дія тіаміну інактивується 5-фторурацилом, оскільки останній конкурентно інгібує фосфорилювання тіаміну у тіамін-пірофосфат. Петльові діуретики, наприклад фуросемід, що гальмують канальцеву реабсорбцію, під час довготривалої терапії можуть спричинити підвищення екскреції тіаміну і, таким чином, знизити рівень тіаміну.
Протипоказане одночасне застосування з леводопою, оскільки вітамін В₆ може зменшувати протипаркінсонічну дію леводопи. Одночасний прийом з антагоністами піридоксину (наприклад ізоніазид, гідралазин, пеніциламін або циклосерин), пероральними контрацептивами може підвищувати потребу у вітаміні В₆.
Вживання напоїв, що містять сульфіти (наприклад вино), підвищує деградацію тіаміну. Інші вітаміни можуть бути інактивовані за наявності продуктів розладу вітаміну В₁.
Лідокаїн посилює пригнічувальну дію на дихальний центр засобів для наркозу (гексобарбітал, тіопентал натрію в/в), снодійних та седативних засобів; послаблює кардіотонічний вплив дигітоксину. При одночасному застосуванні зі снодійними і седативними засобами можливе посилення пригнічуючої дії на ЦНС.
Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну на функцію дихання.
Блокатори адренорецепторів (у тому числі пропранолол, надолол) уповільнюють метаболізм лідокаїну в печінці, посилюють ефекти лідокаїну (у тому числі токсичні) і підвищують ризик розвитку брадикардії і артеріальної гіпотензії.
Курареподібні препарати — можливе поглиблення міорелаксації (аж до паралічу дихальних м’язів).
Норепінефрин, мексилетин — посилюється токсичність лідокаїну (знижується кліренс лідокаїну).
Ізадрин і глюкагон — підвищується кліренс лідокаїну.
Циметидин, мідазолам — підвищується концентрація лідокаїну в плазмі крові. Циметидин витісняє зі зв’язку з білками і уповільнює інактивацію лідокаїну в печінці, що призводить до підвищення ризику посилення побічної дії лідокаїну. Мідазолам помірно підвищує концентрацію лідокаїну в крові.
Протисудомні засоби, барбітурати (у тому числі фенобарбітал) — можливе прискорення метаболізму лідокаїну в печінці, зниження концентрації в крові.
Антиаритмічні засоби (аміодарон, верапаміл, хінідин, аймалін, дизопірамід), протисудомні засоби (похідні гідантоїну) — посилюється кардіодепресивна дія; одночасне застосування з аміодароном може призводити до розвитку судом.
Новокаїн, новокаїнамід — при комбінованому застосуванні з лідокаїном можливе збудження ЦНС, галюцинації.
Інгібітори МАО, аміназин, бупівакаїн, амітриптилін, нортриптилін, іміпрамін — при комбінованому застосуванні з лідокаїном підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії та пролонгується місцевоанестезувальна дія останнього.
Наркотичні анальгетики (морфін тощо) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном посилюється анальгезивний ефект наркотичних анальгетиків, однак посилюється і пригнічення дихання.
Преніламін — підвищується ризик розвитку шлуночкової аритмії типу «пірует».
Пропафенон — можливе збільшення тривалості і підвищення тяжкості побічних ефектів з боку ЦНС.
Рифампіцин — можливе зниження концентрації лідокаїну в крові.
Поліміксин В — слід контролювати функцію дихання.
Прокаїнамід — можливі галюцинації.
Серцеві глікозиди — при комбінованому застосуванні з лідокаїном послаблюється кардіотонічний ефект серцевих глікозидів.
Глікозиди наперстянки — на тлі інтоксикації лідокаїн може посилювати тяжкість AV-блокади.
Вазоконстриктори (епінефрин, метоксамін, фенілефрин) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном сприяють уповільненню всмоктування лідокаїну і пролонгують дію останнього.
Гуанадрель, гуанетидин, мекаміламін, триметафан — при комбінованому застосуванні для спінальної і епідуральної анестезії підвищується ризик вираженої артеріальної гіпотензії і брадикардії.
Блокатори β-адренорецепторів — при комбінованому застосуванні уповільнюють метаболізм лідокаїну в печінці, посилюються ефекти лідокаїну (у тому числі токсичні) і підвищується ризик розвитку брадикардії та артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні β-адреноблокаторів та лідокаїну необхідно знизити дозу останнього.
Ацетазоламід, тіазидні і петльові діуретики — при комбінованому застосуванні з лідокаїном, у результаті виникнення гіпокаліємії, знижують ефект останнього.
Антикоагулянти (у тому числі ардепарин, далтепарин, данапароїд, еноксапарин, гепарин, варфарин тощо) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном підвищують ризик розвитку кровотеч.
Протисудомні засоби, барбітурати (фенітоїн) — при комбінованому застосуванні з лідокаїном можливе прискорення метаболізму лідокаїну в печінці, зниження концентрації у крові. З іншого боку, фенітоїн може посилити пригнічувальну дію лідокаїну на серце.
Препарати, що зумовлюють блокаду нервово-м’язової передачі, — при комбінованому застосуванні з лідокаїном посилюється дія препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-м’язової передачі, оскільки останні зменшують провідність нервових імпульсів.
Вираженість побічних реакцій з боку серця може збільшуватися, коли парентеральний лідокаїн вводиться одночасно з епінефрином або норепінефрином. Взаємодія також відбувається з сульфонамідами.
У разі передозування місцевих анестетиків адреналін або норадреналін не слід застосовувати одночасно.
Несумісність. Піридоксин несумісний з препаратами, які містять леводопу, оскільки при одночасному застосуванні посилюється периферичне декарбоксилювання останньої і, таким чином, знижується її антипаркінсонічна дія.
Тіамін несумісний з окисниками та відновниками, хлоридом ртуті, йодидом, карбонатом, ацетатом, заліза сульфатом, таніновою кислотою, цитратом заліза амонію, фенобарбіталом, рибофлавіном, бензилпеніциліном, глюкозою і метабісульфітом. Мідь прискорює розпад тіаміну; крім того, тіамін втрачає свій ефект при підвищенні рівня рН (>3).
Вітамін В₁₂ несумісний з окисниками та відновниками, а також із солями важких металів. У розчинах, що містять тіамін, вітамін B₁₂, а також інші B-комплексні чинники руйнуються продуктами деградації тіаміну (низька концентрація іонів тривалентного заліза може перешкоджати цьому). Також рибофлавін (особливо при супутньому впливі світла) чинить деградуючу дію. Нікотинамід прискорює фітоліз, у той же час антиоксиданти проявляють інгібуючий ефект.

Діагнози, при яких застосовують Нейраксин® B

Діагнози, при яких застосовують Нейраксин^® B