Що таке альфа-таласемія?

Альфа-таласемія (α-таласемія) — це спадкова гемолітична анемія, зумовлена зниженням синтезу альфа-ланцюгів глобіну.

Альфа-таласемію часто діагностують у пацієнтів, які проживають у регіонах з високою захворюваністю на малярію.

Таласемії є гетерогенною групою генетичних хвороб, зумовлених зниженням синтезу альфа- або бета-ланцюгів глобіну. Гемоглобін складається з 2 білків: альфа- і бета-ланцюгів глобіну. При порушенні структури гемоглобіну еритроцити формуються неправильно і не можуть переносити достатню кількість кисню; це призводить до розвитку анемії, яка розвивається в ранньому дитинстві та зберігається протягом усього життя.

Альфа-таласемія: причини

Альфа-таласемія викликана делецією гену альфа-глобіну, що спричиняє зменшення або відсутність продукції альфа-глобінових ланцюгів. Ген альфа-глобіну має 4 алелі, відповідно, можливо кілька варіантів патології, та ступінь її тяжкості варіює від легкої до тяжкої залежно від кількості делецій алелів. Делеція 4 алелів — найбільш тяжка форма, при якій альфа-глобін не синтезується, а надлишок гамма-ланцюгів (що відзначається в плодовий період) формує тетрамери. Це несумісно з життям і призводить до водянки плода. Делеція 1 алеля — найлегша форма, яка в основному клінічно не проявляється.

Таласемія — спадкове захворювання, тобто принаймні один з батьків має бути носієм цього захворювання.

Альфа-таласемія: клінічні форми

Синдром гемоглобіну Барта (Hb Bart) з водянкою плода (викликаний делецією / інактивацією всіх 4 алелів альфа-глобіну).
Хвороба гемоглобіну H (HbH) (найчастіше викликана делецією / інактивацією 3 алелів альфа-глобіну). Також називається гемоглобінопатією Н, гемоглобінозом Н.
Гетерозиготна альфа-таласемія-1 — характеризується делецією 2 з 4 генів альфа-глобіну.
Гетерозиготна альфа-таласемія-2 — делеція 1 гена альфа-ланцюга глобіну.

Альфа-таласемія: патогенез

Гемоглобін складається із заліза (гема) та білка (глобіну). Функція гемоглобіну полягає у перенесенні кисню з легень до тканин. Існує 3 основних типи нормального гемоглобіну у дорослих: гемоглобін А, гемоглобін А2 та гемоглобін F. Вони відрізняються поєднанням молекул глобіну, а саме альфа, бета, гама або дельта. Весь нормальний гемоглобін є комбінацією альфа- і неальфа-ланцюгів. Ген альфа-глобіну розташований на 16-й хромосомі. Гемоглобін А складається з 1 пари альфа-глобінових ланцюгів та 1 пари бета-глобінових ланцюгів. Він становить 95–98% гемоглобіну дорослої людини. Гемоглобін А2 формується з пари альфа- і пари дельта-ланцюгів. Він становить 1–3% гемоглобіну дорослої людини. Гемоглобін F складається з 2 альфа-і 2 гамма-ланцюгів. Він становить більшу частину неонатального гемоглобіну, але у здорових дорослих становить 2–3% загального гемоглобіну.

Альфа-таласемія — це захворювання, пов’язане з аномальною або відсутньою продукцією альфа-глобінових ланцюгів. Відомо щонайменше 15 різних генетичних мутацій, що призводять до розвитку цього захворювання. Тяжкість клінічного стану залежить від типу мутації. Ступінь тяжкості мутації залежить від того, який із 2 локусів альфа-глобіну залучений. Мутації можуть бути делеційними і неделеційними. При делеційній мутації успадковується 1 ген альфа-глобіну. При неделеційному типі пацієнт успадковує 2 гени альфа-глобіну, але один з них несе мутацію. При неделеційному типі ступінь тяжкості клінічного прояву також залежить від того, чи блокує мутація синтез нормальних альфа-ланцюгів, що залишилися, частково або повністю. Хвороба гемоглобіну H розвивається, коли успадковано лише 1 нормальний ген альфа-ланцюга і має більш тяжкий пепербіг у пацієнтів з неделеційним типом. При гемоглобінозі Н фіксується значне порушення продукції альфа-глобіну. У неонатальний період це призводить до надмірної кількості гамма-глобіну, а у дорослих – бета-глобіну. Вільні альфа-ланцюги є нерозчинними. Гамма- і бета-ланцюги розчиняються і формують гомотетрамери, деякі з них нестабільні та осаджуються всередині еритроцитів. Гемоглобін H складається з 4 бета-ланцюгів, а Hb Barts — з 4 гамма-ланцюгів. У дорослих пацієнтів HbH може становити до 40% циркулюючого гемоглобіну. Цей гемоглобін більш схильний до окисного пошкодження і має низьку здатність переносити кисень. Його спорідненість до кисню в 10 разів більша, ніж у HbA, відповідно, він має аномальну криву дисоціації оксигемоглобіну. Це означає, що він може зв’язуватися з киснем, але не віддає його адекватно тканинам.

При альфа-таласемії характерна хронічна гіпохромна мікроцитарна анемія та гемолітична анемія, які можуть загострюватися в періоди оксидантного стресу. Мікроцитарна гіпохромна анемія зумовлена порушенням продукції гемоглобіну через зниження синтезу альфа-ланцюгів та гіпергідратації клітини. Причину гіпергідратації при альфа-таласемії на сьогодні до кінця не вивчено і, ймовірно, вона пов’язана з дисфункцією котранспортера K-Cl.

Альфа-таласемія: діагностика

Через різноманітність генетичних мутацій відзначаються значні відмінності у фенотипових проявах. Хвороба HbH класифікується як помірна чи тяжка форма альфа-таласемії.

Як проявляється альфа-таласемія?

У пацієнтів може фіксуватися безсимптомний перебіг, епізодична анемія, коли показано переливання крові, і навіть фатальна внутрішньоутробна водянка плода залежно від форми альфа-таласемії.

Синдром Hb Bart, найбільш тяжка форма, характеризується пренатальним розвитком генералізованих набряків та плеврального та перикардіального випоту внаслідок застійної серцевої недостатності, спричиненої тяжкою формою анемії. Часто розвиваються екстрамедулярний еритропоез, виражена гепатомегалія, спленомегалія та збільшення плаценти. Під час огляду виявляють також блідість, жовтяничність шкірних покривів, петехії на шкірі. У плазмі крові визначається зниження рівня гемоглобіну, анізо- та пойкілоцитоз, збільшення кількості нормобластів. Летальний наслідок зазвичай настає в неонатальний період.

Гемоглобіноз Н (альфа-таласемія) має широкий спектр клінічних проявів, які зазвичай розвиваються у перші роки життя. У той же час захворювання може протікати безсимптомно або клінічні симптоми виявляються в дорослому віці.

Альфа-таласемія: симптоми при гемоглобінозі Н:

блідість;
жовтяниця;
загальна слабкість та невмотивована стомлюваність;
запаморочення;
головний біль;
задишка при фізичних навантаженнях;
тахікардія;
збільшення селезінки;
гепатомегалія (рідше);
іноді — таласемієподібні зміни кісток;
болісність у зоні правого підребер’я (оскільки розвивається жовчнокам’яна хвороба);
виразки нижніх кінцівок;
можливе відставання дітей у фізичному розвитку.

Ступінь анемії варіабельний. Ця анемія зумовлена поєднанням неефективного еритропоезу та гемолізу (гемолітична анемія).

Часто з віком розвивається перенавантаження залізом, особливо якщо пацієнту необхідні багаторазові переливання крові без адекватного хелатування заліза.

Яке потрібне обстеження при альфа-таласемії?

У мазку периферичної крові при хворобі HbH виявляється гіпохромія та мікроцитоз із тільцями-включеннями.
У кістковому мозку фіксується еритроїдна гіперплазія з погано гемоглобінізованими еритробластами, що містять тільця-включення.
Електрофоретичні чи хроматографічні методи дослідження гемоглобіну дозволяють виявити HbH.
У біохімічному аналізі виявляються непряма гіпербілірубінемія, підвищення рівня лактатдегідрогенази, зниження рівня гаптоглобіну.
Для точної діагностики необхідне генотипування.
Усім пацієнтам із таласемією показано генетичне консультування.

Альфа-таласемія: лікування

Необхідно контролювати показники крові, а в періоди оксидантного стресу, наприклад, при інфекції або прийомі препаратів-оксидантів, може знадобитися переливання крові (еритроцитарної маси).

Також показаний прийом фолієвої кислоти.

При перенавантаженні залізом, пов’язаному з частими переливаннями крові, може бути рекомендовано хелатування заліза.

Протипоказані препарати заліза!

Диференційна діагностика

Альфа-таласемія: ускладнення

Калькульозний холецистит;
міокардіодистрофія при вираженій анемії;
трофічні виразки нижніх кінцівок;
відставання дітей у фізичному розвитку.