Вінниця

Еозинофільний бронхіт

Визначення

Еозинофільний бронхіт — це запальне захворювання дихальних шляхів, яке іноді належить до групи легеневих еозинофілій, хоча воно не є інтерстиціальною патологією. Основний клінічний симптом хвороби — хронічний непродуктивний кашель, який може зберігатися протягом кількох тижнів чи місяців.

Діагностичні ознаки

  • Вміст еозинофілів в індукованому мокротинні >3%, що відрізняє його від інших форм хронічного кашлю.
  • Можлива незначно виражена еозинофілія крові (загальний аналіз крові).
  • Відсутність бронхіальної гіперреактивності, що відрізняє його від бронхіальної астми.
  • Нормальні показники функції зовнішнього дихання (спірометрія), у тому числі ОФВ1 (об’єм форсованого видиху за 1-шу секунду) та пікфлоуметрія.

Етіологія та провокувальні фактори

Однією з причин захворювання може бути професійний контакт із подразнювальними речовинами, такими як:

  • формальдегід (будівельні матеріали, меблі);
  • ізоціанати (лакофарбові матеріали);
  • хлорамін (дезінфекційні засоби, особливо у басейнах).

Диференційна діагностика

  • Бронхіальна астма — у хворих з бронхіальною астмою виявляється бронхіальна обструкція та гіперреактивність, що часто супроводжуються хрипами.
  • Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) — іноді спричиняє хронічний кашель, але еозинофілія не фіксується.
  • Постназальний синдром — затік рідини з носа в глотку, що викликає кашель.
  • Хронічний бронхіт — особливо у курців, але без еозинофільного запалення.

Лікування

Основний метод — інгаляційні глюкокортикостероїди (ІГКС), за допомогою яких ефективно пригнічується еозинофільне запалення та усувається кашель.

У разі підтвердженого професійного впливу — усунення контакту зі шкідливим фактором.

Прогноз

При своєчасному лікуванні захворювання має сприятливий перебіг, однак без адекватної терапії можливе рецидивування симптомів.