Фармакодинаміка.

Тіоколхікозид — напівсинтетичний міорелаксант, який одержують з глікозиду колхікозиду. Проявляє селективну афінність до гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) і гліцинових рецепторів.

Міорелаксуючий ефект проявляється переважно на супраспінальному рівні за рахунок складних регуляторних механізмів, не виключений також гліцинергічний механізм дії.

Зв’язування тіоколхікозиду з ГАМК якісно і кількісно розділяється з його активним метаболітом — глюкуронізованою похідною.

Тіоколхікозид та його похідні не виявляють седативного ефекту.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) тіоколхікозиду спостерігається через 30 хвилин, показники 113 нг/мл досягаються після введення дози 4 мг, а 175 нг/мл — після введення дози 8 мг. Відповідні показники площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) дорівнюють 283 нг∙г/мл та 417 нг∙г/мл.

Фармакологічно активний метаболіт SL18.0740 спостерігається також при більш низьких концентраціях — при C_max 11,7 нг/мл, яка досягається через 5 годин після введення дози, а AUC — 83 нг∙г/мл.

Дані щодо неактивного метаболіту SL59.0955 відсутні.

Фармакологічно активний метаболіт SL18.0740 також виявляється при більш низьких концентраціях C_max 11,7 нг/мл, що досягається через 5 годин після введення дози, і AUC 83 нг.годину/мл. Доступних даних щодо неактивного метаболіту SL59.0955 немає.

Після перорального застосування тіоколхікозиду в плазмі крові виявляються тільки два метаболіти: фармакологічно активний метаболіт SL18.0740 та неактивний метаболіт SL59.0955. Максимальна концентрація в плазмі крові обох метаболітів тіоколхікозиду досягається приблизно через 60 хвилин. Після одноразового перорального прийому 8 мг значення C_max і АUC метаболіту SL18.0740 становлять приблизно 60 нг/мл і 130 нг.годину/мл відповідно. У метаболіту SL59.0955 значення набагато нижче: C_max становить приблизно 13 нг/мл, а АUC — у межах від 15,5 нг.годину/мл (до 3 годин) до 39,7 нг.годину/мл (до 24 годин).

Розподіл

Об’єм розподілу тіоколхікозиду становить приблизно 42,7 л після застосування 8 мг. Дані щодо об’єму розподілу метаболітів відсутні.

Метаболізм

Після перорального застосування тіоколхікозид швидко метаболізується до аглікон-3-диме-тилтіоколхікозиду або SL59.0955. Це, в основному, відбувається за рахунок кишкового метаболізму, що пояснює відсутність незміненого тіоколхікозиду після перорального застосування. Метаболіт SL59.0955 глюкуронізується до SL18.0740, який має рівносильну фармакологічну активність з тіоколхікозидом і, таким чином, забезпечує фармакологічну активність після перорального застосування тіоколхікозиду. SL59.0955 також деметилюється, перетворюючись на диметилтіоколхіцин.

Виведення

Після перорального застосування ¹⁴С-тіоколхікозид в основному виділяється з калом (79%), а зі сечею — лише 20%. У незміненому вигляді тіоколхікозид не виводиться зі сечею або калом. Метаболіти SL18.0740 та SL59.0955 виявляються в сечі і калі, у той час як дидеметилтіоколхіцин виводиться тільки з калом.

Після перорального застосування тіоколхікозиду час напіввиведення метаболіту SL18.0740 становить 3,2–7 годин та метаболіту SL59.0955 — у середньому 0,8 години.

Діагнози, при яких застосовують Міотил