Дніпро
Нозологічний довідник лікаря

Гепатоеритропоетична порфірія

Що таке гепатоеритропоетична порфірія?

Гепатоеритропоетична порфірія — це захворювання, що розвивається внаслідок дефіциту ферменту уропорфіриногендекарбоксилази; аутосомно-рецесивна форма сімейної пізньої шкірної порфірії (СПШП). Прояви гепатоеритропоетичної порфірії схожі із вродженою еритропоетичною порфірією: характерним є формування пухирів на шкірі. Захворювання при цьому зазвичай розвивається у дитинстві.

Гепатоеритропоетична порфірія: причини

Гепатоеритропоетична порфірія — дуже рідкісна спадкова аутосомно-рецесивна порфірія.

Яка генетична основа гепатоеритропоетичної порфірії?

Захворювання зумовлене генетичними мутаціями в обох копіях гена UROD людини.

Ген UROD кодує фермент уропорфіриноген декарбоксилазу (UROD), 5-й фермент у шляху біосинтезу гему. У кожного з батьків пацієнта має бути мутація в одному з генів UROD і обидва батьки повинні передати цю мутацію своїй дитині через ДНК.

Це також означає, що в обох батьків є СПШП.

Якщо обидва батьки гетерозиготні за патогенним варіантом гена UROD, то при зачатті кожна їх дитина має 25% ймовірність успадкування 2-алельних патогенних варіантів гена UROD та розвитку гепатоеритропоетичної порфірії, 50% ймовірність успадкування одного патогенного варіанта та розвитку СПШП патогенних варіантів. Після виявлення патогенних варіантів гена UROD в ураженого члена сім’ї можливе пренатальне та преімплантаційне генетичне тестування.

Гепатоеритропоетична порфірія: патогенез

Захворювання характеризується дефіцитом ферменту уропорфіриногену декарбоксилази. У більшості хворих відзначається виражений дефіцит цього ферменту — його активність становить <10% від норми.

Така низька активність ферменту призводить до аномального накопичення специфічних порфіринів та пов’язаних з ними хімічних речовин в організмі, особливо в кістковому мозку, еритроцитах, печінці та шкірі.

Коли порфірини накопичуються в шкірі, вони поглинають сонячне світло та переходять у збуджений стан (фотоактивація). Ця аномальна активація призводить до характерного пошкодження шкіри.

У зв’язку з підвищеним ризиком дефіциту вітаміну D та розвитком остеопорозу, а також розростанням кісткового мозку, може відмічатися крихкість кісток.

Тривалість життя еритроцитів зменшується, що нерідко призводить до розвитку гемолітичної анемії. Синтез гема та гемоглобіну фактично підвищується, щоб компенсувати зменшену тривалість життя еритроцитів, та супроводжується спленомегалією.

Гепатоеритропоетична порфірія: пошкодження печінки

Печінка видаляє порфірини із плазми крові та секретує їх у жовч. Нагромаджуючись у печінці, порфірини можуть викликати токсичне пошкодження печінки.

Гепатоеритропоетична порфірія: діагностика

Клінічна картина захворювання, вираженість симптомів можуть значною мірою варіювати.

Гепатоеритропоетична порфірія: симптоми

Патологія зазвичай дебютує в дитинстві чи ранньому дитинстві — протягом перших 2 років життя. У деяких випадках може фіксуватися легка форма, яка може залишатися недіагностованою до дорослого віку. Перебіг захворювання у такому разі схожий з таким пізньої шкірної порфірії (ПШП).

Характерне формування болісних пухирів на шкірі, що піддається впливу сонця (фотосенсибілізація). Уражені ділянки шкіри можуть покриватися рубцями та знебарвлюватися. Також можуть фіксуватися анемія, гепатомегалія та спленомегалія.

Часто вираженість шкірних уражень може бути такою, що розвивається деформація та втрата рис обличчя і пальців. Можливе інфікування пошкодженої шкіри, що викликає формування рубців та деформацій. Багаторазова дія сонця може призвести до склеродермоподібних змін.

На відкритих ділянках шкіри, що піддаються дії сонячного світла, характерний гіпертрихоз. Також можуть фіксуватися коричневий відтінок зубів (еритродонтія) та червонуватий відтінок сечі.

Анемія може бути спричинена передчасним руйнуванням еритроцитів (гемоліз). У такому разі можуть виникати невмотивована втома, блідість шкіри, прискорене серцебиття, похолодання кистей рук та стоп.

Гепатоеритропоетична порфірія: прояви захворювання у дітей

Виражена шкірна світлочутливість зазвичай є першою ознакою хвороби. У немовлят може бути надзвичайно чутлива шкіра, яка може лущитися або покриватися пухирями при мінімальному впливі. Також часто відзначається почервоніння шкіри (еритема). Світлочутливість може бути тяжкого ступеню і призводити до формування рубців, ерозій та спотворення. Можливий розвиток вторинних бактеріальних уражень пошкодженої шкіри. Гіпертрихоз також характерний на ділянках шкіри, схильних до дії сонячного світла. Зуби набувають червонувато-коричневого відтінку (еритродонтія). Можливий розвиток анемії.

Додаткові методи обстеження

  • Визначення рівня специфічних порфіринів у плазмі крові, сечі та калі (плазма ↑ уропорфірин, гептакарбоксилпорфірин; сеча ↑ уропорфірин, гептакарбоксилпорфірин; еритроцити ↑ цинк-протопорфірин);
  • виявлення специфічного піку флуоресценції плазми крові — характерна флуоресценція розбавленої плазми крові при нейтральному pH при піковій довжині хвилі 400–410 нм;
  • ДНК-тестування для виявлення специфічних мутацій у генах UROD;
  • загальний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі;
  • біохімічний аналіз крові (характерна помірна гіпербілірубінемія, підвищення рівня печінкових амінотрансфераз, гамма-глобулінів та тимолової проби).

Як діагностують гепатоеритропоетичну порфірію?

Діагноз встановлюється при підвищенні рівня порфіринів у сечі (переважно уропорфірину та гептакарбоксилпорфірину), значному підвищенні рівня цинк-протопорфірину в еритроцитах (зумовлено накопиченням проміжних продуктів метаболічного шляху, що метаболізуються у протопорфіринах) та/або біалельними (або можливо патогенними) варіантами гена UROD, виявленими за допомогою молекулярно-генетичного дослідження.

Гепатоеритропоетична порфірія: лікування

Жодна схема лікування не здатна відновити рівень ферменту уропорфіриногену декарбоксилази (UROD) у пацієнтів з гепатоеритропоетичною порфірією.

Лікування гепатоеритропоетичної порфірії переважно симптоматичне.

Лікування аналогічне такому ПШП:

  • регулярні флеботомії для зниження рівня порфіринів у печінці;
  • терапія гідроксихлорохіном у низьких дозах;
  • усунення провокувальних факторів (наприклад алкоголю, перорального прийому естрогенів, перевантаження залізом, куріння та препаратів, що індукують цитохром P450); уникнення та/або захист від сонячного світла.

Уникнення сонячного світла включає носіння одягу з довгими рукавами та брючинами, зшитими з двох шарів тканини або зі світлонепроникних матеріалів, капелюхів з широкими полями, рукавичок та сонцезахисних окулярів. Сонцезахисні засоби місцевої дії, як правило, є неефективними, але деякі засоби для засмаги з інгредієнтами, що підвищують вираженість пігментації, можуть бути корисними. Рекомендується також тонування вікон будинків та автомобілів.

При тяжкій формі анемії можуть бути показані переливання крові та рекомбінантний еритропоетин.

Диференційна діагностика

Гепатоеритропоетична порфірія: ускладнення

  • Анемія;
  • рубці;
  • інфікування уражень шкіри;
  • склеродермоподібні зміни шкіри;
  • гепатопатія.
ГоловнаКошикОбране