при нижчезазначених випадках лікарський засіб слід застосовувати тільки після ретельної оцінки очікуваної користі від терапії і можливого ризику.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з легкою (рівень плазмового креатиніну 150–300 мкмоль/л) та помірною нирковою недостатністю (рівень плазмового креатиніну 300–700 мкмоль/л) через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку. У разі порушення функції нирок слід припинити застосування лікарського засобу.
Після обширних хірургічних втручань у пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають діуретики або лікарські засоби, що можуть спричинити ураження нирок, необхідно ретельно контролювати функцію нирок.
Під час застосування лікарського засобу пацієнтам із порушенням згортання крові рекомендується проведення ретельного клінічного дослідження та оцінки лабораторних показників (наприклад активованого часткового тромбінового часу).
Під час застосування лікарського засобу в дозі 12–16 мг/добу пацієнтам із печінковою недостатністю (наприклад із цирозом печінки) рекомендується регулярно проводити лабораторні тести у зв’язку з можливістю накопичення лорноксикаму в організмі (підвищення AUC). Але відхилень фармакокінетичних параметрів у пацієнтів із печінковою недостатністю порівняно зі здоровими добровольцями не виявлено.
При тривалому застосуванні лікарського засобу (понад 3 міс) рекомендується проводити оцінку стану крові (визначення гемоглобіну), функції нирок (визначення креатиніну) і печінкових ферментів.
Під час застосування лікарського засобу у пацієнтів літнього віку рекомендується контролювати функцію нирок і печінки. Лікарський засіб з обережністю слід застосовувати у таких пацієнтів після хірургічних втручань.
Уникати одночасного застосування лікарського засобу з іншими НПЗП, у тому числі зі селективними інгібіторами ЦОГ-2.
Небажані реакції можна мінімізувати шляхом прийому найнижчої ефективної дози лорноксикаму протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів захворювання.
Під час застосування будь-якого НПЗП (у тому числі лорноксикаму) у будь-який час протягом лікування можливе виникнення (з або без попереджувальних симптомів або серйозних розладів з боку ШКТ в анамнезі) шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації, що може мати летальний наслідок.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації зростає з підвищенням дози НПЗП у пацієнтів із виразками в анамнезі, особливо ускладненими кровотечами або перфорацією (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ), а також у пацієнтів літнього віку. Розпочинати застосування лікарського засобу у таких пацієнтів слід з особливою обережністю та в найнижчих терапевтичних дозах.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у вищезазначених групах пацієнтів та пацієнтів, які одночасно приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інші препарати, що підвищують ризик виникнення шлунково-кишкових ускладнень (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Для пацієнтів, які потребують такої поєднаної терапії, лікування можна проводити на тлі одночасного прийому захисних засобів, наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ). Рекомендується проведення клінічного спостереження через регулярні проміжки часу.
Під час застосування лікарського засобу у пацієнтів з токсичним впливом на ШКТ в анамнезі, особливо літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкову кровотечу) на початкових етапах лікування.
Лікарський засіб з особливою обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які одночасно приймають препарати, що можуть підвищувати ризик виникнення виразки чи кровотечі, наприклад, пероральні кортикостероїди, антикоагулянти — варфарин, СІЗЗС або антитромботичні препарати, наприклад ацетилсаліцилову кислоту (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
У разі виникнення кровотечі або виразки ШКТ у пацієнтів, які приймають лорноксикам, застосування лікарського засобу слід припинити.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їх стан може погіршитися (див. ПОБІЧНА ДІЯ).
У пацієнтів літнього віку підвищується частота виникнення побічних реакцій під час застосування НПЗП, зокрема шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, що може призвести до летального наслідку (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з АГ та/або серцевою недостатністю в анамнезі, оскільки внаслідок прийому НПЗП можливі набряки та затримка рідини в організмі.
Під час застосування лікарського засобу необхідно спостерігати за станом пацієнтів з АГ та/або застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки лікування НПЗП може супроводжуватися такими явищами, як затримка рідини і набряки.
Є клінічні дослідження та епідеміологічні дані, які дають змогу припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо довготривала терапія та застосування у високих дозах) може бути пов’язано з невеликим підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для того, щоб виключити такий ризик при прийомі лорноксикаму.
Лікарський засіб слід застосовувати тільки після ретельної оцінки показань у пацієнтів із неконтрольованою АГ, хронічною серцевою недостатністю, ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними порушеннями. Оцінка також потрібна перед тривалим застосуванням лікарського засобу у пацієнтів із факторами ризику виникнення серцево-судинних захворювань (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).
При одночасному застосуванні лорноксикаму з гепарином підвищується ризик спинномозкової/епідуральної гематоми при спинномозковій або епідуральній анестезії (див. ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ).
Під час застосування лорноксикаму дуже рідко можливий розвиток тяжких шкірних реакцій, що включають ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, іноді деякі з них закінчуються летально (див. ПОБІЧНА ДІЯ). Ризик розвитку таких реакцій найвищий на початку лікування: у більшості випадків такі реакції виникають у перший місяць прийому лорноксикаму. Застосування лікарського засобу слід припинити при перших ознаках шкірного висипу, ураження слизових оболонок та інших проявах гіперчутливості.
Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у хворих на БА або з даним захворюванням в анамнезі, оскільки повідомлялося, що НПЗП можуть провокувати бронхоспазм у таких пацієнтів.
Під час застосування лорноксикаму у хворих на системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини може підвищуватися ризик розвитку асептичного менінгіту.
Лорноксикам пригнічує агрегацію тромбоцитів, збільшуючи час згортання крові. Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровотеч.
При одночасному застосуванні лорноксикаму з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності внаслідок послаблення синтезу простацикліну в нирках. У разі необхідності такої комбінації слід ретельно контролювати функцію нирок.
Під час застосування лорноксикаму можливе епізодичне підвищення трансаміназ, білірубіну в плазмі крові, підвищення плазмових рівнів сечовини і креатиніну та інші відхилення лабораторних показників від норми. Якщо відхилення лабораторних показників суттєві та тривають довгий час, застосування лікарського засобу слід припинити та провести необхідне дослідження.
Лорноксикам, як і інші засоби, що пригнічують ЦОГ/синтез простагландинів, може послаблювати фертильність, тому його не рекомендується застосовувати у жінок, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, слід припинити застосування лікарського засобу.
При наявності вітряної віспи у виняткових випадках можуть розвинутися тяжкі інфекційні ураження шкіри та м’яких тканин. Також не можна виключити вплив НПЗП на погіршення перебігу таких інфекційних уражень. Рекомендується уникати застосування лікарського засобу при наявній вітряній віспі.
Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід застосовувати у пацієнтів із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції.
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування грудьми
Вагітність. Лікарський засіб протипоказаний у ІІІ триместр вагітності. Клінічних даних щодо застосування лорноксикаму у І–ІІ триместр вагітності та під час пологів немає, тому лікарський засіб не рекомендується застосовувати в цей період.
Немає достатніх даних щодо застосування лорноксикаму у вагітних. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищення ризику невиношування вагітності, а також розвитку вад серця при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Ризик зростає при підвищенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріофетальної летальності. Інгібітори синтезу простагландинів не слід застосовувати у І та ІІ триместр вагітності. Застосування можливе тільки у разі крайньої необхідності.
Застосування НПЗП, починаючи з 20-го тижня вагітності або пізніше, може спричинити рідкісні, але серйозні порушення нирок у ненародженої дитини. Це може призвести до низького рівня навколоплідних вод та можливих ускладнень. Рекомендується уникати застосування НПЗП, починаючи з 20-го тижня вагітності або пізніше.
У разі необхідності застосування НПЗП у період між 20-м та 28-м тижнем вагітності, рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу лікарського засобу протягом найкоротшого терміну і розглянути можливість контролю рівня навколоплідних вод за допомогою ультразвуку, у випадку якщо лікування перевищує 48 год.
Під час ІІІ триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливий такий вплив на плід:
• серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки і легенева гіпертензія);
• порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком олігогідрамніону.
Вагітна та плід наприкінці вагітності можуть піддаватися таким впливам внаслідок застосування інгібіторів синтезу простагландинів:
• можливе збільшення тривалості кровотечі;
• пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затримки або збільшення тривалості пологів.
Таким чином, застосування лікарського засобу протипоказане у ІІІ триместр вагітності (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ).
Період годування грудьми. Немає даних щодо екскреції лорноксикаму у грудне молоко жінок. Відносно високі концентрації лорноксикаму екскретуються у молоко годуючих щурів. Лікарський засіб не слід застосовувати в період годування грудьми.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами. У разі виникнення запаморочення та/або сонливості внаслідок застосування лікарського засобу не слід керувати транспортними засобами або іншими механізмами.

Діагнози, при яких застосовують Лорнадо таблетки