Корінь валеріани лікарської (Valeriana officinalis) застосовується для лікування порушень сну і як заспокійливий засіб більше 2 тис. років. Згадка про цю рослину зустрічається в записах Діоскорида, Галена та давньо китайських медичних трактатах. У США валеріана представлена як анксіолітичний та гіпногенний засіб з 1940-х рр., однак досі не втратила своєї актуальності та широкого кола показань.

Дія валеріани обумовлена складом лікарської рослини: борнеол, валерін, глікозиди, сапоніни, органічні кислоти, смоли, сесквитерпени та ін.. Валеріани екстракт підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до впливу γ-аміномасляної кислоти, що підсилює процеси гальмування в корі головного мозку. Одночасно спостерігається збільшення синтезу і секреції ГАМК в синапсах нейронів кори мозку. Седативний ефект при використанні засобу проявляється повільно, але досить стабільно і повністю розвивається тільки при систематичному і тривалому курсовому прийомі. Знижується швидкість реакції організму на зовнішні подразники, полегшується настання природного сну та збільшується його тривалість. Валепотріати і валеріанова кислота мають спазмолітичну дію, надають легкий жовчогінний ефект, особливо при спазмі і гіпермоторній дискінезії жовчовивідних шляхів. Комплекс біологічно активних речовин екстракту валеріани через нейрогуморальні механізми і вплив на провідну систему міокарда регулює серцеву діяльність — уповільнює ритм серця, розширює коронарні судини.

Всі ці властивості роблять ефективним використання екстракту валеріани:

при нервовому перезбудженні, безсонні, нервовому виснаженні — як заспокійливий засіб;
при страху, зайвій тривожності — знижує нервову напругу;
при нападах мігрені — знижує їх частоту;
при проявах вегето-судинної дистонії чинить розслаблюючу (або тонізуючу) дію;
для зняття больових спазмів шлунку — сприяє нормалізації м'язового тонусу;
при аритмії, тахікардії, гіпертонії — знижує збудливість нервових імпульсів;
при лікуванні нейродерміту — заспокоює свербіж;
під час клімаксу стабілізує нейро і гормональний фон, знімає спазматичні прояви.

Хороша переносимість та відсутність серйозних побічних явищ дозволяють використовувати валеріану при лікуванні практично всіх захворювань, особливо в літньому віці. На відміну від транквілізаторів валеріана не викликає звикання, психічної та фізичної залежності.

Діагнози, при яких застосовують Валериана