Визначення
Еозинофільний бронхіт — це запальне захворювання дихальних шляхів, яке іноді належить до групи легеневих еозинофілій, хоча воно не є інтерстиціальною патологією. Основний клінічний симптом хвороби — хронічний непродуктивний кашель, який може зберігатися протягом кількох тижнів чи місяців.
Діагностичні ознаки
- Вміст еозинофілів в індукованому мокротинні >3%, що відрізняє його від інших форм хронічного кашлю.
- Можлива незначно виражена еозинофілія крові (загальний аналіз крові).
- Відсутність бронхіальної гіперреактивності, що відрізняє його від бронхіальної астми.
- Нормальні показники функції зовнішнього дихання (спірометрія), у тому числі ОФВ1 (об’єм форсованого видиху за 1-шу секунду) та пікфлоуметрія.
Етіологія та провокувальні фактори
Однією з причин захворювання може бути професійний контакт із подразнювальними речовинами, такими як:
- формальдегід (будівельні матеріали, меблі);
- ізоціанати (лакофарбові матеріали);
- хлорамін (дезінфекційні засоби, особливо у басейнах).
Диференційна діагностика
- Бронхіальна астма — у хворих з бронхіальною астмою виявляється бронхіальна обструкція та гіперреактивність, що часто супроводжуються хрипами.
- Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) — іноді спричиняє хронічний кашель, але еозинофілія не фіксується.
- Постназальний синдром — затік рідини з носа в глотку, що викликає кашель.
- Хронічний бронхіт — особливо у курців, але без еозинофільного запалення.
Лікування
Основний метод — інгаляційні глюкокортикостероїди (ІГКС), за допомогою яких ефективно пригнічується еозинофільне запалення та усувається кашель.
У разі підтвердженого професійного впливу — усунення контакту зі шкідливим фактором.
Прогноз
При своєчасному лікуванні захворювання має сприятливий перебіг, однак без адекватної терапії можливе рецидивування симптомів.