Дисліпідемія

Содержание

Визначення

Дисліпідемія є станом, при якому рівень ліпідів та ліпопротеїдів у плазмі крові пацієнта відхиляється від рекомендованих показників. Ці показники залежать від індивідуального кардіоваскулярного ризику кожної людини. У медичній практиці існує кілька типів дисліпідемій, кожен з яких має свої особливості, і тому потрібний відповідний підхід до лікування:

1. Гіперхолестеринемія — підвищений вміст холестерину (ХС) у плазмі крові, що зумовлює зростання ризику розвитку ішемічної хвороби серця.
2. Атерогенна дисліпідемія — характеризується не тільки підвищеним рівнем ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), але і низьким рівнем ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), а також підвищенням тригліцеридів (ТГ). Цей стан є особливо небезпечним, оскільки спричиняє формування атеросклеротичних бляшок.
3. Змішана гіперліпідемія — одночасне підвищення в плазмі крові ХС і ТГ, що підвищує ризик кардіоваскулярних захворювань.
4. Гіпертригліцеридемія — підвищений рівень ТГ у плазмі крові, який може призвести до розвитку панкреатиту та інших серйозних ускладнень.
5. Підвищення рівня ліпопротеїну (а) — цей тип дисліпідемії пов’язаний з підвищеним ризиком атеросклерозу через наявність специфічного типу ліпопротеїну, який може спричиняти накопичення ліпідів у судинній стінці.

Контроль дисліпідемії потребує комплексного підходу, що включає зміну способу життя (дієти, фізичної активності), а також медикаментозне лікування, спрямоване на нормалізацію рівнів ліпідів у плазмі крові відповідно до індивідуального ризику кардіоваскулярного профілю. Це дозволяє значно знизити можливість розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ) у пацієнтів.

Лабораторна діагностика

Зазвичай рівень загального ХС, холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) та ТГ вимірюється у плазмі крові після 12–14 год натще. Це традиційний підхід, що дозволяє отримати найточніші результати, особливо важливі для діагностики та подальшого контролю захворювань.

Однак згідно з останніми рекомендаціями Європейської асоціації атеросклерозу (European Atherosclerosis Society — EAS) та Європейської федерації клінічної хімії та лабораторної медицини (European Federation of Clinical Chemistry and Laboratory Medicine — EFLM), забір крові натщесерце для скринінгових досліджень та оцінки ризику вже не вважається обов’язковим. Ця зміна спрощує процедуру збору проб і робить скринінг більш доступним для широкого загалу, що сприяє більш ранньому виявленню ризиків ССЗ.

Проте для точного моніторингу ефективності терапії у пацієнтів з гіпертригліцеридемією, як і раніше, рекомендується проводити аналізи на голодний шлунок. Підвищений рівень ТГ може значно варіювати залежно від прийому їжі, тому точні вимірювання важливі для корекції лікування.

Ці адаптації у методології дозволяють лікарям та пацієнтам підбирати найбільш ефективний та зручний спосіб діагностики, одночасно забезпечуючи надійність та точність результатів, критично важливих для моніторингу стану здоров’я.

Формула Фрідвальда

Формула Фрідвальда — це метод розрахунку рівня ЛПНЩ, часто званих «поганим» ХС у плазмі крові, заснований на рівнях загального ХС, ТГ та ЛПВЩ («хороший» ХС). Формулу розроблено Вільямом Фрідвальдом та колегами у 1972 р., вона широко використовується через свою простоту.

Рівень ХС ЛПНЩ зазвичай обчислюється за допомогою формули Фрідвальда:

ХС ЛПНЩ = загальний ХС — ХС ЛПВЩ — ТГ/5 (мг/дл) або /2,2 (ммоль/л)

При рівні ТГ >2,3 ммоль/л (200 мг/дл) результат є недостовірним.

Ділення ТГ на 5 використовується для оцінки рівня ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) в умовах США, де ТГ вимірюються в мг/дл. У країнах, де ТГ вимірюються в ммоль/л, дільник змінюється на 2,2.

Формула Фрідвальда точна при рівні ТГ <400 мг/дл (4,5 ммоль/л). Якщо рівень ТГ перевищує цей поріг, результати можуть бути менш точними, і може знадобитися прямий вимір ЛПНЩ.

Скринінг на дисліпідемію

Відповідно до рекомендацій, проведення скринінгу на дисліпідемію має бути спрямоване на такі групи населення:

1. Особи з одним або декількома факторами ризику ССЗ, такими як:

• • артеріальна гіпертензія.
  • Ожиріння.
  • Тютюнова залежність.
  • Обтяжений сімейний анамнез ССЗ.

2. Дорослі чоловіки віком 40 років і старше, а також жінки віком 50 років і старші або ті, хто знаходиться в періоді постменопаузи. Ці вікові групи обрані на підставі статистично підвищеного ризику розвитку ССЗ у міру старіння та змін гормонального фону.
3. Жінки, які перенесли гестаційний цукровий діабет чи гестаційну гіпертензію. Це стани, пов’язані з підвищеним ризиком розвитку постійного цукрового діабету та артеріальної гіпертензії після вагітності, що також підвищує ймовірність ССЗ.
4. Особи, інфіковані вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) або ті, хто отримує високоактивну антиретровірусну терапію. Ці пацієнти часто стикаються з метаболічними порушеннями, включно з дисліпідемією як побічною реакцією на лікування, що підвищує ризик розвитку ССЗ.

Мета цих рекомендацій — ідентифікувати та розпочати терапію дисліпідемії на ранній стадії, перш ніж вона призведе до серйозних серцево-судинних ускладнень. Ефективний моніторинг рівня ліпідів може значно знизити ризик таких захворювань, як ішемічна хвороба серця, інсульт та периферична артеріальна хвороба.

Для ефективного контролю стану здоров’я та профілактики ССЗ важливо регулярно проводити вимірювання ліпідного профілю у наступних групах населення:

1. Особи із вже діагностованими ССЗ: регулярний моніторинг ліпідів допомагає в оцінці ефективності лікування та запобіганні прогресу захворювання.
2. Пацієнти із сімейною гіперхолестеринемією (СГ): це генетичний стан, який може призвести до раннього розвитку ССЗ та потребує особливої уваги до рівня ХС у плазмі крові.
3. Особи з обтяженим сімейним анамнезом щодо передчасних ССЗ: історія ССЗ у сім’ї може вказувати на підвищений ризик, тому такі пацієнти мають регулярно перевіряти свій ліпідний профіль.
4. Особи із цукровим діабетом: цукровий діабет значно підвищує ризик розвитку ССЗ, роблячи регулярний вимір рівня ліпідів критично важливим.
5. Пацієнти з хронічною хворобою нирок: цей стан часто пов’язаний зі змінами у ліпідному обміні, що підвищує ризик серцево-судинних ускладнень.
6. Особи з аутоімунними захворюваннями: аутоімунна патологія може впливати на ліпідний обмін, що потребує регулярного моніторингу.
7. Пацієнти, що курять сигарети: куріння — відомий фактор ризику розвитку ССЗ, і регулярне вимірювання ліпідів може допомогти в оцінці та контролі цього ризику.
8. Особи, які живуть з ВІЛ або отримують антиретровірусну терапію (Highly Active Antiretroviral Therapy — HAART): ВІЛ та HAART можуть впливати на ліпідний обмін, що підвищує ризик ССЗ.

Ці рекомендації наголошують на важливості індивідуалізованого підходу до моніторингу стану здоров’я та запобігання можливим ускладненням, пов’язаним з аномаліями в ліпідному профілі. Регулярний вимір ліпідів допомагає в ранньому виявленні ризиків та оптимізації лікувальних стратегій для кожного пацієнта.