Що таке дифілоботріоз?

Дифілоботріоз — це паразитарна інфекція, що викликається широким лентецем (або риб’ячим лентецем).

Дифілоботріїди (синонім: широкі лентеці, або риб’ячі лентеці) є найбільш довгими кишковими зоонозними паразитами, що уражують людину. Нерідко у однієї людини паразитує одночасно кілька лентеців.

Dibothriocephalus latus є найбільш поширеним видом, що уражує людину.

Інфекція у людей зазвичай протікає у легкій формі чи субклінічно.

Часто ураження виявляється лише за виділення зрілого стрічкового черв’яка з калом. При симптомному перебігу захворювання можуть розвиватися діарея, дискомфорт або біль у животі, запор, невмотивована втома, головний біль та алергічні реакції. Часто при дифілоботріозі відзначається дефіцит вітаміну B₁₂. Водночас анемія розвивається рідко. Дифілоботріїди в окремих випадках можуть закупорювати просвіт кишечнику та/або жовчних проток з подальшим розвитком холангіту, кишкової непрохідності, апендициту та холециститу.

Дифілоботріоз: причини

Дифілоботріоз діагностують переважно в країнах і регіонах, де в традиційній кухні вживають сиру, копчену або мариновану рибу.

Після того як ссавець або птах проковтне рибу, що містить інфекційні личинки сімейства Diphyllobothriidae, широкі лентеці дозрівають у кишечнику своїх хазяїнів.

Дорослі дифілоботріїди досягають довжини 2–15 м. Тіло черв’яка називається стробіла. У будові тіла черв’яка виділяють 3 відділи: сколекс, шийку та проглоттиди (членики). Число члеників може становити кілька тисяч. Швидкість зростання цього гельмінту може становити до 22 см на добу, а тривалість життя — ≥20 років. Передній кінець, або сколекс, стрічкового хробака прикріплюється до кишечнику хазяїна за допомогою парної борозенки, яка називається ботрієм, на його дорсальній та вентральній поверхнях. Нові членики розвиваються у проліферативній зоні, або шийці. На кожному членику є чоловічі та жіночі статеві органи. Яйця мають округлу або яйцеподібну форму, розмір та форма залежать не тільки від виду стрічкового хробака, але й від виду хазяїна, в якому він розвивається.

Життєві цикли стрічкових хробаків сімейства Diphyllobothriidae є складними. Вони завжди пов’язані з прісноводним чи морським середовищем, оскільки перші личинки ведуть водне життя. Личинки зазвичай проходять через двох проміжних хазяїнів і потім дозрівають у дорослу статевозрілу особину в кишечнику остаточного хазяїна.

Життєвий цикл починається, коли яйця дифілоботріїд з калом хазяїна потрапляють у прісну або морську воду, де вони розвиваються в перших личинок. Ракоподібні з підкласу Copepoda поїдають перші личинки і стають першими проміжними хазяїнами. Потім прісноводні чи морські риби — другі проміжні хазяїни, харчуються ракоподібними. Паразити мігрують у тканини риб і стають личинками третьої стадії — плероцеркоїдами.

Шлях зараження людини дифілоботріозом

Остаточні хазяїни, у тому числі людина, заражаються після поїдання плероцеркоїдів, які знаходяться у м’язах, ікрі чи їстівних органах прісноводних чи морських риб. Плероцеркоїди мігрують у верхні відділи тонкої кишки, де прикріплюються до слизової оболонки. Найчастіше вони прикріплюються в здухвинній кишці, але іноді в худій кишці, жовчній протоці або апендиксі. Плероцеркоїди через 2–6 тиж стають дорослими гермафродитними особинами і починають виробляти яйця.

Дорослі особини виробляють до 1 млн яєць на добу, що виділяються з фекаліями хазяїна.

Дифілоботріоз: патогенез

Важливу роль у впливі паразита на людину відіграють токсико-алергічні, нервово-рефлекторні, запальні механізми, механічне пошкодження стінки кишечнику та розвиток гіповітамінозів.

Після прикріплення збудник дифілоботріозу викликає зміни концентрації нейромодуляторів у тканинах та плазмі крові хазяїна. Локальні структурні зміни змінюють функціонування шлунково-кишкового тракту, модулюючи нейроендокринну відповідь, викликаючи підвищення секреції та зміну моторики кишечнику. Пошкодження опосередковане індукцією дегрануляції гладких та еозинофільних гранулярних клітин, що призводить до вивільнення запальних цитокінів.

У місці прикріплення лентеця до слизової оболонки розвиваються місцева виразка, некроз та атрофія.

Тривала або тяжка дифілоботріозна інфекція призводить до дефіциту вітаміну B₁₂, оскільки стрічковий хробак всмоктує вітамін B₁₂ у 100 разів швидше, ніж кишечник людини. Також можуть розвиватися гіповітаміноз вітаміну С, тіаміну, рибофлавіну та фолієвої кислоти.

Діагностика дифілоботріозу

Дифілоботріозна інфекція у людини часто має субклінічний перебіг, і її діагностують лише випадково при колоноскопії або виділенні члеників.

Дифілоботріоз: симптоми

Біль у животі, зазвичай непостійного характеру;
здуття живота;
диспепсія;
слинотеча;
нудота та блювання;
діарея;
запор;
невмотивована втома;
загальна слабкість;
блідість шкірних покривів;
запаморочення;
міалгія;
головний біль ;
ненавмисне зменшення маси тіла;
випадіння члеників з анального отвору.

Рідко можуть фіксуватися симптоми анемії, дерматологічні прояви та обструкція просвіту кишечнику або жовчовивідних шляхів.

Як виявити дифілоботріоз?

Діагностика дифілоботріозу в симптоматичних випадках передбачає ретельний збір анамнезу з особливою увагою до роду занять пацієнта, його захоплень, харчових звичок та подорожей.

Додаткові методи обстеження:

золотим стандартом діагностики дифілоботріозу є виявлення яєць або члеників гельмінту в калі;
загальний аналіз крові (може бути виявлена мегалобластна анемія, панцитопенія, еозинофілія, перніціозна анемія);
рівень вітаміну B₁₂ у плазмі крові;
надійних серологічних тестів для діагностики дифілоботріозу не існує;
за допомогою ультразвукового дослідження органів черевної порожнини можна виявити гіперехогенну стрічкоподібну структуру, що вільно плаває в просвіті кишечнику, у режимі реального часу.

Лікування дифілоботріозу

При неускладненому дифілоботріозі показаний празиквантел в одноразовій дозі 5–10 мг/кг маси тіла для дітей та дорослих.

Також можна застосовувати ніклозамід (одноразово в дозі 2 г для дорослих або 1 г для дітей віком від 6 років).

Через 1 міс після лікування необхідно провести дослідження калу пацієнта на наявність яєць і паразитів, щоб переконатися в повному їх знищенні.

Ізольований дефіцит вітаміну B₁₂, спричинений дифілоботріозом, усувається лише протипаразитарною терапією. При виявленні гематологічних та неврологічних проявів показано застосування препаратів вітаміну B₁₂, фолієвої кислоти. Ця терапія проводиться після дегельментизації.

Диференційна діагностика

Перніціозна анемія.
Обмеження в харчуванні.
Дієтичні дефіцити.
Прийом лікарських засобів (наприклад протисудомних).
Кишкова мальабсорбція.
Синдром короткої кишки.
Синдром подразненого кишечнику.
Інші глистяні інвазії.

Чим ускладнюється дифілоботріоз?

Можливі ускладнення:

кишкова непрохідність;
підгострий апендицит;
холецистит;
холангіт;
дефіцит вітаміну B₁₂ та інших вітамінів;
мальабсорбція;
мегалобластна анемія;
затримка зростання дітей.

При тяжкому та тривалому дефіциті вітаміну B₁₂ можуть розвинутися серцева недостатність та неврологічні прояви, що призводять до задишки, головного болю, парестезій, порушень зору або атаксії.

Профілактика дифілоботріозу

Слід вживати тільки належно приготовлену (просмажену, проварену або запечену) або як слід заморожену рибу. Слід уникати вживання недовареної, сирої, маринованої, копченої або в’яленої риби, що не піддавалася глибокому заморожуванню.