зниження м’язової сили: магній діє як природний блокатор кальцієвих каналів, знижуючи збудливість м’язових волокон, що особливо впливає на дихальні м’язи, підвищуючи ризик дихальної недостатності.

2. Симптоми ураження гладких м’язів:

• • запори: гіпермагніємія може спричинити розслаблення гладких м’язів кишечнику, що уповільнює його перистальтику;
  • затримка сечі: аналогічно надлишок магнію може знизити тонус сечового міхура, викликаючи затримку сечовипускання.

3. Кардіоваскулярні прояви:

• • артеріальна гіпотензія: магній спричиняє розширення кровоносних судин, що може призвести до зниження артеріального тиску;
  • електрокардіографічні зміни: подовження інтервалу P–Q на електрокардіограмі (ЕКГ), що свідчить про уповільнення передсердної провідності. У тяжких випадках можливі розвиток внутрішньошлуночкових порушень провідності та навіть повна блокада серця з ризиком асистолії.

4. Метаболічні порушення:

• • гіпокальціємія: магній може пригнічувати секрецію паратиреоїдного гормону, що призводить до зниження рівня кальцію в крові.

Діагностика

Діагностика гіпермагніємії починається з підтвердження підвищених рівнів магнію у плазмі крові. Важливим етапом є аналіз, який дозволяє не тільки визначити концентрацію магнію, але й досліджувати інші важливі параметри, які можуть впливати на метаболізм магнію або стосуватися його надлишку. Ось кроки, які зазвичай робляться в процесі діагностики:

1. Визначення рівня магнію:

• • лабораторне дослідження: стандартний тест включає взяття зразка крові для вимірювання рівня магнію у плазмі крові. Рівень вище 1,2 ммоль/л вказує на гіпермагніємію.

2. Комплексне дослідження електролітів:

• • концентрація креатиніну: перевірка функції нирок, оскільки порушення в роботі можуть сприяти накопиченню магнію через зменшену екскрецію;
  • рівні кальцію та калію: гіпермагніємія може впливати на рівні інших іонів, включаючи кальцій та калій, що може призводити до додаткових метаболічних порушень;
  • рівень натрію та хлоридів: додаткові електроліти, які слід перевірити, щоб оцінити загальний водно-електролітний баланс.

3. Додаткові аналізи:

• • функція щитоподібної залози та надниркових залоз, оскільки гормональні порушення можуть впливати на метаболізм магнію;
  • рівень паратгормону (ПТГ): оцінка функції паращитоподібних залоз, особливо якщо є ознаки гіпокальціємії.

4. Клінічна оцінка:

• • збір анамнезу: включаючи застосування лікарських засобів та дієтичних добавок, що містять магній, наявність хронічних захворювань, особливо ниркової недостатності та захворювань ШКТ;
  • фізичне обстеження: оцінка таких симптомів, як зниження м’язової сили, зміни рефлексів, ознаки гіпотензії.

Ці кроки допомагають не тільки підтвердити діагноз гіпермагніємії, але й ідентифікувати можливі причини та порушення, які можуть супроводжувати або сприяти цьому стану. Це, своєю чергою, дозволяє розробити найефективніший план лікування.

Лікування

Лікування гіпермагніємії залежить від ступеня тяжкості симптомів та рівня магнію у плазмі крові. Основною метою є усунення причини надлишку магнію та корекція його рівня в організмі. Ось ключові аспекти лікування:

1. Усунення причин гіпермагніємії:

• • припинення прийому магнію: припинити застосування всіх магнійвмісних препаратів та вживання дієтичних добавок, які могли б зумовлювати розвиток гіпермагніємії;
  • лікування основного захворювання: якщо гіпермагніємія спричинена основним захворюванням, таким як ниркова недостатність або захворювання ШКТ, необхідно оптимізувати керування цими станами.

2. Екстрене лікування невідкладних станів:

• • введення кальцію: 10% розчин кальцію хлориду вводять внутрішньовенно (1–2 ампули), що допомагає протидіяти пригнічувальному ефекту магнію на серце та нервово-м’язову передачу;
  • гідратація та діуретики: введення 0,9% розчину NaCl (1000–2000 мл) та фуросеміду (20–40 мг внутрішньовенно) сприяє посиленому виділенню магнію нирками.

3. Діаліз:

• • гемодіаліз: у критичних ситуаціях, особливо при нирковій недостатності, гемодіаліз з діалізатом, який не містить магнію або з низьким вмістом магнію, є ефективним методом швидкого зниження рівня магнію в крові.

Моніторинг та підтримка

• Моніторинг життєво важливих показників: важливим є спостереження за серцевим ритмом, диханням та артеріальним тиском, щоб своєчасно реагувати на можливі зміни.
• Підтримувальна терапія: залежно від симптомів може знадобитися підтримувальне лікування, включаючи киснетерапію, підтримку дихальної функції та інші заходи інтенсивної терапії.

Лікування гіпермагніємії має бути комплексним та мультимодальним, з акцентом на усунення причини та корекцію електролітних порушень, а також на підтримку функцій життєво важливих органів.