Харків
Нозологічний довідник лікаря

Фасціольоз

Що таке фасціольоз?

Фасціольоз — це рідкісна паразитарна інфекція, що уражує переважно гепатобіліарну систему.

Фасціольоз: збудник

Збудником є один із двох видів плоских червів сімейства дигенеєвих: Fasciola hepatica або Fasciola gigantica, яких зазвичай називають печінковими сисунами. F. gigantica мешкає переважно у тропічному кліматі, тоді як F. hepatica — у помірному. Fasciola hepatica та Fasciola gigantica можуть паразитувати у травоїдних копитних (коней, великої та дрібної рогатої худоби), свиней, гризунів та людини. Їхні личинки відзначають на водній рослинності.

Етіологія: причини фасціольозу

Дорослі особини Fasciola hepatica (марити) є листоподібними коричневими плоскими черв’яками розміром зазвичай близько 30х15 мм, які легко видно неозброєним оком. Спереду у них є дві присоски: велика, розташована на вентральному боці, яка дозволяє сисуну присмоктуватися до стінки жовчної протоки і залишатися на місці, в той час як дрібніша передня присоска пристосована для живлення жовчю. Плоскі черв’яки Fasciola gigantica можуть досягати довжини до 75 мм, але в іншому зовні схожі на Fasciola hepatica.

Дорослі печінкові сисуни виділяють незрілі яйця в жовчні протоки хазяїна, які потім потрапляють у його фекалії. Хазяїн випорожнюється в довкілля поблизу ставка чи струмка чи в них. Яйця розвиваються, коли досягають джерела води, і з них вилуплюються вільноплаваючі мірацидії. Формування мірацидіїв відбувається тільки у воді на світлі і триває 17–18 діб. Їх проміжним хазяїном є молюски (равлик малий ставковик). Мірацидій проникає безпосередньо в тканини равлика, де зазнає кілька метаморфозів, спочатку перетворюючись на спороцисту, з якої розвивається материнська редія, яка потім виробляє дочірні редії. Усередині дочірніх редій розвиваються зародкові кульки, що перетворюються на церкарій, які, проростаючи, виповзають з равлика і знову стають вільноплаваючими в навколишньому середовищі. За допомогою присосок церкарії прикріплюються до водної рослинності. Потім вони інцистуються в метацеркарії на водній рослинності та поїдаються своїм остаточним хазяїном.

Як людина заражається фасціольозом?

Людина найчастіше заражається при вживанні в їжу рослинності, зараженої метацеркаріями, наприклад, крес-салату.

Фасціольоз: патогенез

При потраплянні в шлунково-кишковий тракт людини оболонка цисти розривається і метацеркарії виходять із дванадцятипалої кишки та проникають через стінку кишечнику в очеревину. Звідти вони мігрують у напрямку печінки для подальшого розвитку та паразитування, прогризають її паренхіму, щоб потрапити у великі жовчні протоки і там закріпитись. Через 3–4 міс вони розвиваються у дорослих особин, які відкладають більше 20 000 яєць на день. Дорослі особини можуть жити в організмі людини до 13 років.

Мігруючі метацеркарії викликають ушкодження паренхіми печінки, запускаючи каскад запальних та імунних реакцій. Дорослі сисуни можуть частково або повністю закупорювати жовчні протоки, згодом викликаючи фіброз, гіпертрофію і, надалі, розширення проксимальних жовчних проток.

Ранні позапечінкові прояви зазвичай зумовлені гіперчутливістю III типу (відкладення імунних комплексів) або IV типу. Реактивний еозинофільний пневмоніт є неспецифічним для гельмінтозів і може розвиватися при фасціольозі. Надмірна активація імунної системи хазяїна та запальна реакція можуть викликати васкуліт, міокардит, осередкові неврологічні порушення та судоми. Часто відзначається генералізована лімфаденопатія.

Фасціольоз: діагностика

Симптоми фасціольозу в людини залежать від стадії захворювання.

У клініці захворювання існує 2 фази:

  • гостра (печінкова) фаза зазвичай починається через 6–12 тиж після потрапляння метацеркарій в організм із забрудненого джерела води;
  • хронічна (біліарна) фаза зазвичай починається приблизно через 6 міс після гострої інфекції, коли сисуни уже влаштувалися в жовчних протоках, і може тривати до 10 років і більше.

Гострий фасціольоз: симптоми та ознаки

Першою ознакою зазвичай є висока лихоманка, потім розвиваються біль у правому підребер’ї, гепатомегалія та іноді жовтяниця. Часто відзначаються супутні міалгії, свербіж шкіри, кропив’янка, нудота, анорексія і діарея. Рідко розвивається спленомегалія. Хворі можуть відзначати невмотивовану втому, загальну слабкість, нездужання, зниження апетиту, головний біль.

При пальпації печінка збільшена, щільна, болісна. У загальному аналізі крові виявляють виражену еозинофілію, анемію. Також можуть визначатися підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові, швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та гіпергаммаглобулінемія.

Ранні ускладнення (асцит, гемобілія, підкапсульні гематоми, тяжкий паренхіматозний некроз печінки) розвиваються рідко, але можуть виникати за високого паразитарного навантаження. У більшості випадків гострі симптоми зазвичай розрішуються протягом 6 тиж, і інфекція переходить у хронічну фазу.

Які клінічні симптоми найбільш характерні при хронічній фазі фасціольозу?

Хронічна фаза захворювання зазвичай має безсимптомний перебіг.

Можливі симптоми включають:

  • хронічний біль в епігастрії та правому підребер’ї;
  • нудоту та блювання;
  • діарею;
  • гепатомегалію;
  • жовтяницю;
  • затримку розвитку у дітей.

Може розвинутися хронічна обструкція загальної жовчної протоки, що призводить до рецидивуючої жовтяниці, формування конкрементів у жовчному міхурі або жовчовідвідних шляхах — жовчнокам’яної хвороби, панкреатиту і висхідного холангіту. Тривала інфекція / високе паразитарне навантаження призводять до хронічного ураження гепатобіліарної системи та розвитку хронічного біліарного цирозу, склерозуючого холангіту та холангіокарциноми.

Ектопічний фасціольоз — це термін, що позначає інфекцію, яка виникає за межами гепатобіліарної системи. Фасціоли при міграції можуть не потрапити в печінку і виявитися практично в будь-якій частині тіла (підшкірній клітковині черевної стінки, очеревині, стінці кишечнику, глотці, легенях, серці, головному мозку, м’язах, очах), де викликають розвиток локалізованої мононуклеарної еозинофільної інфільтрації, яка зумовлює вторинне ураження тканин внаслідок імунної відповіді хазяїна.

Мігруючі під шкірою або жировою тканиною плоскі черв’яки залишають після себе мігруючі, сверблячі, еритематозні, болючі вузлики діаметром 1–6 см, які можна побачити або пропальпувати. Іноді вузлики можуть інфікуватися з розвитком локального абсцесу.

При вживанні сирої зараженої печінки метацеркарії або молоді дорослі особини сисунів, що мешкають у перевареній печінці, прикріплюються до слизової оболонки верхніх дихальних шляхів або травного тракту, викликаючи фарингіт або езофагіт. При цьому набряк верхніх дихальних шляхів може бути вираженим, що веде до асфіксії.

Як діагностують фасціольоз?

Крім виявлення характерної клінічної картини та детального збору анамнезу, важливо провести лабораторні дослідження для підтвердження діагнозу.

Лабораторна діагностика фасціольозу

Серологічні дослідження. Імуноферментний аналіз (ІФА). Титри антитіл до антигенів фасціол стають позитивними на ранній стадії міграції паразиту і визначаються протягом 2–4 тиж після початкового впливу на імунну систему хазяїна. Рівні антигенів фасціол у плазмі крові зазвичай позитивно корелюють зі ступенем зараження. Успішне лікування та знищення паразитів корелюють зі зниженням титрів антитіл до антигенів фасціол в ІФА.

Аналіз калу на яйця гельмінтів — у гострій фазі інфекції яйця в калі відсутні.

Мікроскопічне дослідження аспіратів із дванадцятипалої кишки. Яйця Fasciola hepatica мають жовтувато-коричневий колір та яйцеподібну форму, довжиною 130–150 мкм та шириною 60–90 мкм. Одна доросла особина може відкладати понад 20 000 яєць щодня, але виділення яєць відбувається періодично. Тому може знадобитися дослідження кількох зразків калу або дуоденального аспірату, якщо немає можливості проведення серологічної діагностики для підтвердження діагнозу.

Додаткові методи обстеження

У поодиноких випадках дорослих особин сисунів можна визначити у жовчних протоках під час ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ) при обстеженні пацієнта з біліарною обструкцією.

При проведенні комп’ютерної томографії (КТ) можуть бути виявлені множинні, вузлові, дрібні (близько 25 мм у діаметрі), розгалужені, субкапсулярні ураження в паренхімі печінки, субкапсулярна гематома, потовщення капсули або кальцифікація паренхіми.

Ультразвукове дослідження дозволяє виявити рухомих листоподібних сисунів у жовчних протоках або жовчному міхурі, нерівномірне потовщення стінки загальної жовчної протоки, гепатомегалію, спленомегалію та перипортальну лімфаденопатію.

При встановленні діагнозу фасціольозу іншим членам сім’ї або домочадцям слід пройти серологічне обстеження для виявлення / виключення фасціольозу.

Фасціольоз: лікування

Збудник фасціольозу стійкий до більшості протигельмінтних засобів.

Чим лікувати фасціольоз?

Похідне імідазолу триклабендазол перорально в дозі 10 мг/кг маси тіла щодня після їди протягом 2 днів є терапією вибору.

Лікування показано при позитивних серологічних тестах антитіл до антигенів фасціол незалежно від наявності симптомів.

Також проводиться патогенетичне лікування, спрямоване на корекцію жовчовиділення та порушень функції печінки.

При ряді ускладнень (наприклад холангіті) показана антибіотикотерапія.

Диференційна діагностика

  • Гострий гепатит;
  • аутоімунний гепатит;
  • токсокароз;
  • гострий шистосомоз;
  • аскаридоз;
  • стронгілоїдоз.

Чим небезпечний фасціольоз?

Можливі ускладнення фасціольозу включають наступні:

ГоловнаКошикОбране