Анкілостомоз

Що таке анкілостомоз?

Анкілостомоз — це одне з поширених паразитарних захворювань, що виявляється переважно в країнах тропічних і субтропічних регіонів. Зараження людини анкілостомозом може статися при контакті із зараженим ґрунтом.

Який паразит викликає анкілостомоз?

Анкілостоми — це нематоди-паразити.

Ancylostoma duodenale, або анкілостома людини — є найбільш поширеною паразитарною інфекцією в країнах з недостатнім доступом до води, санітарії та гігієни. Ancylostoma duodenale, як і інші геогельмінти, передається через контакт із забрудненим ґрунтом.

Останніми кількома десятиліттями була зареєстрована зоонозна передача 3 інших видів Ancylostoma. У таких випадках передача здійснювалася від свійських тварин до людини.

Анкілостомоз: причини

1. Ancylostoma duodenale, а також Ancylostoma braziliense, Ancylostoma caninum і Ancylostoma ceylanicum є антропофільними людськими анкілостомами, що передаються через заражений ґрунт і контактним шляхом з домашніми тваринами (собаками та кішками, які є остаточними хазяїнами цих видів).
2. Ancylostoma duodenale та A. ceylanicum викликають кишкові інфекції із симптомами з боку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), анемією, а також фізичними та когнітивними порушеннями. При зараженні duodenale можуть фіксуватися легеневі симптоми. При зараженні будь-яким з видів Ancylostoma може фіксуватися повзучий шкірний висип. Еозинофільний ентерит може розвинутися внаслідок інфікування A. сaninum.

Група найвищого ризику зараження анкілостомозом — це діти дошкільного та шкільного віку, а також мандрівники, які повернулися з тропічних країн. Крім того, особи, які перебувають у тісному контакті із собаками та кішками, схильні до ризику зараження зоонозним анкілостомозом. Часто відзначаються змішані інфекції, спричинені більш ніж 1 видом анкілостом.

Які фактори ризику пов’язані з анкілостомозом?

Фактори ризику розвитку анкілостомозу включають низький соціально-економічний рівень, контакт із зараженим ґрунтом, ходіння босоніж, неналежні санітарні умови та особисту гігієну. Поширення інфекції зумовлює теплий та вологий клімат, забруднене водопостачання та незадовільні санітарні умови.

Який патогенез анкілостомозу?

Яйця анкілостоми потрапляють у навколишнє середовище з калом хазяїна. Потім за сприятливих умов через 1–2 дні з них вилуплюються личинки. Рабдитоподібні (неінфекційні) личинки, що вилупилися, ростуть у калі або ґрунті протягом 5–10 днів і дозрівають у філярієподібні (інфекційні) личинки. Філярієподібні личинки можуть проникати у шкіру людини. Проникнення в шкіру відбувається в результаті хімічного процесу, який починається з вироблення протеолітичних ферментів, що виділяються залозами личинок. Necator americanus виробляє протеази, які можуть розщеплювати компоненти сполучної тканини, такі як колаген та еластин. З іншого боку, личинки Ancylostoma продукують фермент гіалуронідазу, який руйнує цілісність дерми та дозволяє личинкам мігрувати через шкіру. Після проникнення через шкіру личинки пасивно мігрують через кровоносне русло у праву частину серця, а потім у легеневі судини. Під час міграції через легеневі судини може розвинутися реакція гіперчутливості 1-го типу в альвеолах (синдром Леффлера). Вони проникають в альвеоли і мігрують через бронхіальне дерево в горло, можуть бути відкашлені, проковтнуті та досягають тонкої кишки, де вони дозрівають у дорослі особини чоловічої або жіночої статі. Дорослі особини живляться кров’ю. Перетравленню крові сприяють металопротеази та антикоагулянтні пептиди, які підтримують тік крові через пошкоджену слизову оболонку. Дорослі черви, що спаровуються, можуть виробляти тисячі яєць, і цикл починається знову. Можливий пероральний шлях зараження. Крім того, філярієподібні личинки можуть поширюватися через молочну залозу (вертикальна передача під час годування грудьми). У такому разі личинки дозрівають безпосередньо в тонкій кишці. Личинки можуть залишатися у стані спокою у скелетній мускулатурі людини. Імовірно, можливе трансплацентарне інфікування.

Крововтрата у інфікованих осіб відбувається через поглинання паразита, що становить невелику частину крововтрати, і (переважно) через втрату крові навколо місця прикріплення паразита. Основним фактором ризику розвитку анемії є гельмінтозне навантаження. Може відбуватися одночасна втрата білка, що призводить до симптоматичної гіпоальбумінемії та гіпопротеїнемії, які спричиняють анасарку та збільшують вираженість виснаження організму. Анкілостомоз у дітей може призводити до порушень розвитку та когнітивних здібностей.

У період вагітності потреба в залізі збільшується і, отже, стає вищим ризик розвитку анемії.

Як діагностують анкілостомоз?

Важливим є детальний збір анамнезу, включно з питанням про те, чи ходили пацієнти босоніж в ендемічних районах, чи контактували з домашніми тваринами, а також про стан харчування та зростання дітей.

Анкілостомоз: симптоми

У деяких випадках анкілостомна інфекція може протікати безсимптомно, тоді як у інших можуть фіксуватися симптоми від легких до тяжких форм.

Які стадії виділяють при анкілостомозі?

Виділяють 3 фази захворювання: інвазія, міграція та закріплення в кишечнику (таблиця).

Анкілостомоз: клінічна картина при поодиноких формах

При зоонозних анкілостомозах можливий повзучий висип з еритемою і папулою, що свербить (або папулами) з подальшим формуванням лінійних, серпігінозних і піднятих гребенів через феномен тунелювання личинок. Розміри гребенів зазвичай становлять 1–5 см, вони формуються через те, що личинки не можуть проникнути в глибокі шари шкіри і залишаються в поверхневих. Ці ураження зазвичай розвиваються на верхніх і нижніх кінцівках, оскільки вони частіше контактують із ґрунтом, хоча можуть виникати в незвичайних місцях (на животі та статевому члені).

У поодиноких випадках A. caninum може викликати еозинофільний ентерит, що характеризується болем у животі та еозинофілією периферичної крові.

У поодиноких випадках може розвиватися синдром Леффлера — реакція гіперчутливості легень, зумовлена міграцією личинок A. duodenale через легеневу тканину. При синдромі Леффлера підвищується рівень сироваткового імуноглобуліну E (IgE) та розвивається еозинофілія у периферичній крові. При зараженні A. duodenale пероральним шляхом (синдром Вакана) можуть фіксуватися нудота, блювання, подразнення глотки, кашель, задишка та захриплість голосу.

Які методи обстеження застосовують при анкілостомозі?

• Загальний аналіз крові (ознаки залізодефіцитної анемії, еозинофілії периферичної крові).
• Біохімічний аналіз крові (гіпоальбумінемія).
• Рівень IgE (підвищення).
• Рентгенографія грудної клітки (дифузні альвеолярні інфільтрати під час фази міграції).
• Дослідження калу: методи Като — Каца та концентрування формаліном та етером (наявність яєць та дорослих особин). За підозри на еозинофільний ентерит яйця в калі не будуть ідентифіковані, оскільки людина не є остаточним хазяїном A. caninum.
• Для отримання еозинофільних тканин для гістопатологічної оцінки еозинофільного ентериту можуть бути виконані колоноскопія та лапаротомія.

Анкілостомоз: лікування

Основа лікування анкілостомозу — застосування протигельмінтних препаратів. Крім того, слід проводити корекцію залізодефіцитної анемії та дефіциту харчування.

Які препарати застосовують при анкілостомозі?

Основні препарати, що застосовуються для лікування анкілостомозу, — це мебендазол та альбендазол. Можливо рекомендовано прийом одноразової дози альбендазолу 400 мг або мебендазолу 500 мг. За оцінками експертів, ефективність альбендазолу вища. Крім того, ефективність дегельментизації вища при застосуванні 3 послідовних щоденних доз альбендазолу або мебендазолу порівняно з одноразовим прийомом.

Також може бути рекомендований пірантелу памоат в дозі 11 мг/кг маси тіла (до максимальної дози 1 г) перорально щодня протягом 3 днів.

Для лікування анкілостомозу також можна застосовувати івермектин.

Вагітним рекомендується проводити дегельмінтизацію у II або III триместри вагітності після оцінки ризиків та користі лікування.

При залізодефіцитній анемії рекомендують замісну терапію залізом та нутритивну підтримку. Пацієнтам з тяжкою формою анемії може знадобитися переливання крові.

Через 2–3 тиж лікування слід провести аналіз калу та крові для оцінки ефективності терапії та виключення повторного зараження.

Повзучий шкірний висип — захворювання, що самокупірується, за відсутності лікування можуть виникнути ускладнення, такі як вторинна бактеріальна інфекція. Для зупинки руху личинок можна застосовувати одноразову дозу івермектину або 3-денний курс альбендазолу. Місцеве застосування 10–15% тіабендазолу також є ефективним.

Як проводиться профілактика анкілостомозу?

Рекомендується профілактична хімієтерапія у ендемічних районах.

Рекомендується покращення загальної санітарії та гігієни.

Інші прості профілактичні заходи включають уникнення ходьби босоніж пляжами або в ендемічних районах, прибирання та запобігання появі екскрементів тварин у громадських місцях, а також поліпшення санітарної утилізації людських екскрементів.

Домашніх тварин слід лікувати для зупинки циклу передачі зоонозних видів роду Ancylostoma. Застосовують протигельмінтні препарати, такі як пірантела памоат, фебантел, фенбендазол і мебендазол.

Диференційна діагностика

• Злоякісні новоутворення кишечнику;
• поліпи кишечнику;
• гемолітична анемія;
• запальні захворювання кишок;
• виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки;
• аскаридоз;
• шистосомоз;
• стронгілоїдоз;
• контактний дерматит;
• мігруючий міаз;
• короста;
• церкаріальний дерматит.

Чим небезпечний анкілостомоз?

Можливі ускладнення:

• залізодефіцитна анемія.
• Когнітивні порушення, затримка психічного розвитку.
• Мальабсорбція.
• Затримка росту.
• Гостра шлунково-кишкова кровотеча.
• Еозинофільна пневмонія.