Додаткова молочна залоза

Содержание

Додаткова молочна залоза (полімастія) — це патологічний стан, який характеризується формуванням ектопічних вогнищ залозистої тканини, ідентичних за своєю гістологічною структурою до тканини нормально розташованих молочних залоз. Найбільш типова локалізація додаткової молочної залози — аксілярні (пахвові) зони, що пояснюється особливостями ембріонального розвитку та формування молочної лінії. Часто перші клінічні прояви патології виявляють у періоди суттєвих гормональних перебудов організму — у період вагітності та годування грудьми. Пацієнтки відмічають дискомфорт та набухання в ділянках розташування додаткової залозистої тканини, що зумовлено реакцією на гормональну стимуляцію.

Окремий вид патології — формування додаткової частки молочної залози. Основна причина — внутрішньоутробний дивертикульоз молочного гребеня.

У більшості випадків додаткова молочна залоза або її частки є переважно естетичною проблемою. Однак у них можливі патологічні процеси, характерні для нормально розташованої тканини молочної залози:

• фіброзно-кістозні зміни;
• фіброаденома;
• інфекційно-запальні процеси;
• різні гістологічні варіанти раку — існує потенційний ризик розвитку неопластичних процесів в ектопічній тканині. Ця особливість потребує підвищеної настороженості щодо онкопатології під час спостереження таких пацієнтів.

Історичні та епідеміологічні відомості

Вивчення аномалій молочної залози почалося у 1872 р.: лікар Е. Harting у своїй дослідницькій роботі вперше описав випадок ектопії залозистої тканини у 30-річної пацієнтки в ділянці лівої статевої губи. Це спостереження започаткувало систематичне вивчення клінічного значення подібних анатомічних варіацій.

Поширеність патології у загальній популяції становить близько 1%, проте можливі значні коливання в різних етнічних групах. Так, особливо висока частота виявлення полімастії відзначається серед жіночого населення Японії: вона коливається в межах не більше 3,7–6%. Подібні етнічні відмінності вказують на вплив генетичних факторів детермінації цієї анатомічної особливості.

Ембріогенез молочної залози

Ембріональне формування органа починається приблизно на 6-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Спочатку на вентролатеральних поверхнях тіла ембріона людини формуються 2 структури, які називаються молочними лініями. Вони простягаються від пахвових западин до пахвинних зон. З розвитком ембріона відбувається поступове потовщення молочних ліній. Процес супроводжується утворенням клітинних тяжів, які активно проникають у навколишню сполучну тканину. Така інвагінація епітеліальних клітин закладає основу майбутнього формування повноцінних молочних залоз.

Протягом 3-го та 4-го місяців внутрішньоутробного розвитку відзначається інтенсивне зростання молочних гребенів — потовщених ділянок молочних ліній. У цей час формується епітеліальна вистилка основних молочних проток. Клітинні групи, локалізовані на кінцевих ділянках гребенів, що зростають, згодом диференціюються в більш дрібні протоки і кінцеві секреторні відділи органа.

У процесі нормального ембріонального розвитку відбувається часткова інволюція молочного гребеня зі збереженням лише певних ділянок, які згодом розвиваються у повноцінні молочні залози. При порушенні інволюції вздовж усієї молочної лінії можуть формуватися додаткові залозисті структури (додаткові молочні залози).

Дивертикули молочного гребеня, які згодом втрачають анатомічний зв’язок з нормально розташованою основною залозистою тканиною, є причиною появи аберантних або додаткових часточок молочної залози.

Їхня суттєва морфологічна особливість — відносно низька організованість протокової системи порівняно з нормальною або навіть додатковою молочною залозою. Протоки в таких аберантних частинах не мають чіткої архітектоніки і не поєднуються в центральній ділянці, еквівалентній соску.

Класифікація

У 1915 р. було представлено всеосяжну класифікаційну систему, яка структурує різноманітні аномалії розвитку молочної залози. Представлена класифікація, незважаючи на свій історичний характер, зберігає клінічну значущість у сучасній медичній практиці. Виділяють 7 типів патології, кожен із яких характеризується специфічними морфологічними особливостями (таблиця).

Клінічна картина

У медичній літературі описана різноманітна анатомічна локалізація патології — від пахвової западини до пахвинної зони, що відповідає класичній молочній лінії ембріонального розвитку. Найбільш поширеною топографічною варіацією розміщення додаткової молочної залози або її часткою є пахвова зона. Часто патологія білатеральна, тобто визначається симетрично з обох боків тіла.

Більш рідкісні локалізації ектопічних вогнищ:

• зона вульви;
• парастернальна ділянка (прилегла до грудини);
• під- та надключичні зони;
• пахова зона.

Такі варіанти локалізації можна пояснити і з позицій ембріології з огляду на траєкторію молочної лінії та можливі варіації в процесі ембріонального розвитку.

Діагностичну складність викликають поодинокі додаткові молочні залози, виявлені у вкрай нетипових локалізаціях (лопаткова зона, різні ділянки верхніх та нижніх кінцівок, періанальна зона). Подібні випадки потребують особливого підходу до диференційної діагностики.

У період гормональних змін при вагітності, після пологів, під час годування грудьми та інших станах додаткова молочна залоза проявляє себе особливо активно:

• відбувається помітне збільшення обсягу залозистої тканини під впливом підвищеного рівня прогестерону та естрогену. Вона стає щільнішою і виражено прощупується. Часто вагітні звертаються до гінеколога зі скаргами, що болить певна ділянка в пахвовій западині, яка при діагностиці виявляється додатковою молочною залозою або її часткою;
• у період годування грудьми додаткова залозиста тканина починає функціонувати нарівні з основними молочними залозами. Можна спостерігати активне виділення молока із додаткової залози, якщо вона має власний сосок. У випадках відсутності вивідної протоки можливе болісне нагрубання тканини внаслідок накопичення молока;
• жінки часто відзначають локальну підвищену чутливість, особливо при дотику чи тиску. Можливе локальне підвищення температури шкіри над ділянкою розташування додаткової залозистої тканини, що є нормальною реакцією на збільшення кровопостачання;
• у деяких випадках у період годування грудьми в зоні додаткової молочної залози можуть виникати застійні явища, що проявляється болісним ущільненням тканини, появою напруги, больовим синдромом.

Інтенсивність проявів симптомів залежить від обсягу додаткової залозистої тканини, її локалізації та наявності вивідної протоки.

Діагностика додаткової молочної залози

Діагностичний процес включає кілька послідовних етапів, починаючи від базового клінічного обстеження і закінчуючи за потреби високотехнологічними методами візуалізації та морфологічної верифікації, такими як:

• ультразвукове дослідження (УЗД) — основний метод інструментальної діагностики додаткової молочної залози та її часток. Цей метод дозволяє достовірно підтвердити наявність залозистої тканини в атипових локалізаціях, визначити її структурні особливості та виявити потенційні патологічні зміни;
• мамографія — обов’язковий компонент діагностичного алгоритму для пацієнток віком від 40 років. Основна мета мамографії в контексті полімастії полягає у своєчасному виявленні злоякісних новоутворень в ектопічній залозистій тканині. Метод дозволяє виявити як новоутворення, що легко пальпуються, так і мікрокальцинати — перші ознаки патологічного процесу;
• магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія — методи затребувані при пізно діагностованих онкологічних процесах у додатковій молочній залозі, коли необхідні точна оцінка поширеності процесу та планування лікувальної тактики;
• для морфологічної верифікації діагнозу використовують біопсію з подальшим гістологічним дослідженням отриманого матеріалу.

Лікування додаткової молочної залози

Лікувальна тактика визначається індивідуально. Вона базується на комплексній оцінці клінічної картини, наявності або відсутності симптоматики та ступеня косметичного дискомфорту:

• у випадках, коли ектопія має безсимптомний перебіг, не викликає вираженого естетичного дискомфорту, патологічна ділянка не піддається регулярним механічним впливам та травматизації, оптимальною тактикою визнано динамічне спостереження. Воно передбачає регулярний моніторинг стану ектопічної тканини із використанням тих же принципів та тимчасових інтервалів, які рекомендовані для контролю нормально розташованої тканини молочної залози:
  • профілактичні огляди у спеціаліста-мамолога;
  • проведення скринінгових інструментальних досліджень.

Особлива увага в процесі динамічного спостереження приділяється періодам гормональної перебудови організму — пубертатному періоду, періоду вагітності, годування грудьми, клімактеричному періоду, коли можливі фізіологічні зміни у тканині додаткової молочної залози. У такі періоди потрібні більш часті спостереження або корекція тактики ведення пацієнток;

• за необхідності лікування полімастії єдиним ефективним методом є хірургічне втручання. Основний етап операції включає тотальне видалення залозистої тканини додаткової молочної залози (частки) з прилеглими анатомічними структурами. За наявності сформованої ареоли та соска проводиться їхнє видалення єдиним блоком з основною тканиною. Також висікається надмірний шкірний покрив, що необхідно для досягнення оптимального косметичного ефекту та запобігання формуванню післяопераційної деформації. Рановий дефект зашивають за допомогою косметичних швів для мінімізації візуальної помітності післяопераційного рубця. Обов’язковий компонент хірургічного лікування — патоморфологічне дослідження віддалених тканин. Весь резекований матеріал спрямовується на гістологічне дослідження для верифікації структури віддаленої тканини та виключення новоутворень злоякісного характеру. У випадках, коли додаткова молочна залоза або її частки представлені переважно жировою тканиною з мінімальним вмістом або відсутністю залозистого компонента, можливе проведення альтернативної хірургічної методики — ліпосакції. Малоінвазивний метод дозволяє виконати видалення надмірної жирової тканини через мінімальні розрізи, що забезпечує кращий косметичний результат та скорочує період реабілітації. Показання до хірургічного лікування:
  • виражений косметичний дефект, що істотно знижує якість життя пацієнтки. Естетичний дискомфорт викликає депресивні розлади, соціальну дезадаптацію та ін. У таких випадках хірургічне видалення додаткової залозистої тканини дозволяє відновити нормальний контур тіла та покращити психоемоційний стан хворої;
  • стійкий больовий синдром, пов’язаний із локалізацією додаткової залозистої тканини. Вираженість болю може збільшуватися при фізичній активності, під час менструального циклу або вагітності, значно знижуючи якість життя пацієнток та обмежуючи повсякденну активність;
  • пухлиноподібні утворення в тканині додаткової молочної залози — при виявленні будь-яких новоутворень в ектопічній залозистій тканині потрібне ретельне діагностичне обстеження з подальшим визначенням обсягу хірургічного втручання залежно від характеру виявлених змін. За наявності генетичної схильності до розвитку злоякісних новоутворень молочної залози або онкологічних захворювань в анамнезі пацієнта профілактичне видалення додаткової залозистої тканини розглядається як превентивний захід, спрямований на зниження ризику розвитку злоякісних новоутворень.

Наслідки

Ектопічна залозиста тканина схильна до різних фізіологічних і патологічних процесів:

• у процесі життєдіяльності організму додаткова залозиста тканина зазнає закономірних фізіологічних змін, особливо виражених у періоди гормональної перебудови. Під час пубертатного періоду відбувається активний розвиток та дозрівання залозистої тканини, що супроводжується значним збільшенням її обсягу та підвищенням чутливості. Особливо виражені зміни відзначаються у період вагітності, коли під впливом гормональної стимуляції відбуваються проліферація залозистої тканини та підготовка до періоду годування грудьми;
• запальний процес (мастит);
• формування абсцесів, кістозних утворень, доброякісних пухлин (фіброаденом), що потребують хірургічного втручання;
• злоякісні новоутворення в додатковій молочній залозі (частках) — можливі різні гістологічні варіанти раку (карцинома, меланома, рак Педжета та ін.).

Профілактика та прогноз

Враховуючи вроджений характер цієї аномалії, основні профілактичні заходи сконцентровані на запобіганні можливих ускладнень, а не на запобіганні виникнення додаткової залози. Ключовим елементом профілактики є регулярне проведення діагностичних досліджень. Жінкам із полімастією рекомендується щорічне проходження УЗД рудиментарного новоутворення. Після досягнення 35-річного віку до протоколу обстеження додається мамографія ділянки розташування додаткової залози, що дозволяє отримати більш детальну картину стану тканин.

Істотне значення у профілактиці ускладнень полімастії має захист ділянки додаткової залози від механічних ушкоджень. Травматизація стає причиною розвитку запальних процесів або інших патологічних змін у залозистій тканині.

Полімастія характеризується сприятливим прогнозом. З прогностичних особливостей можна виділити наступне:

• низький ризик злоякісного переродження тканин, що суттєво вирізняє її від багатьох інших типів патології молочної залози;
• природна динаміка розвитку додаткової залозистої тканини — при досягненні жінкою клімактеричного періоду невеликі за розміром залозисті утворення піддаються процесу природної інволюції, тобто поступового зворотного розвитку. Процес аналогічний до вікових змін в основних молочних залозах;
• у випадках, коли проводиться хірургічне втручання щодо видалення додаткової молочної залози, ймовірність повторного розвитку патології практично відсутня. Рецидив можливий виключно у ситуаціях, коли під час операції не виконано повного висічення всіх елементів залозистої тканини або окремих частин.