судоми
Не слід перевищувати рекомендовану дозу бупропіону, оскільки бупропіон пов’язаний із дозозалежним ризиком розвитку судом. Загальна частота судом при застосуванні бупропіону у клінічних дослідженнях у дозах до 450 мг/добу становила приблизно 0,1 %.
За наявності факторів, які знижують судомний поріг, існує підвищений ризик виникнення судом при застосуванні бупропіону. Тому слід з обережністю застосовувати лікарський засіб Бупрінол пацієнтам з одним або кількома факторами ризику, що знижують судомний поріг.
Перед призначенням лікарського засобу Бупрінол слід провести оцінку наявних факторів ризу, що призводять до зниження порога виникнення судом для кожного пацієнта, які включають:
• Одночасне застосування інших лікарських засобів, що знижують судомний поріг (наприклад, антипсихотиків, антидепресантів, антималярійних препаратів, трамадолу, теофіліну, системних стероїдів, хінолонів та седативних антигістамінних препаратів).
• Зловживання алкоголем (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
• Черепно-мозкова травма в анамнезі.
• Цукровий діабет, який лікується гіпоглікемічними лікарськими засобами або інсуліном.
• Застосування стимуляторів або аноректиків.
Застосування лікарського засобу Бупрінол слід припинити та не застосовувати пацієнтам, у яких виникли судоми під час лікування.
Взаємодії (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ)
Внаслідок фармакокінетичних взаємодій рівень бупропіону або його метаболітів у плазмі крові може змінюватися, що може збільшити ймовірність виникнення побічних реакцій (наприклад, сухість у роті, безсоння, судоми), тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні бупропіону з лікарськими засобами, які можуть індукувати або інгібувати метаболізм бупропіону.
Бупропіон інгібує метаболізм через ізофермент цитохрому Р450 2D6. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні лікарських засобів, що метаболізуються цим ферментом.
Згідно з даними літератури, лікарські засоби, які інгібують CYP2D6, можуть призводити до зниження концентрації ендоксифену, який є активним метаболітом тамоксифену. Тому під час лікування тамоксифеном слід по можливості уникати застосування бупропіону, який є інгібітором CYP2D6 (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Нейропсихіатрія
Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення
Депресія пов’язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок та поведінки і самогубств (подій, пов’язаних із самогубством). Цей ризик зберігається до настання значної ремісії. Покращення може не настати протягом перших кількох тижнів лікування або навіть довше, тому слід ретельно спостерігати за пацієнтами через можливість клінічного погіршення стану та суїцидальних тенденцій до тих пір, доки не настане таке покращення. Загальний клінічний досвід підтверджує підвищений ризик суїцидів на ранніх стадіях лікування.
Відомо, що пацієнти, у яких в анамнезі були суїцидальні події, або пацієнти зі значним рівнем суїцидальних уявлень до початку лікування мають підвищений ризик суїцидальних думок або спроб самогубства, тому слід ретельно спостерігати за ними під час лікування. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень з антидепресантами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки у дорослих пацієнтів із психічними захворюваннями, які приймали антидепресанти, порівняно з плацебо, у пацієнтів віком до 25 років.
Застосування лікарського засобу Бупрінол, особливо на ранній стадії лікування та після зміни дози, має супроводжуватися ретельним наглядом за пацієнтами, особливо з групи високого ризику. Пацієнти (та особи, що доглядають за ними) повинні бути попереджені про необхідність спостерігати за будь-яким погіршенням, суїцидальною поведінкою або суїцидальними думками та незвичними змінами у поведінці. У разі виникнення таких симптомів слід негайно звернутися до лікаря.
Поява деяких нервово-психічних симптомів може бути пов’язана як з основним захворюванням, так і з лікуванням.
У пацієнтів, у яких розвиваються суїцидальні думки/поведінка, слід зважати на можливість зміни схеми лікування, в тому числі на можливість припинення лікування, особливо якщо такі симптоми є серйозними, виникають раптово або якщо вони не були частиною симптомів, що проявляються у пацієнта.
Нейропсихіатричні симптоми, включаючи манію та біполярний розлад
Існують повідомлення про виникнення нейропсихіатричних симптомів (див. розділ «Побічні реакції»). Спостерігалися переважно психотичні та маніакальні стани, особливо у пацієнтів з психічними захворюваннями в анамнезі. Крім того, великий депресивний розлад може бути початковим проявом біполярного розладу. Загалом вважається (хоча це не доведено контрольованими клінічними дослідженнями), що лікування таких розладів одним антидепресантом може саме по собі збільшити ймовірність виникнення змішаних/маніакальних розладів у пацієнтів із ризиком розвитку біполярного розладу. Обмежені клінічні дані щодо застосування бупропіону в комбінації зі стабілізаторами настрою у пацієнтів із біполярним розладом в анамнезі вказують на низьку ймовірність переходу в манію. Перед початком лікування антидепресантами пацієнтів слід належним чином обстежити, щоб визначити, чи є у них ризик розвитку біполярного розладу. Таке обстеження має включати детальну інформацію щодо психіатричного анамнезу, включаючи дані сімейного анамнезу, щодо наявності суїцидів, біполярного розладу та депресій.
Результати, отримані на тваринах, свідчать про можливість розвитку залежності від бупропіону. Однак дослідження щодо потенціалу зловживання людьми та великий клінічний досвід показують, що бупропіон має низький потенціал зловживання.
У пацієнтів, які отримують електросудомну терапію (ЕСТ), клінічний досвід застосування бупропіону обмежений. Тому слід з обережністю застосовувати бупропіон пацієнтам, які отримують ЕСТ.
Гіперчутливість
Пацієнтам, у яких під час застосування лікарського засобу Бупрінол розвиваються реакції гіперчутливості, слід негайно припинити його застосування. Лікар повинен знати, що після припинення застосування лікарського засобу Бупрінол симптоми можуть погіршуватися або повертатися, та повинен забезпечити симптоматичне лікування протягом необхідного часу (принаймні, протягом одного тижня). Типовими симптомами є шкірні висипання, свербіж, кропив’янка або біль у грудях, але можуть бути також серйозні побічні реакції, зокрема ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), задишка/бронхоспазм, анафілактичний шок, мультиформна еритема або синдром Стівенса ̶ Джонсона. Крім того, повідомлялося про артралгію, міалгію та гарячку разом із висипаннями та іншими симптоми, що свідчать про реакцію гіперчутливості сповільненого типу (див. ПОБІЧНА ДІЯ). У більшості пацієнтів після припинення прийому бупропіону та початку лікування антигістамінними препаратами або кортикостероїдами симптоми зменшувалися і з часом поступово зникали.
Кардіоваскулярні порушення
Доступні лише обмежені клінічні дані щодо лікування депресії бупропіоном у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. При лікуванні цієї групи пацієнтів слід дотримуватися обережності. Проте у дослідженнях щодо відмови від паління бупропіон зазвичай добре переносився пацієнтами з ішемічною серцево-судинною патологією.
Артеріальний тиск
У дослідженнях пацієнтів без депресії з АГ І-го ступеня, які застосовували бупропіон, не було виявлено значного підвищення АТ. Однак у клінічній практиці у пацієнтів, які отримували бупропіон, спостерігалася АГ, яка в деяких випадках була тяжкою (див. ПОБІЧНА ДІЯ) та вимагала невідкладного лікування. Це спостерігалося як у пацієнтів з попередніми ознаками АГ, так і в пацієнтів без попередніх ознак АГ.
Базовий рівень АТ має бути встановлений при початковому обстеженні пацієнтів та повинен регулярно контролюватися, особливо у пацієнтів з АГ. Слід зважати на можливість припинення прийому лікарського засобу Бупрінол, якщо спостерігається клінічно значуще підвищення АТ.
Одночасне застосування бупропіону з нікотиновими пластирами може призвести до підвищення АТ.
Синдром Бругада
Бупропіон може виявляти синдром Бругада, рідкісне спадкове захворювання натрієвого каналу серця з характерними змінами ЕКГ (блокада правої ніжки пучка Гіса та підйом сегмента ST у правих прекордіальних відведеннях), що може призвести до зупинки серця або раптової смерті.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти педіатричної популяції
Лікування антидепресантами дітей та підлітків із серйозними депресивними розладами та іншими психічними розладами пов’язане з підвищеним ризиком суїцидальних думок та поведінки.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Бупропіон метаболізується в печінці до активних метаболітів з подальшим їх метаболізмом. Не спостерігалося статистично значущих відмінностей між фармакокінетикою бупропіону у пацієнтів із цирозом печінки легкого та середнього ступеня тяжкості та у здорових добровольців. Рівень бупропіону у плазмі крові більше відрізнявся у окремих пацієнтів, тому лікарський засіб Бупрінол слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
У всіх пацієнтів із порушеннями функції печінки слід регулярно спостерігати за ймовірним проявом побічних реакцій (наприклад, безсоння, сухість у роті, судоми), що може вказувати на підвищений рівень бупропіону або його метаболітів.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
Бупропіон виводиться переважно із сечею у вигляді метаболітів. Тому бупропіон та його активні метаболіти можуть накопичуватися у більшій мірі, ніж зазвичай, у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У всіх пацієнтів необхідно ретельно контролювати можливі побічні реакції (наприклад, безсоння, сухість у роті, судоми), що може свідчити про високий рівень діючої речовини або її метаболітів (див. ЗАСТОСУВАННЯ).
Пацієнти літнього віку
Ефективність бупропіону у пацієнтів літнього віку неоднозначна. У клінічних дослідженнях пацієнти літнього віку дотримувались тієї ж схеми лікування, що й дорослі пацієнти, однак не можна виключити вищу чутливість у деяких пацієнтів літнього віку.
Вплив на аналіз сечі
Оскільки бупропіон має хімічну структуру, подібну до структури амфетаміну, він впливає на метод аналізу, який використовується в деяких експрес-тестах сечі. Це може призвести до хибнопозитивних результатів, особливо щодо амфетамінів. Позитивний результат зазвичай слід підтверджувати більш точними методами.
Неправильний шлях введення
Лікарський засіб Бупрінол призначений лише для перорального застосування. Зафіксовано випадки вдихання подрібнених таблеток або введення ін’єкції розчиненого бупропіону, що може призвести до швидшого вивільнення, швидшого всмоктування та потенційного передозування. Повідомлялося про епілептичні напади та/або летальні випадки при інтраназальному або парентеральному введенні бупропіону.
Серотоніновий синдром
У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки потенційно небезпечного для життя серотонінового синдрому при одночасному застосуванні бупропіону та серотонінергічних лікарських засобів, таких як СІЗЗС або СІЗЗСіН (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Якщо супутнє лікування іншими серотонінергічними речовинами клінічно обґрунтовано, рекомендується ретельно спостерігати за пацієнтом, особливо на початку лікування та у разі збільшення дози.
Серотоніновий синдром може включати зміни у психічному статусі (наприклад, збудження, галюцинації, кома), вегетативну нестабільність (наприклад, тахікардія, коливання АТ, гіпертермія), нервово-м’язові порушення (наприклад, гіперрефлексія, порушення координації, ригідність) та/або шлунково-кишкові симптоми (наприклад, нудота, блювання, діарея). При підозрі на серотоніновий синдром слід зважати на можливість зменшення дози або припинення лікування залежно від тяжкості симптомів.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Деякі епідеміологічні дослідження результатів вагітності після застосування бупропіону вагітними жінками у І триместрі вагітності показали зв’язок з підвищеним ризиком деяких вроджених вад розвитку серцево-судинної системи, зокрема дефектів міжшлуночкової перегородки та дефектів виносного тракту лівого шлуночка серця. Однак ці результати не узгоджуються між собою в різних дослідженнях. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив щодо репродуктивної токсичності. Бупрінол не слід застосовувати під час вагітності, якщо тільки клінічний стан жінки не потребує лікування бупропіоном та немає альтернативних методів лікування.
Період годування груддю. Бупропіон і його метаболіти виводяться у грудне молоко людини. Рішення про припинення грудного годування або відміну терапії бупропіоном слід приймати з урахуванням користі грудного годування для новонародженого/немовляти і користі від терапії бупропіоном для матері.
Фертильність. Дані про вплив бупропіону на фертильність людини відсутні. Дослідження токсичного впливу на репродуктивну функцію, які були проведені на щурах, не підтвердили негативний вплив на фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. Як і інші лікарські засоби, що впливають на ЦНС, бупропіон може впливати на здатність виконувати завдання, що потребують підвищеної уваги та координації рухів. Тому пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом та іншими механізмами, поки вони не будуть впевнені, що лікарський засіб Бупрінол не впливає на їх увагу та координацію рухів.

Аналоги Бупрінол