Опис дослідження
Техніка пункції перикарда передбачає комплексне дослідження одержаної рідини, яке включає наступні аспекти:
- Визначення характеру рідини — кольору, консистенції, наявності домішок.
- Біохімічні аналізи, що допомагають оцінити:
- питому вагу рідини.
- Рівень білка, глюкози, холестерину та тригліцеридів.
- Ферменти, такі як лактатдегідрогеназа (ЛДГ) та аденозиндезаміназа (АДА).
- Пухлинні маркери, зокрема раково-ембріональний антиген (РЕА), CYFRA 21-1, альфа-фетопротеїн, муцин-16 (CA 125) та ін.
- Газометричне дослідження для визначення рівня газів у рідині.
- Цитологічні дослідження:
-
- наявність лейкоцитів.
- Гематокрит.
- Пухлинні клітини.
- Мікробіологічні аналізи:
-
- мікроскопічне дослідження.
- Бактеріологічні посіви для ідентифікації аеробних та анаеробних бактерій, особливо при підозрі на бактеріальну інфекцію. За необхідності виконується ≥3-разовий посів перикардіальної рідини та крові.
- Діагностика туберкульозу з використанням бактеріологічних посівів, BACTEC (використовують для виявлення аеробних патогенів у малій кількості зразка крові), полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).
- Мікологічне дослідження.
- ПЛР для виявлення кардіотропних вірусів, Borrelia, Chlamydia pneumoniae.
- Імунологічні дослідження:
-
- антинуклеарні антитіла.
- Антисарколемні антитіла.
Ці дослідження допомагають уточнити діагноз та зрозуміти етіологію перикардіальної рідини, досліджуючи специфіку кожного клінічного випадку.
Показання
Показанням для проведення діагностичної процедури, такої як пункція перикарда, є виявлення значного об’єму рідини в перикардіальній порожнині, причину накопичення якої не встановлено. Ця процедура необхідна для з’ясування етіології рідини, що допомагає в подальшому виборі адекватного лікування, та запобігання можливим ускладненням, пов’язаним з наявністю надмірної кількості рідини навколо серця.
Результати процедури
Аналіз перикардіальної рідини відіграє ключову роль у діагностиці різних станів, пов’язаних із серцевою оболонкою:
- Вивчення рідини, взятої з перикарда, визначає її причину менш ніж у 75% усіх випадків, що підкреслює складність діагностики та важливість комплексного підходу.
- Аналіз перикардіальної рідини необхідний для диференціації різних форм перикардиту, допомагаючи у виборі терапії.
- Кров’яниста рідина найчастіше фіксується за наявності пухлин і рідше — при туберкульозі. Важливо виміряти гематокрит рідини та порівняти його з гематокритом венозної крові, а також провести газометричне дослідження для оцінки рівнів pO2, pH та pCO2.
- Відрізнити ексудат від транссудату можна за такими параметрами, як:
-
- питома вага перикардіальної рідини на рівні >1015 г/л.
- Рівень білка >3,0 г/дл, співвідношення рідина / плазма крові >0,5.
- ЛДГ >200 ОД/л, співвідношення рідина / плазма крові >0,6.
- Склад перикардіальної рідини при хилоперикарді потребує спеціального розгляду та аналізу.
- Підвищений рівень АДА >40 ОД/мл вказує на туберкульоз. Особливо високі показники АДА можуть відмічатися при констриктивному перикардиті.
- Позитивні результати пухлинних маркерів можуть вказувати на наявність первинної пухлини, зокрема лімфопроліферативних захворювань. Важливо також провести цитологічний аналіз атипових клітин.
- Кількість лейкоцитів збільшується при запальних захворюваннях, особливо при бактеріальних та ревматичних станах, у той час як їхня невелика кількість може бути ознакою міксоми.
Ці дані допомагають в уточненні діагнозу та визначенні найкращого підходу до лікування.