Загальні застереження щодо застосування системних нестероїдних протизапальних засобів

Шлунково-кишкові виразки, кровотечі або перфорації можуть виникнути у будь-який період упродовж лікування із застосуванням НПЗЗ, незалежно від селективності ЦОГ-2, навіть у разі відсутності попередніх симптомів або анамнестичних даних. Щоб мінімізувати цей ризик, лікування слід розпочинати із застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу.

Результати плацебо-контрольованих досліджень засвідчили, що існує підвищений ризик тромботичних серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень у разі застосування певних селективних інгібіторів ЦОГ-2. Досі невідомо, чи цей ризик прямо залежить від селективності ЦОГ-1/ЦОГ-2 окремих НПЗЗ. На даний час немає даних порівняльних клінічних досліджень щодо застосування максимальної дози та тривалого лікування напроксеном, можливість аналогічно підвищеного ризику не може бути виключена. Поки такі дані стануть доступними, слід ретельно оцінювати співвідношення ризику і користі щодо застосування напроксену пацієнтам з клінічно підтвердженою ішемічною хворобою серця, цереброваскулярними розладами, оклюзійними захворюваннями периферичних артерій або значними факторами ризику (наприклад артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, тютюнопалінням). У зв’язку з цим слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду лікування.

Ниркові ефекти НПЗЗ включають затримку рідини з набряками та/або артеріальною гіпертензією. Тому пацієнтам із серцевою недостатністю та іншими станами, що призводять до затримки рідини, напроксен необхідно застосовувати з обережністю. Уваги також потребують пацієнти, які одночасно застосовують діуретики або інгібітори АПФ, та пацієнти з підвищеним ризиком виникнення гіповолемії.

Напроксен слід приймати з обережністю або лише за призначенням та під наглядом лікаря в таких випадках:

пацієнтам літнього віку слід проявляти обережність із загальних медичних міркувань. У пацієнтів літнього віку підвищена концентрація в плазмі напроксену, що не зв’язується з білками, при цьому загальна концентрація залишається незміненою; рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу слабким пацієнтам літнього віку або з низькою масою тіла;
у пацієнтів, що хворіють або хворіли раніше на бронхіальну астму, застосування напроксену може призвести до розвитку бронхоспазму;
у разі ниркової недостатності;
у разі серцевої недостатності;
при порушеннях функції печінки або печінковій недостатності.

Гематологічні ефекти

Як і інші НПЗЗ, напроксен може зменшувати агрегацію тромбоцитів та подовжувати тривалість кровотечі.

Цей ефект необхідно враховувати при визначенні тривалості кровотечі. Пацієнти, які страждають на порушення коагуляції або приймають медикаментозне лікування, що негативно впливає на гемостаз, повинні знаходитися під ретельним наглядом під час лікування препаратами, що містять напроксен. У пацієнтів з високим ризиком розвитку кровотеч та у пацієнтів, які повністю антикоагульовані (наприклад, із застосуванням похідних дикумаролу), при одночасному застосуванні препаратів, що містять напроксен, може підвищуватися схильність до розвитку кровотеч.

Вплив на нирки

Слід дотримуватися обережності пацієнтам, захворювання яких призводять до зменшення об’єму крові та/або ниркового кровотоку та у яких простагландини нирок відіграють підтримуючу роль у забезпеченні ниркової перфузії. У таких пацієнтів застосування препаратів, що містять напроксен, та інших НПЗЗ може призводити до дозозалежного зменшення утворення простагландинів у нирках та спричиняти декомпенсацію функції нирок або ниркову недостатність. Найвищий ризик цієї реакції у пацієнтів з порушеннями функції нирок, гіповолемією, серцевою недостатністю, порушеннями функції печінки або синдромом сольового виснаження, у пацієнтів, що отримують терапію діуретиками або інгібіторами АПФ, а також у пацієнтів літнього віку. Препарати, що містять напроксен, слід застосовувати таким пацієнтам з більшою обережністю, рекомендується контроль показників креатиніну в сироватці крові та/або кліренсу креатиніну. Щоб запобігти надмірному накопиченню метаболітів напроксену у таких пацієнтів, слід зважити можливість зменшення добової дози.

Напроксен не рекомендується пацієнтам, вихідні показники кліренсу креатиніну яких становлять менше ніж 20 мл/хв, оскільки в таких випадках спостерігається накопичення метаболітів напроксену.

Через значний рівень зв’язування напроксену з білками його концентрація в плазмі не зменшується за допомогою гемодіалізу.

Дерматологічні ефекти

Рідко можуть спостерігатися реакції світлочутливості. Тому під час лікування напроксеном слід зменшити дію сонячного випромінювання (УФ-промені).

Синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН) та індукована лікарськими засобами еозинофілія з системними симптомами (DRESS), які можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, були зареєстровані в післяреєстраційному періоді у зв’язку з застосуванням напроксену. При появі ознак і симптомів, що вказують на ці реакції, лікарський засіб слід негайно відмінити. Якщо у пацієнта розвинувся ССД, ТЕН або DRESS при застосуванні напроксену, лікування не можна поновлювати і слід остаточно припинити.

Діагнози, при яких застосовують Тералів