Амнезія

Содержание

Амнезія: визначення

Амнезія — це втрата пам’яті щодо понять, фактів та подій, які відбулися в певні часові періоди.

Амнезія: етіологія

У наведеній нижче таблиці вказані причини виникнення амнезії (Flemming K.D., 2015).

Амнезія: коротка характеристика окремих типів

До обмежених амнезій належать такі, що пов’язані з втратою пам’яті та обмежені певним часовим періодом, тобто антероградна, ретроградна, ретроантроградна та конградна.

Антероградна амнезія являє собою нездатність пацієнта згадати або ідентифікувати поняття, факти або події, з якими він стикався після початку захворювання або отриманої травми. Хворий здатен утримувати в пам’яті поточну тему розмови або без затримки повторити ряд цифр, вимовлений лікарем, але після будь-якого відволікання уваги пацієнта або затримки, що виникла під час повторення ним ряда цифр, відбувається втрата отриманої інформації із його пам’яті.

Антероградна амнезія може виникати в разі гіпоксії, герпетичного енцефаліту, аневризми передньої сполучної артерії (ПСА), синдрому Верніке – Корсакова, а також при гострому порушенні мозкового кровообігу (інсульті).

Ретроградна амнезія являє собою нездатність пацієнта згадати або ідентифікувати поняття, факти або події, з якими він стикався до початку захворювання або отриманої травми. У цьому випадку втрата інформації може бути частковою або повною. Часто відзначається наявність часового градієнта з практично повною втратою інформації, яка була отримана хворим безпосередньо перед розвитком амнезії, та поступовим зменшенням частки втраченої інформації в міру віддалення часового періоду її запам’ятовування пацієнтом від виникнення амнезії. Ретроградна амнезія може розвиватися при амнестичному синдромі, різних формах деменції та черепно-мозкових травмах.

Ретроантероградна амнезія являє собою поєднання ретроградної та антероградної амнезій (Lafleche G., Verfaellie M., 2011).

Конградна амнезія являє собою нездатність пацієнта згадати або ідентифікувати поняття, факти або події, з якими він стикався в часовий період патологічно зміненої свідомості. Вона може бути як повною, так і частковою. Конградна амнезія часто фіксується при різних порушеннях свідомості, наприклад, делірії або онейроїді.

Також виділяють інші види амнезії: фіксаційну, прогресуючу, ретардовану, стаціонарну та регресивну.

Фіксаційна амнезія є провідним симптомом амнестичного синдрому (корсаківського психозу). При фіксаційній амнезії пацієнт втрачає здатність фіксувати події. У цьому випадку порушується перенесення інформації з короткочасної до довготривалої пам’яті. Хворий може оперувати тією або іншою інформацією, яка знаходиться в його короткочасній пам’яті, протягом кількох десятків секунд, але надалі він забуває все, що з ним відбувалося. Також пацієнт не знає достеменно, де саме нині він перебуває, що нещодавно робив та що повинен робити найближчим часом.

При прогресуючій амнезії відбувається втрата інформації в порядку, який є зворотнім до її накопичення. На початку відбувається втрата пам’яті про найпізніші поняття, факти та події при збереженні більш ранньої інформації, при цьому відбувається «зрушення ситуації в минуле». Надалі втрачаються більш ранні поняття, факти та події, після чого настає втрата навичок, умінь та мовлення. При прогресуючій амнезії страждають усі види пам’яті, але найдовше зберігаються сліди емоційної пам’яті.

При ретардованій амнезії втрата інформації відбувається не одразу, а через певний час після зміни свідомості, наприклад, втрата спогадів про переживання в стані психозу.

При стаціонарній амнезії відзначається наявність стійкого дефекту пам’яті, динаміка якого майже не змінюється.

При регресивній амнезії відбувається поступове відновлення пам’яті, яке майже ніколи не буває повним (Шамрей В.К., Марченко А.А., 2019).

Амнезія: діагностика

Діагностика амнезії включає ретельний збір анамнезу з докладним описом початку та перебігу захворювання, а також будь-яких провокувальних чинників (перенесеного стресу, черепно-мозкової травми, тривалого зловживання алкоголем, дефіциту харчування (нутрієнтів) та сну).

Наявність супутніх головного болю, гарячки або інших неврологічних симптомів може свідчити про наявну у пацієнта інфекцію, венозний інсульт або інше поширене ураження головного мозку.

Неврологічне обстеження має включати оцінку психічного статусу для визначення, чи є амнезія ізольованою, або ж у хворого відмічається інший вид когнітивного дефіциту.

Як правило, у хворого з амнезією запам’ятовування, повторення цифр у прямому та зворотному порядку, усна лічба та увага є нормальними. Порушується лише короткочасне запам’ятовування нової інформації.

Амнезію слід відрізняти від делірію або будь-якого іншого стану гострого порушення свідомості.

У разі підтвердження амнезії пацієнту досить часто виконують діагностичну візуалізацію анатомічних структур шиї та голови за допомогою комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії (Flemming K.D., 2015).

Амнезія: лікування

Реабілітація хворого з амнезією спрямована на підвищення його повсякденної функціональної адаптації та незалежного здійснення повсякденної життєдіяльності.

Нині є доступним широкий спектр реабілітаційних методів, вибір яких має ґрунтуватися на таких когнітивних чинниках, як преморбідні здібності та навички пацієнта, а також на його постморбідних сильних та слабких нейропсихологічних сторонах, зокрема на тяжкості форми амнезії. До некогнітивних чинників належать передморбідний спосіб життя та звички хворого, а також рівень його освіти.

До емоційних чинників належать розуміння та мотивація самого пацієнта, наявність яких є необхідною умовою для вибору відповідного реабілітаційного методу, оскільки відсутність розуміння та мотивації з боку хворого може підірвати зусилля лікаря щодо його реабілітації.

Відновлення пам’яті пацієнтів із тяжкою формою амнезії значною мірою залежить від збережених аспектів пам’яті, таких як процедурне навчання та праймінг (ефект передування, фіксована установка). Методи, які засновані на процедурному навчанні, використовують повторення для закріплення навичок та звичок, починаючи з основних видів повсякденної життєдіяльності та закінчуючи простими завданнями зі збирання та когнітивними навичками. Таке навчання навичкам часто використовують під час навчання хворого використанню зовнішніх допоміжних засобів для запам’ятовування, таких як блокнот, календар, щоденник, записна книжка для запису на прийом або стікери для фіксації письмових нагадувань.

Блокнот є кращим компенсаторним інструментом для осіб з амнезією, оскільки він має розділи, що є індивідуально адаптованими до життя кожного з них, наприклад, наявність розділів «Щоденні завдання», «Плани на майбутнє», «Нотатки» тощо.

Використання більш складних пристроїв, таких як смартфони, різноманітні електронні помічники, будильники та таймери, є найкориснішим для осіб із досвідом використання зазначених пристроїв до початку захворювання. Навчання використанню таких пристроїв з нуля може припускати високі вимоги до короткочасної або епізодичної (подієвої) пам’яті, що створює проблеми для пацієнтів із порушеннями пам’яті. У таких випадках лікарю слід розбити завдання на невеликі етапи, які хворий може виконувати самостійно. Як тільки зазначені етапи будуть доведені пацієнтом до автоматизму, можливо буде здійснити їх поступову інтеграцію.

Інші реабілітаційні методи є заснованими на збережених здібностях пацієнта до праймінгу. Один із таких методів — це метод підказок, що зникають, який використовували для навчання осіб з амнезією, наприклад, комп’ютерної лексики та бізнес-термінів, шляхом поступового зменшення кількості підказок, які виявляють правильні відповіді. Іншим методом є навчання без помилок. Для усунення помилок хворому потрібен чіткий спогад про навчальний епізод і, таким чином, пацієнти з тяжкою формою амнезії відчувають великі труднощі з усуненням помилок. Під час використання цього методу ефективність пацієнтів залежить здебільшого від імпліцитної (процедурної) пам’яті, яка відповідає за набуття та зберігання несвідомих автоматизованих навичок, наприклад, надягання одягу, водіння автомобіля, їзда на велосипеді і, як правило, призводить до найсильнішої реакції з боку хворого (Lafleche G., Verfaellie M., 2011).

Амнезія: прогноз

Прогноз результату амнезії має індивідуальний характер та залежить як від першопричини її виникнення, так і преморбідних особливостей самого пацієнта.