При застосуванні Купренілу^® потрібен постійний контроль з боку лікаря. Під час застосування лікарського засобу необхідно кожні 2 тижні протягом перших 6 місяців його застосування, а потім кожен місяць проводити загальний аналіз сечі, морфологічний аналіз крові з мазком, а також визначати кількість тромбоцитів. Хворих необхідно проінформувати про можливість появи таких симптомів гранулоцитопенії і тромбоцитопенії, як гарячка, біль у горлі, озноб, петехіальні крововиливи, кровотечі. При появі цих симптомів слід повторити вищезгадані дослідження.

Зазвичай на 2-му чи 3-му тижні з початку лікування у деяких хворих може спостерігатися гарячка як реакція на лікарський засіб. Гарячка може супроводжуватись висипом. Алергічна реакція третього типу у вигляді висипу зазвичай припиняється протягом кількох днів після відміни препарату і рідко з’являється при поновленні його застосування у низьких дозах.

При появі свербежу і висипу можна застосовувати антигістамінні препарати.

Значно рідше (через 6 місяців або пізніше після початку застосування препарату) відзначається алергічна реакція пізнього типу у вигляді висипу, яка потребує відміни лікарського засобу.

Поява медикаментозного висипу з гарячкою, болем у суглобах, збільшенням лімфатичних вузлів та іншими алергічними симптомами потребує, як правило, відміни лікарського засобу.

Хворі з алергією на пеніцилін можуть бути сенсибілізовані до пеніциламіну (перехресна сенсибілізація). Можливість виникнення побічних ефектів, викликаних забрудненням пеніциламіну слідовою кількістю пеніциліну в процесі виробництва, виключена, оскільки зараз пеніциламін виробляється синтетично, а не шляхом розщеплення пеніциліну.

Через дію пеніциламіну на колаген і еластин перед плановим хірургічним втручанням добову дозу препарату слід знизити до 250 мг. Лікування із застосуванням великих доз препарату можна поновити тільки після повного загоювання післяопераційних ран.

У деяких пацієнтів, які приймають пеніциламін, виникають такі розлади: апластична анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, синдром Гудпасчера і міастенія.

У період лікування препаратом можлива поява таких симптомів, як протеїнурія і гематурія, що може бути ознакою початку гломерулонефриту, який може призвести до нефротичного синдрому. Слід встановити нагляд за такими хворими. У деяких хворих симптоми протеїнурії можуть зникати без припинення застосування препарату, тоді як іншим хворим лікування пеніциламіном слід припинити. При появі протеїнурії і гематурії лікар має упевнитися, що симптоми ураження клубочків пов’язані з лікуванням.

Якщо при лікуванні пеніциламіном у пацієнтів з хворобою Вільсона чи цистинурією спостерігаються зміни у сечі, слід оцінити співвідношення ризику подальшого застосування препарату і терапевтичної користі. При лікуванні цистинурії пеніциламіном рекомендується проводити 1 раз на рік рентгенологічне дослідження нирок та сечовидільної системи для швидкого виявлення нефролітів. Цистинові камені утворюються швидко, іноді протягом 6 місяців.

Незважаючи на малу кількість даних щодо випадків внутрішньопечінкового холестазу і токсичного гепатиту, рекомендується кожні 6 місяців протягом всього періоду застосування лікарського засобу проводити функціональні дослідження печінки.

Хоча гострий бронхіт спостерігається рідко, слід застерегти хворих, щоб негайно повідомили лікаря про появу таких симптомів, як задишка при фізичному навантаженні, кашель неясної етіології, дихання зі свистом. Слід розглянути необхідність проведення функціонального дослідження легенів.

Описані випадки міастенічного синдрому, що іноді призводили до розвитку міастенії. Опущення повік, диплопія з ослабленням м’язів очних яблук часто є ранніми симптомами міастенії. Симптоми міастенії в більшості випадків зникають після відміни пеніциламіну.

При появі пухирчатки лікування пеніциламіном слід припинити. Лікування пухирчатки: високі дози кортикостероїдів у монотерапії чи іноді у поєднанні з імуносупресивними засобами. Зазвичай лікування продовжується кілька тижнів чи місяців, а у деяких випадках − більше 1 року.

Пацієнти, які припинили лікування препаратами золота через наявність тяжких побічних реакцій, належать до групи підвищеного ризику виникнення побічних реакцій під час лікування пеніциламіном.

Якщо лікування пеніциламіном було призупинено з якихось причин, його слід поновлювати з низьких доз і поступово збільшувати їх до досягнення ефективної терапевтичної дози.

Особливо ретельний контроль необхідний пацієнтам літнього віку. Підвищена токсичність спостерігалася в цієї категорії пацієнтів незалежно від функції нирок.

Можлива оборотна втрата смаку. Мінеральні добавки для подолання цього явища не рекомендуються.

Погіршення неврологічної симптоматики хвороби Вільсона (дистонія, ригідність, тремор, дизартрія) реєструвалися після застосування пеніциламіну. Це може бути наслідком перерозподілу міді з печінки в мозок.

Можливе збільшення грудей, як у жінок, так і у чоловіків, як рідкісне ускладнення лікування пеніциламіном. Даназол успішно застосовують для лікування цього явища, якщо воно не зникає після припинення лікування.

Одночасне застосування НПЗЗ та інших нефротоксичних препаратів збільшує ризик ушкодження нирок.

Якщо пацієнту рекомендовано лікування пероральними препаратами заліза, дигоксину, антацидами, необхідно витримати 2-годинний інтервал після прийому пеніциламіну.

Антигістамінні препарати, призначення стероїдів або тимчасове зниження дози контролює ризик алергічних реакцій.

У разі відміни препаратів золота, через відсутність ефективності, застосування Купренілу^® можна розпочинати через 6 місяців.

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні Купренілу^® та протизапальних засобів чи інших засобів, які можуть спричиняти порушення функції кісткового мозку.

У хворих на ревматоїдний артрит терапію пеніциламіном потрібно припинити, якщо розвивається макрогематурія або стійка мікрогематурія неясної етіології.

У деяких пацієнтів може спостерігатися позитивний результат тесту на антинуклеарні антитіла (АНА), а у деяких з них може бути діагностовано червоний вовчак. Вовчак як синдром, аналогічний медикаментозному вовчаку, може бути пов’язаний з іншими лікарськими засобами. Червоний вовчак як синдром не пов’язаний з гіпокомплементемією, може бути і без нефропатії. Позитивний тест на АНА не є обов’язковою умовою припинення лікування. Однак слід мати на увазі можливість розвитку червоного вовчака, як синдрому, в майбутньому.

У деяких пацієнтів можуть розвиватись виразки ротової порожнини, які іноді мають вигляд афтозного стоматиту. Також повідомлялося про хейліт, глосит і гінгівостоматит. Ці виразки ротової порожнини часто пов’язані з дозою і можуть вимагати обмеження дозування, але не потребують відміни препарату.

Слід застосовувати з обережністю пацієнтам з легким ступенем ниркової недостатності.

Після будь-якої зміни дозування слід проводити повний аналіз крові (включаючи рівень тромбоцитів) та сечі.

Лікування слід припинити, якщо спостерігається зменшення кількості лейкоцитів або тромбоцитів чи з’являється прогресуюча або серйозна протеїнурія чи гематурія.

У зв’язку з тим, що пеніциламін підвищує потребу організму у вітаміні В₆, пацієнтам можна призначати піридоксин щоденно в дозі 25 мг протягом тривалого часу, особливо якщо вони знаходяться на обмежувальній дієті.

Цей лікарський засіб містить лактози моногідрат. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід призначати цей лікарський засіб. Купреніл^® містить азорубін (Е 122), який може викликати алергічні реакції.

Купреніл® (Cuprenyl®)

Купреніл^® (Cuprenyl^®)