Акрохордон

Визначення

Акрохордон (фіброепітеліальні поліпи, папіломи, м’які бородавки) — це поширені доброякісні новоутворення шкіри, що являють собою м’які нарости на тонкій ніжці.

Найчастіше акрохордони локалізуються у зонах підвищеного тертя — на шкірі шиї, пахвових западинах, під молочними залозами, у пахвинних та міжсідничних складках.

Незважаючи на свій доброякісний характер, акрохордони можуть викликати у пацієнтів дискомфорт, пов’язаний із свербежем, болем, подразненням, механічним травмуванням (наприклад при терті об одяг), а також спричиняти скарги на неестетичний вигляд (Syed S.Y.B. et al., 2023).

Згідно з результатами дослідження, у близько 50–60% дорослих протягом життя розвивається хоча б 1 акрохордон. Частота їх виникнення підвищується у осіб віком старше 40 років, що пов’язано з віковими змінами шкіри, гормональним фоном та метаболічним статусом. Проте акрохордони можуть фіксуватися вже в підлітковому віці, особливо за наявності факторів, які привертають увагу.

Найчастішими асоційованими станами є:

• ожиріння;
• інсулінонезалежний цукровий діабет;
• метаболічний синдром;
• сімейний анамнез доброякісних шкірних новоутворень.

Статевих відмінностей у поширеності акрохордонів не виявлено — вони уражують як чоловіків, так і жінок рівною мірою.

Останнім десятиліттям фіксується ріст кількості випадків акрохордонів у дітей та підлітків, що, ймовірно, корелює із глобальним збільшенням випадків дитячого ожиріння. У той же час у осіб віком старше 70 років — частота новоутворень знижується (Pandey A. et al., 2023).

Причини акрохордонів

Етіологія акрохордонів досі остаточно не встановлена. Вважається, що ці новоутворення розвиваються в ділянках шкіри з локально зниженим вмістом еластичної тканини, що спричиняє формування атрофічних або «на ніжці» шкірних новоутворень. Гормональні порушення також розглядаються як потенційні кофактори в їх патогенезі. Додатковими тригерами росту можуть бути тканинні, епідермальний фактори росту, а також певні інфекційні агенти (Syed S.Y.B. et al., 2023).

Деякі спадкові синдроми можуть призводити до множинних акрохордиформних новоутворень, наприклад:

• синдром Берта — Хогга — Дьюбе — характеризується множинними триходискомами і фіброфолікуломами, які клінічно можуть нагадувати акрохордони;
• туберозний склероз — характерні множинні шкірні нарости, що формують на шиї своєрідну конфігурацію «намиста» (Pandey A. et al., 2023).

Симптоми акрохордонів

Акрохордони — невеликі, м’які, зазвичай «на ніжці» доброякісні новоутворення шкіри. Акрохордони найчастіше локалізуються в зонах тертя та складок шкіри, таких як:

• шия;
• пахвові западини;
• повіки;
• пахова зона;
• під молочними залозами у жінок.

Також можлива локалізація акрохордонів на будь-якій ділянці шкірного покриву.

Забарвлення новоутворень варіює від тілесного до гіперпігментованого кольору. Розміри більшості акрохордонів становлять 2–5 мм, хоча в окремих випадках можливі й більші елементи.

У клінічній практиці поширення цих новоутворень найчастіше протікає безсимптомно, але у низці випадків пацієнти можуть скаржитися на:

• свербіж;
• локальну болісність;
• запалення внаслідок механічного травмування одягом, прикрасами або у процесі гігієнічних процедур.

Ці особливості слід враховувати при плануванні тактики спостереження або видалення акрохордонів, особливо при їхньому множинному характері або наявності суб’єктивного дискомфорту у пацієнта (Syed S.Y.B. et al., 2023).

Класифікація акрохордонів

Акрохордони можна умовно розподілити на кілька категорій залежно від розміру та зовнішнього вигляду:

• невеликі шкірні нарости — являють собою борозенчасті папули розміром близько 1–2 мм завширшки і заввишки. Найчастіше локалізуються на шиї та в пахвових западинах;
• середні шкірні нарости — поодинокі або множинні ниткоподібні новоутворення завдовжки близько 5 мм і завширшки близько 2 мм. Можуть формуватися на різних ділянках тіла, не обмежуючись зонами складок;
• великі шкірні нарости мають ніжку і можуть мати мішковидну, невусну форму або виглядати як м’які фіброми. Зазвичай локалізуються у нижній частині тіла, зокрема у пахвинній ділянці;
• гігантські шкірні нарости — викликають значний дискомфорт у пацієнтів, особливо при локалізації в пахвових западинах та ділянці геніталій. Можуть перешкоджати нормальному руху і викликати болісні відчуття (Pandey A. et al., 2023).

Діагностика акрохордонів

У більшості випадків пацієнтам з акрохордонами немає потреби у проведенні лабораторних, інструментальних або рентгенологічних досліджень, оскільки клінічна картина таких новоутворень не викликає діагностичних труднощів.

Проте в ситуаціях, коли проводиться видалення множинних новоутворень і лікар ухвалює рішення відправити їх на патогістологічне дослідження, рекомендується дотримуватися протоколу маркування зразків. Кожне новоутворення має бути поміщене в окремий, чітко промаркований контейнер, щоб зберегти можливість точної топографічної ідентифікації.

Такий підхід особливо важливий в окремих випадках, коли при гістологічному дослідженні діагностують злоякісний процес (наприклад меланому або інші пухлини шкіри). Якщо всі новоутворення будуть поміщені в один контейнер з формаліном, неможливо визначити локалізацію потенційно злоякісного вогнища, що ускладнить подальше клінічне ведення пацієнта (Syed S.Y.B. et al., 2023).

Диференційна діагностика акрохордонів

Незважаючи на типовий клінічний вигляд, акрохордони можуть нагадувати низку інших доброякісних шкірних новоутворень (таблиця).

Лікування акрохордонів

Акрохордони є доброякісними новоутвореннями шкіри і не становлять онкологічної загрози. Проте їх видалення може бути обґрунтоване за наявності косметичних або фізичних незручностей, а також у разі частого травмування.

Клінічно ефективні методи видалення акрохордонів:

• хірургічне висічення ножицями;
• кріотерапія;
• ексцизія ножицями (snip excision);
• електродисекція;
• лазерне видалення новоутворень на шкірі, при якому використовується лазер з довжиною хвилі 10 600 нм і розміром плями світлового випромінювання 70–80 нм.

Ведення пацієнтів після видалення акрохордонів

Рутинне диспансерне спостереження зазвичай не потрібне, за винятком випадків неоднозначного клінічного діагнозу або гістологічного підтвердження атипових новоутворень.

Якщо під час огляду у пацієнта також діагностували ознаки чорного акантозу, його слід попередити про можливий зв’язок з інсулінорезистентністю та ризиком розвитку цукрового діабету. Таких пацієнтів рекомендується спрямувати до терапевта чи ендокринолога для оцінки метаболічного статусу та корекції способу життя.

Навіть за відсутності активних скарг, пацієнти із множинними акрохордами часто мають супутні стани, такі як ожиріння, метаболічний синдром або предіабет. Тому лікарям слід використовувати візит хворого як можливість для проведення первинної профілактики, зокрема рекомендації щодо:

• корекції дієти;
• підвищення фізичної активності;
• зменшення маси тіла;
• контролю рівня глюкози у плазмі крові та артеріального тиску (Syed S.Y.B. et al., 2023).

Прогноз акрохордонів

Частота виявлення акрохордонів підвищується з віком. Незважаючи на їх доброякісний характер, ці новоутворення можуть являти собою значну косметичну проблему, особливо при множинному висипі, що в низці випадків супроводжується зниженням самооцінки та якості життя пацієнта (Syed S.Y.B. et al., 2023).