Київ

Дослідження перикардіальної рідини

Содержание

Опис дослідження

Техніка пункції перикарда передбачає комплексне дослідження одержаної рідини, яке включає наступні аспекти:

  1. Визначення характеру рідини — кольору, консистенції, наявності домішок.
  2. Біохімічні аналізи, що допомагають оцінити:
  • питому вагу рідини.
    • Рівень білка, глюкози, холестерину та тригліцеридів.
    • Ферменти, такі як лактатдегідрогеназа (ЛДГ) та аденозиндезаміназа (АДА).
    • Пухлинні маркери, зокрема раково-ембріональний антиген (РЕА), CYFRA 21-1, альфа-фетопротеїн, муцин-16 (CA 125) та ін.
    • Газометричне дослідження для визначення рівня газів у рідині.
  1. Цитологічні дослідження:
    • наявність лейкоцитів.
    • Гематокрит.
    • Пухлинні клітини.
  1. Мікробіологічні аналізи:
    • мікроскопічне дослідження.
    • Бактеріологічні посіви для ідентифікації аеробних та анаеробних бактерій, особливо при підозрі на бактеріальну інфекцію. За необхідності виконується ≥3-разовий посів перикардіальної рідини та крові.
    • Діагностика туберкульозу з використанням бактеріологічних посівів, BACTEC (використовують для виявлення аеробних патогенів у малій кількості зразка крові), полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).
    • Мікологічне дослідження.
    • ПЛР для виявлення кардіотропних вірусів, Borrelia, Chlamydia pneumoniae.
  1. Імунологічні дослідження:
    • антинуклеарні антитіла.
    • Антисарколемні антитіла.

Ці дослідження допомагають уточнити діагноз та зрозуміти етіологію перикардіальної рідини, досліджуючи специфіку кожного клінічного випадку.

Показання

Показанням для проведення діагностичної процедури, такої як пункція перикарда, є виявлення значного об’єму рідини в перикардіальній порожнині, причину накопичення якої не встановлено. Ця процедура необхідна для з’ясування етіології рідини, що допомагає в подальшому виборі адекватного лікування, та запобігання можливим ускладненням, пов’язаним з наявністю надмірної кількості рідини навколо серця.

Результати процедури

Аналіз перикардіальної рідини відіграє ключову роль у діагностиці різних станів, пов’язаних із серцевою оболонкою:

  1. Вивчення рідини, взятої з перикарда, визначає її причину менш ніж у 75% усіх випадків, що підкреслює складність діагностики та важливість комплексного підходу.
  2. Аналіз перикардіальної рідини необхідний для диференціації різних форм перикардиту, допомагаючи у виборі терапії.
  3. Кров’яниста рідина найчастіше фіксується за наявності пухлин і рідше — при туберкульозі. Важливо виміряти гематокрит рідини та порівняти його з гематокритом венозної крові, а також провести газометричне дослідження для оцінки рівнів pO2, pH та pCO2.
  4. Відрізнити ексудат від транссудату можна за такими параметрами, як:
    • питома вага перикардіальної рідини на рівні >1015 г/л.
    • Рівень білка >3,0 г/дл, співвідношення рідина / плазма крові >0,5.
    • ЛДГ >200 ОД/л, співвідношення рідина / плазма крові >0,6.
  1. Склад перикардіальної рідини при хилоперикарді потребує спеціального розгляду та аналізу.
  2. Підвищений рівень АДА >40 ОД/мл вказує на туберкульоз. Особливо високі показники АДА можуть відмічатися при констриктивному перикардиті.
  3. Позитивні результати пухлинних маркерів можуть вказувати на наявність первинної пухлини, зокрема лімфопроліферативних захворювань. Важливо також провести цитологічний аналіз атипових клітин.
  4. Кількість лейкоцитів збільшується при запальних захворюваннях, особливо при бактеріальних та ревматичних станах, у той час як їхня невелика кількість може бути ознакою міксоми.

Ці дані допомагають в уточненні діагнозу та визначенні найкращого підходу до лікування.