Фармакодинаміка.

Як кофактор простетичної групи метилмалоніл-СоА-мутази вітамін В₁₂ потрібний для перетворення пропіонової кислоти в бурштинову. Крім того, як і фолієва кислота, вітамін В₁₂ також бере участь в утворенні лабільних метильних груп, які переносяться на інші акцептори метилу за допомогою процесів трансметилювання. Вітамін також впливає на синтез нуклеїнових кислот, особливо під час гемопоезу, а також на інші процеси дозрівання клітин.

Наявність та покриття потреби

З лікувальною метою вітамін В₁₂ застосовують у формі ціанокобаламіну (гідроксокобаламіну та гідроксокобаламіну ацетату). Ці дві форми є «проліками», які в організмі перетворюються в активні форми — метилкобаламін і 5-аденозилкобаламін.

Людський організм не здатний самостійно синтезувати вітамін B₁₂ і повинен отримувати його з їжею. Продукти, які містять вітамін В₁₂, — це печінка, нирки, серце, риба, устриці, молоко, яєчні жовтки та м’ясо.

Вітамін B₁₂ в основному всмоктується в тонкому кишечнику, але тільки якщо вітамін попередньо поєднався з внутрішнім фактором, глікопротеїном, утвореним у шлунку. В організмі зберігається лише така кількість вітаміну B₁₂, яка необхідна для задоволення добових потреб, що становить близько 1 мкг.

Дефіцит

Погіршення або відсутність всмоктування вітаміну B₁₂, що триває протягом багатьох років, призводить до появи симптомів його дефіциту, якщо плазмові концентрації вітаміну В₁₂ опускаються нижче 200 пг/мл. Гематологічно відзначаються зміни у формулі крові, які проявляються у вигляді мегалобластної анемії. Неврологічно дефіцит проявляється симптомами з боку периферійної і центральної нервової системи. Ознаки полінейропатії можуть виникати разом з ураженням спинного мозку і психічними розладами. Ранніми ознаками дефіциту є втома і блідість, поколювання в руках і ногах, нестійка хода і зниження фізичної сили.

Фармакокінетика.

Вітамін B₁₂ абсорбується двома шляхами:

Активна абсорбція у тонкому кишечнику вимагає наявності внутрішнього фактора Касла. Транспортування вітаміну В₁₂ у тканини вимагає зв’язування з транскобаламінами, які є бета-глобулінами плазми крові.
Незалежно від внутрішнього фактора Касла, вітамін також може потрапляти у кров шляхом пасивної дифузії через шлунково-кишковий тракт або через слизові оболонки. Приблизно 1–3% (залежно від дози) від перорально введеної кількості потрапляє в кров.

Дослідження за участю здорових добровольців показали, що в середньому максимум 1,5 мкг вітаміну B₁₂поглинається з пероральних доз (більше 5 мкг) завдяки внутрішньому фактору Касла. У пацієнтів із перніціозною анемією максимальні показники абсорбції 1% були виявлені після перорального прийому 100 мкг вітаміну В₁₂ і більше.

Вітамін B₁₂, що міститься в організмі, зберігається в депо, найважливіше з яких знаходиться в печінці. Кількість вітаміну В₁₂, що споживається як добова потреба, дуже низька і становить близько 1 мкг, швидкість обміну вітаміну В₁₂ становить 2,5 мкг. Біологічний період напіввиведення становить близько 1 року. Перетворюється у метаболіти 2,55 мкг вітаміну B₁₂ на день, або 0,051% від загальних запасів в організмі.

Вітамін В₁₂ головним чином виводиться з жовчю і до 1 мкг реабсорбується через ентерогепатичну циркуляцію. Якщо накопичувальна здатність організму перевищується через високі дози, особливо після парентерального введення, неабсорбована фракція виводиться з сечею.

Рівень вітаміну В₁₂ в плазмі крові дає інформацію про рівень депо вітаміну B₁₂ в організмі. Якщо здоровий організм позбавлений будь-яких надходжень вітаміну В₁₂, то через період від 3 до 5 років будуть досягнуті критичні значення, що вказують на стан вітамінної недостатності.

Від 50 до 90% внутрішньом’язової або внутрішньовенної дози від 0,1 до 1 мг ціанокобаламіну виводиться із сечею протягом 48 годин, при цьому виведення із сечею відбувається швидше після внутрішньовенного введення. З іншого боку, після застосування гідроксокобаламіну спостерігаються більш тривалі рівні в сироватці, лише від 16 до 66% дози виявляється в сечі протягом 72 годин, з максимумом гідроксокобаламіну через 24 години.

Однак вважається, що цей ефект втрачається не пізніше ніж через місяць тривалого лікування, тому немає істотних відмінностей у характері абсорбції та накопичення між гідроксокобаламіном і ціанокобаламіном.

Діагнози, при яких застосовують Вітапромпт®