Додаткова молочна залоза (полімастія) — це патологічний стан, який характеризується формуванням ектопічних вогнищ залозистої тканини, ідентичних за своєю гістологічною структурою до тканини нормально розташованих молочних залоз. Найбільш типова локалізація додаткової молочної залози — аксілярні (пахвові) зони, що пояснюється особливостями ембріонального розвитку та формування молочної лінії. Часто перші клінічні прояви патології виявляють у періоди суттєвих гормональних перебудов організму — у період вагітності та годування грудьми. Пацієнтки відмічають дискомфорт та набухання в ділянках розташування додаткової залозистої тканини, що зумовлено реакцією на гормональну стимуляцію.
Окремий вид патології — формування додаткової частки молочної залози. Основна причина — внутрішньоутробний дивертикульоз молочного гребеня.
У більшості випадків додаткова молочна залоза або її частки є переважно естетичною проблемою. Однак у них можливі патологічні процеси, характерні для нормально розташованої тканини молочної залози:
Вивчення аномалій молочної залози почалося у 1872 р.: лікар Е. Harting у своїй дослідницькій роботі вперше описав випадок ектопії залозистої тканини у 30-річної пацієнтки в ділянці лівої статевої губи. Це спостереження започаткувало систематичне вивчення клінічного значення подібних анатомічних варіацій.
Поширеність патології у загальній популяції становить близько 1%, проте можливі значні коливання в різних етнічних групах. Так, особливо висока частота виявлення полімастії відзначається серед жіночого населення Японії: вона коливається в межах не більше 3,7–6%. Подібні етнічні відмінності вказують на вплив генетичних факторів детермінації цієї анатомічної особливості.
Ембріональне формування органа починається приблизно на 6-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Спочатку на вентролатеральних поверхнях тіла ембріона людини формуються 2 структури, які називаються молочними лініями. Вони простягаються від пахвових западин до пахвинних зон. З розвитком ембріона відбувається поступове потовщення молочних ліній. Процес супроводжується утворенням клітинних тяжів, які активно проникають у навколишню сполучну тканину. Така інвагінація епітеліальних клітин закладає основу майбутнього формування повноцінних молочних залоз.
Протягом 3-го та 4-го місяців внутрішньоутробного розвитку відзначається інтенсивне зростання молочних гребенів — потовщених ділянок молочних ліній. У цей час формується епітеліальна вистилка основних молочних проток. Клітинні групи, локалізовані на кінцевих ділянках гребенів, що зростають, згодом диференціюються в більш дрібні протоки і кінцеві секреторні відділи органа.
У процесі нормального ембріонального розвитку відбувається часткова інволюція молочного гребеня зі збереженням лише певних ділянок, які згодом розвиваються у повноцінні молочні залози. При порушенні інволюції вздовж усієї молочної лінії можуть формуватися додаткові залозисті структури (додаткові молочні залози).
Дивертикули молочного гребеня, які згодом втрачають анатомічний зв’язок з нормально розташованою основною залозистою тканиною, є причиною появи аберантних або додаткових часточок молочної залози.
Їхня суттєва морфологічна особливість — відносно низька організованість протокової системи порівняно з нормальною або навіть додатковою молочною залозою. Протоки в таких аберантних частинах не мають чіткої архітектоніки і не поєднуються в центральній ділянці, еквівалентній соску.
У 1915 р. було представлено всеосяжну класифікаційну систему, яка структурує різноманітні аномалії розвитку молочної залози. Представлена класифікація, незважаючи на свій історичний характер, зберігає клінічну значущість у сучасній медичній практиці. Виділяють 7 типів патології, кожен із яких характеризується специфічними морфологічними особливостями (таблиця).
Тип патології | Опис |
I | Повністю сформована додаткова молочна залоза з усіма структурними компонентами:
Такі додаткові залози — найбільш повноцінний варіант розвитку ектопічної тканини. Вони зумовлюють фізіологічну активність, аналогічну основним молочним залозам, включно з лактацією у постнатальний період. |
II | Більш обмежений варіант розвитку. Визначається функціональна залозиста тканина, здатна реагувати на гормональні стимули, сосок без сформованої ареолярної зони. |
III | Неповний варіант формування додаткової залози, до складу якої входять пігментована ареола і функціонально активна підлягаюча залозиста тканина. |
IV | Ділянки залозистої тканини визначаються в анатомічно нетипових локалізаціях. Вони розташовані поза класичною молочною лінією і часто виявляються випадково при гістологічному дослідженні. Сосок та ареола відсутні. |
V | «Хибна молочна залоза» — патологія, при якій відмічаються зовнішні атрибути органа — ареоли та сосок, проте замість функціональної залозистої тканини під ними розташовується переважно жирова тканина. |
VI | Політелія — наявність лише додаткових сосків без розвитку повноцінної додаткової залозистої тканини. Політелія є найпоширенішим варіантом аномалій розвитку молочної залози. |
VII | При цьому типі патології фіксуються виключно додаткові ареоли без сосків і залозистої тканини, що прилягає. Він представляє переважно косметичну проблему. |
У медичній літературі описана різноманітна анатомічна локалізація патології — від пахвової западини до пахвинної зони, що відповідає класичній молочній лінії ембріонального розвитку. Найбільш поширеною топографічною варіацією розміщення додаткової молочної залози або її часткою є пахвова зона. Часто патологія білатеральна, тобто визначається симетрично з обох боків тіла.
Більш рідкісні локалізації ектопічних вогнищ:
Такі варіанти локалізації можна пояснити і з позицій ембріології з огляду на траєкторію молочної лінії та можливі варіації в процесі ембріонального розвитку.
Діагностичну складність викликають поодинокі додаткові молочні залози, виявлені у вкрай нетипових локалізаціях (лопаткова зона, різні ділянки верхніх та нижніх кінцівок, періанальна зона). Подібні випадки потребують особливого підходу до диференційної діагностики.
У період гормональних змін при вагітності, після пологів, під час годування грудьми та інших станах додаткова молочна залоза проявляє себе особливо активно:
Інтенсивність проявів симптомів залежить від обсягу додаткової залозистої тканини, її локалізації та наявності вивідної протоки.
Діагностичний процес включає кілька послідовних етапів, починаючи від базового клінічного обстеження і закінчуючи за потреби високотехнологічними методами візуалізації та морфологічної верифікації, такими як:
Лікувальна тактика визначається індивідуально. Вона базується на комплексній оцінці клінічної картини, наявності або відсутності симптоматики та ступеня косметичного дискомфорту:
Особлива увага в процесі динамічного спостереження приділяється періодам гормональної перебудови організму — пубертатному періоду, періоду вагітності, годування грудьми, клімактеричному періоду, коли можливі фізіологічні зміни у тканині додаткової молочної залози. У такі періоди потрібні більш часті спостереження або корекція тактики ведення пацієнток;
Ектопічна залозиста тканина схильна до різних фізіологічних і патологічних процесів:
Враховуючи вроджений характер цієї аномалії, основні профілактичні заходи сконцентровані на запобіганні можливих ускладнень, а не на запобіганні виникнення додаткової залози. Ключовим елементом профілактики є регулярне проведення діагностичних досліджень. Жінкам із полімастією рекомендується щорічне проходження УЗД рудиментарного новоутворення. Після досягнення 35-річного віку до протоколу обстеження додається мамографія ділянки розташування додаткової залози, що дозволяє отримати більш детальну картину стану тканин.
Істотне значення у профілактиці ускладнень полімастії має захист ділянки додаткової залози від механічних ушкоджень. Травматизація стає причиною розвитку запальних процесів або інших патологічних змін у залозистій тканині.
Полімастія характеризується сприятливим прогнозом. З прогностичних особливостей можна виділити наступне: