Аневризма аорти — це патологічне розширення ділянки стінки аорти (на >50%) від норми найбільшої артерії в організмі, яка відходить від серця і проходить через грудну та черевну порожнину, забезпечуючи кровопостачання всіх органів і тканин.

Аневризма аорти зазвичай розвивається внаслідок слабкості в стінці аорти, яка може бути викликана різними факторами, включаючи атеросклероз (захворювання, при якому на стінках артерій утворюються ліпідні нашарування), гіпертензію (високий артеріальний тиск), вроджені аномалії, травми та деякі види інфекцій.

Аневризма аорти може бути небезпечною, тому що може призвести до розриву стінки аорти, що є життєзагрожувальним станом, що потребує негайного медичного втручання.

Симптоми аневризми аорти можуть включати біль у грудях або животі, зворотні порушення кровообігу в кінцівках, а також симптоми, пов’язані зі стискуванням аневризмою навколишніх органів. Однак багато аневризм аорти не проявляються клінічно і виявляються випадково при проведенні медичних досліджень з інших причин.

Лікування аневризми аорти залежить від її розміру, швидкості зростання та загального стану здоров’я пацієнта. Може включати спостереження, медикаментозне лікування або хірургічне втручання.

Для класифікації аневризм аорти використовуються наступні критерії:

1. Етіологія аневризми. Аневризми можуть бути атеросклеротичними, що пов’язано з відкладенням жирових речовин на стінках артерій. Дегенеративні аневризми асоціюються з генетичними захворюваннями, такими як синдром Марфана або синдром Елерса — Данлоса IV типу. Запальні ж аневризми виникають в результаті запальних процесів, таких як хвороба Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, артеріїт при системних захворюваннях, сифіліс, інфекційний ендокардит.
2. Форма аневризми: мішковидні аневризми, які зазвичай розташовані в ділянці лівої підключичної артерії або нижньої стінки дуги аорти, та веретеноподібні аневризми, які відмічаються значно частіше.
3. Структура (будова) стінки аневризми: справжні аневризми мають стінку, що складається з трьох шарів: внутрішньої, середньої і зовнішньої оболонки. Псевдоаневризми мають стінку, що складається тільки із зовнішньої оболонки і навколишніх тканин після розриву внутрішньої та середньої оболонок; найчастіше вони виникають внаслідок травми.
4. Клінічна картина: аневризми можуть бути безсимптомними, симптомними (з проявами, такими як біль або дискомфорт), або можуть розриватися.
5. Локалізація аневризми: аневризми можуть розташовуватися в різних частинах аорти. Аневризми грудного відділу найчастіше знаходяться в висхідній частині аорти, черевного відділу зазвичай розташовані нижче діафрагми, при цьому аневризми, що знаходяться нижче рівня відходу ниркових артерій, становлять близько 90% від усіх аневризм аорти. Торакоабдомінальні аневризми включають в себе ділянки як грудного, так і черевного відділів аорти.

Клінічна картина та типовий перебіг

Аневризма аорти може бути безсимптомною протягом тривалого часу і виявлятися випадково при проведенні медичних досліджень з інших причин. Однак у деяких випадках можуть виявляти такі симптоми:

1. Біль у грудях чи животі. Це найпоширеніший симптом аневризми аорти. Біль може бути постійним або періодичним, гострим або тупим.
2. Зворотні порушення кровообігу в кінцівках. Це може виявлятися у вигляді холодності, блідості, оніміння або слабкості в одній або обох кінцівках.
3. Симптоми, пов’язані зі стисненням аневризмою навколишніх органів. Це може включати дисфагію (проблеми при ковтанні), задишку, кашель, захриплість та інші симптоми.

Типовий перебіг аневризми аорти включає поступове збільшення розміру аневризми з часом. Ризик розриву аневризми підвищується із збільшенням її розміру. Розрив аневризми аорти є вкрай серйозним та потенційно смертельним станом, який потребує негайного медичного втручання.

Ризик розриву аневризми аорти залежить від її розміру. Для аневризм черевного відділу аорти, ризик розриву протягом 5 років становить 2% при діаметрі менше 40 мм, 20% — при діаметрі більше 50 мм та 40% — при діаметрі більше 60 мм. Якщо діаметр аневризми збільшується на 5 мм протягом 6 міс, ризик розриву подвоюється.

Аневризма аорти може бути безсимптомною, але в деяких випадках викликати серйозні симптоми. Першим симптомом може бути емболічна подія, така як інсульт, ішемія нижніх кінцівок або кишечнику, інфаркт нирки або синдром синіх пальців, що виникає внаслідок дрібних емболій, що походять із порожнини аневризми.

Симптоми аневризми грудного відділу аорти можуть включати біль у грудній клітці та спині, дисфагію, захриплість, кашель, задишку, кровохаркання та рецидивні пневмонії, симптом Горнера. При аневризмі висхідної аорти чи дуги аорти можуть з’являтися симптоми недостатності аортального клапана або синдрому верхньої порожнистої вени.

Симптоми аневризми черевного відділу аорти зазвичай відсутні, але можуть включати постійний, стискаючий біль у мезогастральній, гіпогастральній або поперековій ділянці. Аневризму діаметром 5 см або більше можна відчути при пальпації; часто вона є чутливою, особливо, якщо швидко збільшується. Над черевною аортою можна почути шуми.

Важливо зазначити, що діагностика та лікування аневризм аорти потребують індивідуального підходу, залежно від розміру аневризми, швидкості її росту, симптомів та інших факторів.

Діагностика

Аневризми зазвичай виявляють випадково, виходячи з результатів візуалізаційних досліджень, які проводяться за іншими показаннями. Це може включати рентген грудної клітки, ехокардіографію, ультразвук, ангіографію, внутрішньосудинне ультразвукове дослідження та інші методи.

Діагностика аневризми аорти зазвичай включає кілька етапів:

1. Анамнез та фізичне обстеження. Лікар ставитиме запитання про симптоми, медичну історію, а також проводитиме фізичне обстеження. У деяких випадках аневризму можна виявити при пальпації живота чи грудної клітки.
2. Ультразвукове дослідження (УЗД) — це метод дослідження, який використовує звукові хвилі для створення зображень внутрішніх органів. Це один із найпоширеніших методів діагностики аневризми аорти, особливо аневризми черевного відділу аорти.
3. Комп’ютерна томографія (КТ) може надати більш детальні зображення аорти і використовуватися для визначення розміру та форми аневризми.
4. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) може бути використана для отримання детальних зображень аорти.
5. Ангіографія. Це дослідження, при якому у вену вводиться контрастна речовина, яка потім поширюється кровоносною системою і робить видимими на рентгенівських знімках кровоносні судини.
6. Внутрішньосудинне ультразвукове дослідження (ВСУІ). Це метод дослідження, при якому ультразвуковий датчик вводиться в судину для отримання зображень зсередини.
7. Ехокардіографія. Це метод УЗД, який часто використовується для візуалізації серця та прилеглих структур, включаючи аорту. Цей метод може бути корисним для діагностики аневризми аорти, особливо аневризми висхідного відділу аорти та аортального клапана.

Під час ехокардіографії лікар або сонографіст використовує ультразвуковий датчик (трансд’юсер), що випромінює звукові хвилі. Ці звукові хвилі відбиваються від структур серця та аорти та повертаються до датчика, створюючи зображення на моніторі. Ехокардіографія може показати розмір аневризми, її форму, місцерозташування та швидкість кровотоку всередині аневризми. Це може допомогти лікарю визначити, наскільки серйозна аневризма і яка ймовірність її розриву. Ехокардіографія також може допомогти лікарю визначити, чи викликає аневризма будь-які симптоми або проблеми з функцією серця. У деяких випадках для більш детального зображення аорти може знадобитися трансезофагеальна ехокардіографія (ТЕЕ). Під час цього дослідження датчик вводиться в стравохід пацієнта (за допомогою спеціального зонда), що дає змогу отримати ближче і чіткіше зображення аорти.

Вибір методу діагностики залежить від багатьох факторів, включаючи симптоми пацієнта, загальний стан здоров’я, можливість проведення того чи іншого дослідження, а також переваги та досвід лікаря.

Лікування

Лікування може включати усунення факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, діагностику та лікування ішемічної хвороби серця перед плановим інвазивним лікуванням аневризми, застосування блокаторів β-адренорецепторів та лозартану. Хірургічне лікування, як правило, включає імплантацію судинного протезу у місці аневризми. Ендоваскулярна імплантація стент-графта (тканинна поліестерна трубка, вкрита металевим каркасом, встановлюється в аневризму без хірургічного впливу) також можлива.

Лікування аневризми аорти залежить від багатьох факторів, включаючи розмір аневризми, швидкість її зростання, загальний стан здоров’я пацієнта та наявність симптомів.

Ось деякі з основних підходів до лікування:

1. Спостереження та медикаментозне лікування. Якщо аневризма невелика і росте повільно, лікар може рекомендувати регулярне спостереження та контроль її стану за допомогою УЗД або КТ. Медикаментозне лікування може включати препарати для контролю артеріального тиску, зниження рівня холестерину та запобігання утворенню тромбів.
2. Хірургічне втручання. Якщо аневризма велика або росте швидко, може знадобитися хірургічне втручання. Існують два основні типи операцій:

• відкрита операція: під час цієї операції хірург робить великий розріз у животі або грудній клітці та замінює ділянку аорти, де знаходиться аневризма, на синтетичний стент-графт;
• ендоваскулярна корекція аневризми (Endovascular Aneurysm Repair — EVAR): це менш інвазивна процедура, в ході якої хірург вводить спеціальний катетер в артерію в паху та спрямовує його до аневризми. Через катетер вводиться синтетичний стент-графт, який прикріплюється до стінки аорти і створює новий шлях для крові, що обходить аневризму.

Вибір методу лікування залежить від багатьох факторів, включаючи розмір та місце аневризми, загальний стан здоров’я пацієнта, вік, наявність супутніх захворювань та переваги для пацієнта. Важливо обговорити всі можливі варіанти лікування з лікарем, щоб ухвалити найбільш відповідне рішення.

Ускладнення аневризми аорти

Аневризма аорти може призвести до серйозних і потенційно життєзагрожувальних ускладнень. Ось деякі з найпоширеніших:

1. Розрив аневризми. Це найсерйозніше ускладнення аневризми аорти. Розрив аневризми призводить до внутрішньої кровотечі, що може спричинити шок та смерть. Симптоми розриву аневризми можуть включати раптовий і дуже сильний біль у животі або спині, який погано купірується наркотичними анальгетиками, непритомність і прискорений або слабкий пульс, зниження артеріального тиску.
2. Диссекція аорти. Це стан, при якому внутрішній шар стінки аорти розривається, що призводить до утворення кров’яного згустку або того, що кров починає текти між шарами аорти. Це може призвести до зниження кровотоку до життєво важливих органів або розриву аорти.
3. Тромбоз. В аневризмі може утворитися кров’яний потік, який може відірватися і заблокувати іншу судину, викликаючи інфаркт або інсульт.
4. Стискання навколишніх структур. Велика аневризма може стискати навколишні органи чи нерви, викликаючи біль, порушення функції органів чи інші симптоми.

Моніторинг

Важливо пам’ятати, що аневризма аорти — це серйозний стан, який потребує негайного лікування.

Моніторинг аневризми аорти важливий для визначення швидкості зростання і ризику її розриву. Моніторинг зазвичай включає регулярні медичні огляди і візуалізаційні дослідження, такі як УЗД або КТ.

Ось деякі рекомендації щодо скринінгу та моніторингу аневризми аорти:

1. Скринінг аневризми черевного відділу аорти. Рекомендується проводити УЗД органів черевної порожнини у всіх чоловіків віком старше 65 років. Жінкам такого ж віку також може бути рекомендовано таке дослідження. Якщо діаметр аорти становить 26–29 мм, наступне візуалізаційне дослідження рекомендується провести через 4 роки.
2. Моніторинг аневризми грудного відділу аорти. Якщо аневризма безсимптомна, рекомендується провести КТ-ангіографію або МР-ангіографію через 6 міс після діагностування. Наступні дослідження проводяться 1 раз на 12 міс, якщо аневризма не збільшується, або кожні 6 міс, якщо вона суттєво збільшується.
3. Моніторинг аневризми черевного відділу аорти. Рекомендується провести контрольне УЗД або КТ з наступними термінами:
   • діаметр 30–39 мм — кожні 3 роки;
   • діаметр 40–44 мм — кожні 2 роки;
   • діаметр 45 мм і більше — щороку.
4. Після ендоваскулярної операції: пацієнтам після операції з приводу аневризми аорти зазвичай рекомендується проводити УЗД або КТ (краще КТ-ангіографію) кожні 6–12 міс протягом перших кількох років після операції, а потім кожні 1–2 роки. У разі операції на грудному відділі аорти наступні візуалізаційні дослідження виконувати кожні 2 роки, клінічну оцінку необхідно проводити щорічно, а у разі операції на черевному відділі аорти — щорічно слід виконувати УЗД методом дуплексного сканування (КТ-ангіографія без контрасту).

Важливо відзначити, що ці рекомендації можуть змінюватися залежно від індивідуальних особливостей кожного пацієнта, включаючи загальний стан здоров’я, вік, наявність супутніх захворювань та інші фактори.