Лікарський засіб не слід застосовувати з іншими НПЗЗ, включаючи АСК та специфічні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), оскільки це збільшує ризик виникнення побічних реакцій.

Можливі види взаємодій діючих речовин

Ацетилсаліцилова кислота (АСК)

Застосування ацетилсаліцилової кислоти у комбінації з іншими лікарськими засобами	Можливий наслідок
Інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)	Не слід застосовувати даний лікарський засіб з НПЗЗ, оскільки це збільшує ризик побічних реакцій.
Пероральні антикоагулянти та інгібітори агрегації тромбоцитів	АСК може посилювати антикоагулянтний ефект пероральних антикоагулянтів, таких як гепарин та кумарин, та інгібіторів агрегації тромбоцитів, таких як тиклопідин, клопідогрель, цилостазол, таким чином збільшуючи ризик кровотечі. Необхідно здійснювати клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі та протромбінового часу.
Тромболітики	Існує підвищений ризик кровотеч. Зокрема пацієнтам із гострим інсультом не можна розпочинати терапію АСК протягом перших 24 годин після введення альтеплази. Таким чином, застосування цієї комбінації не рекомендується.
Урикозуричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон)	АСК може зменшувати їх активність внаслідок інгібування канальцевої резорбції, що призводить до високого рівня АСК та сечової кислоти у плазмі крові.
Петльові діуретики (наприклад, фуросемід)	АСК може зменшувати їхню активність внаслідок конкуренції та інгібування простагландинів сечі. НПЗЗ можуть спричиняти гостру ниркову недостатність, особливо у пацієнтів з дегідратацією. При застосуванні діуретиків одночасно з АСК необхідно вжити заходів для забезпечення належної гідратації пацієнта та контролювати показники функції нирок та артеріального тиску, особливо на початку терапії діуретиками.
Фенітоїн	На тлі прийому АСК концентрація фенітоїну у плазмі крові збільшується. Необхідно ретельно контролювати рівень фенітоїну у плазмі крові.
Вальпроат	АСК пригнічує метаболізм вальпроату, тому його токсичність може збільшуватися. Необхідно ретельно контролювати рівень вальпроату у плазмі крові.
Метотрексат (≤ 15 мг/тиждень)	Токсичність метотрексату може збільшуватися при одночасному прийомі АСК. Якщо комбінована терапія є необхідною, слід контролювати показники функції нирок.
Похідні сульфонілсечовини	АСК посилює їхній цукрознижувальний ефект, тому може бути доцільним дещо зменшити дозу протидіабетичного засобу, якщо застосовувати високі дози саліцилатів. Рекомендується більш частий контроль рівня глюкози у крові.
Алкоголь	Існує підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.
Діуретики та антигіпертензивні засоби (інгібітори ангіотензинперетво-рювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів)	АСК може зменшувати їх активність. Застосування такої комбінації потребує обережності. Необхідно періодично контролювати артеріальний тиск пацієнтів, особливо літнього віку, а також забезпечити належну гідратацію пацієнта та контроль функціонування нирок після початку одночасної терапії та періодично згодом, особливо при застосуванні діуретиків та інгібіторів АПФ, через ризик нефротоксичності. У разі одночасного застосування з калійзберігаючими препаратами може спостерігатися збільшення концентрації калію у плазмі крові, яку треба контролювати.
Антацидні засоби	Антацидні засоби можуть збільшувати виділення АСК шляхом алкалінізації сечі.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)	СІЗЗС при одночасному застосуванні з АСК збільшують ризик шлунково-кишкової кровотечі.
Кортикостероїди	Існує підвищений ризик виникнення виразок та кровотеч шлунково-кишкового тракту внаслідок синергічних ефектів. Для пацієнтів, які приймають АСК та кортикостероїди, особливо для осіб літнього віку, рекомендується розглянути доцільність призначення гастропротекторів. Системні глюкокортикостероїди знижують рівень саліцилатів у крові та підвищують ризик передозування після закінчення лікування. Таким чином, застосування такої комбінації не рекомендується.
Гепарин	Існує підвищений ризик геморагічних ускладнень. Необхідно здійснювати клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Таким чином, застосування такої комбінації не рекомендується.
Дигоксин	При одночасному застосуванні концентрація дигоксину в плазмі крові підвищується внаслідок зниження ниркової екскреції.
Антагоністи альдостерону (спіронолактон, канреноат)	АСК може зменшувати їх активність внаслідок інгібування екскреції натрію зі сечею. Необхідно ретельно контролювати артеріальний тиск.

Парацетамол

Застосування парацетамолу у комбінації з іншими лікарськими засобами	Можливий наслідок
Варфарин	Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів із підвищенням ризику кровотечі може посилитися внаслідок тривалого регулярного застосування парацетамолу. Однократне застосування не має суттєвого впливу.
Індуктори ферментів печінки або речовини з потенційною гепатотоксичністю (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, у тому числі фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін)	Підвищення токсичності парацетамолу, що може призвести до ураження печінки, навіть при застосуванні доз парацетамолу, не шкідливих за інших обставин. У зв’язку з цим необхідно контролювати показники функції печінки. Одночасне застосування не рекомендується.
Хлорамфенікол	На тлі терапії парацетамолом може підвищуватися ризик збільшення концентрацій хлорамфеніколу у плазмі крові. Одночасне застосування не рекомендується.
Зидовудин	На тлі терапії парацетамолом може підвищуватися ризик розвитку нейтропенії, тому слід здійснювати контроль показників кровотворної системи. Одночасне застосування не рекомендується, за винятком випадків, коли таке застосування здійснюється під наглядом лікаря.
Пробенецид	Пробенецид зменшує кліренс парацетамолу, тому при одночасному застосуванні з цим лікарським засобом дозу парацетамолу необхідно зменшити. Одночасне застосування не рекомендується.
Пероральні антикоагулянти	На тлі багатократного застосування парацетамолу протягом більше 1 тижня посилюються антикоагулянтні ефекти. Нерегулярне застосування парацетамолу не впливає суттєво на коагуляцію.
Пропантелін або інші лікарські засоби, що призводять до уповільнення евакуації вмісту шлунка	Ці лікарські засоби спричиняють уповільнення абсорбції парацетамолу. Протибольовий ефект може наставати із запізненням та бути менш вираженим.
Метоклопрамід або інші лікарські засоби, що призводять до прискорення евакуації вмісту шлунка	Ці діючі речовини викликають прискорення абсорбції парацетамолу, збільшуючи його ефективність та прискорюючи настання знеболювального ефекту.
Флуклоксацилін	Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом з високим аніонним проміжком як наслідком піроглутамінового ацидозу, особливо у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
Холестирамін	Холестирамін спричиняє зменшення абсорбції парацетамолу, тому, якщо потрібно досягти максимального знеболювального ефекту, приймати холестирамін слід не раніше ніж через 1 годину після прийому парацетамолу.

Кофеїн

Застосування кофеїну у комбінації з лікарськими засобами	Можливий наслідок
Снодійні засоби (наприклад, бензодіазепіни, барбітурати, антигістамінні препарати)	При одночасному застосуванні снодійний ефект може зменшуватися або протисудомна дія барбітуратів може пригнічуватися. Таким чином, одночасне застосування не рекомендується. Якщо одночасне застосування цих препаратів є необхідним, можливо, більш корисним буде прийом такої комбінації вранці.
Препарати літію	Кофеїн може посилити виведення літію з організму, тому не рекомендується одночасне застосування лікарського засобу з препаратами літію.
Дисульфірам	Пацієнтам з алкогольною залежністю, які отримують терапію від цієї залежності дисульфірамом, слід рекомендувати уникати застосування кофеїну, щоб запобігти ризику погіршення синдрому алкогольної абстиненції через індуковане кофеїном кардіоваскулярне та церебральне збудження.
Речовини типу ефедрину	Застосування такої комбінації може збільшувати ризик розвитку залежності. Таким чином, одночасне застосування не рекомендується.
Симпатоміметики або левотироксин	При застосуванні такої комбінації тахікардична дія може бути більш вираженою внаслідок синергічних ефектів. Таким чином, одночасне застосування не рекомендується.
Теофілін	При одночасному застосуванні екскреція теофіліну може зменшуватися.
Антибактеріальні засоби хінолонового ряду (ципрофлоксацин, еноксацин та піпемідова кислота), тербінафін, циметидин, флувоксамін та пероральні контрацептиви	Збільшення періоду напіввиведення кофеїну внаслідок інгібування шляху метаболізму з участю цитохрому печінки P450. У зв’язку з цим пацієнти з порушеннями функції печінки, серцевою аритмією або латентною епілепсією мають уникати прийому кофеїну.
Нікотин, фенітоїн та фенілпропаноламін	Ці речовини збільшують період напіввиведення кофеїну.
Клозапін	При застосуванні кофеїну збільшується сироватковий рівень клозапіну, вірогідно, внаслідок взаємодії, опосередкованої як фармакокінетичними, так і фармакодинамічними механізмами. Необхідно контролювати рівень клозапіну в сироватці крові. Таким чином, одночасне застосування не рекомендується.
Аналгетики-антипіретики	Підвищення їх ефекту

Вплив на результати лабораторних досліджень

Застосування високих доз АСК може впливати на результати кількох клінічно-хімічних лабораторних аналізів.
Застосування парацетамолу може впливати на результати визначення вмісту сечової кислоти, якщо аналіз проводити методом із використанням реактиву фосфорновольфрамової кислоти, та на результати визначення глікемії, якщо аналіз проводити методом із використанням глюкозооксидази/пероксидази.
Кофеїн може нівелювати дію дипіридамолу на кровотік у міокарді і таким чином впливати на результати цього тесту. Рекомендується призупинити застосування кофеїну за 8–12 годин до початку цього тесту.

Діагнози, при яких застосовують Фармадол® Макс

Діагнози, при яких застосовують Фармадол^® Макс