Що таке анальний абсцес? Визначення, етіологія, патогенез
Анальний абсцес у більшості випадків (близько 90%) розвивається внаслідок інфікування анальних залоз, вивідні протоки яких відкриваються в ділянці анальних крипт. При порушенні прохідності гирла залози відбувається затримка секрету, що створює сприятливі умови для розвитку запалення. Подальше поширення інфекційного процесу визначає локалізацію гнійного вогнища.
Залежно від глибини та напрямку поширення запалення розрізняють:
поверхневі форми:
- періанальний (підшкірний) абсцес — найчастіше діагностують, становить близько 40–60% випадків;
- ішіоректальний абсцес — діагностують у 15–25% пацієнтів;
глибокі форми:
- міжсфінктерний абсцес — виявляють у 10–20% випадків;
- надсфінктерний абсцес — тяжка форма (рідко), становить близько 2–6% всіх анальних абсцесів.
Клінічна картина анального абсцесу
Клінічні прояви анального абсцесу
Суб’єктивні ознаки
Місцеві скарги: виражений больовий синдром у зоні розташування гнійного вогнища. При глибокій локалізації запального процесу біль може іррадіювати в нижні відділи живота і в низці випадків супроводжуватися порушенням сечовипускання, навіть до його затримки. Загальні симптоми: підвищення температури тіла та відчуття загальної слабкості; ці симптоми найбільш виражені при глибоких формах абсцесу.
Об’єктивні ознаки
При поверхневому розташуванні абсцесу в періанальній ділянці визначається обмежене випинання з почервонінням шкіри, локальним підвищенням температури та напругою тканин. Вогнище різко болісне при пальпації, іноді виявляється симптом флюктуації. При глибоких абсцесах, навпаки, не фіксується помітна зміна шкіри в зоні ануса і їх діагностують при пальцевому ректальному дослідженні у вигляді болісного інфільтрату або опуклості.
Часті несприятливі результати
Повторне формування абсцесу та розвиток анальної нориці. При невчасному або відсутньому лікуванні можливе прогресування інфекції з розвитком сепсису або некротичного процесу промежини (гангрени Фурньє).
Діагностика анального абсцесу
Діагностика поверхневих форм анального абсцесу, як правило, не становить труднощів і ґрунтується на даних огляду, пальпації та характерних скаргах пацієнта.
За підозри на глибоке розташування гнійного осередку потрібне використання методів візуалізації. Як дослідження першої лінії використовують трансректальне та трансперинеальне ультразвукове дослідження (УЗД). За допомогою цих досліджень можна точно визначити локалізацію абсцесу та його вплив на навколишні анатомічні структури. В окремих випадках при недостатній інформативності УЗД або складної анатомії процесу додатково виконують комп’ютерну томографію (КТ) або магнітно-резонансну томографію (МРТ) органів малого таза.
Лікування анального абсцесу
Анальний абсцес — це показання до обов’язкового хірургічного втручання, що полягає у розтині гнійного вогнища з виконанням досить широкого розрізу та подальшим адекватним дренуванням. При глибоких формах, особливо якщо виявлені великі та/або багатокамерні порожнини, нерідко виникає потреба в поетапному лікуванні, включно із встановленням гумових дренажів або використанням вакуумної терапії ран.
Ключове значення у післяопераційний період мають регулярні огляди, ретельне промивання рани та правильний догляд за нею. Пацієнта слід докладно навчити техніці перев’язок і принципам ведення рани, оскільки передчасне закриття шкірних покривів неприпустимо: оптимальним вважається поступове загоєння знизу вгору, що суттєво знижує ймовірність рецидиву абсцесу та формування анального свища.
Рутинне призначення антибактеріальних препаратів після розтину абсцесу не є обов’язковим, проте їх застосування може знизити ризик свищевого ускладнення. Антибіотикотерапія показана хворим на імунодефіцитні стани, цукровий діабет, вади клапанів серця, а також при поширених гнійно-запальних процесах.