Прополіс — один з найвідоміших лікувальних продуктів бджолярства. Його цілющі властивості відомі вже з давніх часів — згадування про прополіс зустрічаються у працях Гіппократа, Авіценни та інших відомих лікарів (Кароматов И.Д., 2018). Компоненти, що становлять основу прополісу, достатньо вивчені, що дозволяє постійно розширювати спектр показань та способів його застосування.

Що таке прополіс та як він діє?

Прополіс — смолоподібна субстанція, продукт бджолярства, який бджоли збирають з поверхні листя та квітів та піддають обробці власними ферментами. Хімічний склад прополісу доволі складний: біологічно активна частина препарату налічує близько половини загальної ваги, причому близько 25% становлять флавоноїди. Загалом виділено більше 180 компонентів, причому склад прополісу відрізняється залежно від регіону збору та пори року. Типовими компонентами є:

α-ацетооксибетуленол;
бальзами (корична кислота, коричний спирт);
смолисті кислоти та спирти;
амінокислоти;
дубильні речовини;
артипілін;
ефірні олії;
апігенін;
акацетин;
кверцетин;
ерманин;
рамнетин;
рамноцетрин та ін. (Ашурова Н.Г., 2020).

Флавоноїди впливають на транспорт фосфодіестерази циклічних нуклеотидів та АТФ-ази, інгібують гіалуронідазу, фосфоліпазу А2, ЦОГ, гіпоксигеназу, гістидин-декарбоксигеназу тощо. Через модифікацію цих ферментів флавоноїди чинять різнобічну фармакологічну дію на імунні, видільні, рухові, скоротливі та секреторні процеси, виявляють протизапальну, капілярозміцнювальну, противірусну, антиагрегантну та актиоксидантну активність (Шикова Ю.В., 2012). Підтверджена протигрибкова, протипаразитарна, противиразкова, антирадіаційна, антидіабетична та кардіопротекторна дія окремих компонентів прополісу (Кунакова Р.В., 2017). Йому також властиві антибактеріальні та ранозагоювальні характеристики. Якщо прополіс наносити локально (наприклад у формі мазі), він сприяє прискоренню загоєння навіть таких складних ранових дефектів, як рани опікового генезу та трофічні виразки, що супроводжують тяжкі стадії варикозного розширення вен (Кароматов И.Д., 2018).

Експериментальне підтвердження ефективності прополісу

У багатьох експериментах та клінічних дослідженнях встановлено, що прополіс здатен зменшувати вираженість негативних побічних ефектів багатьох лікарських засобів. Наприклад, він попереджає індуковану парацетамолом печінкову, гематологічну та ниркову токсичність; перешкоджає розвитку остеопорозу при хронічній терапії глюкокортикоїдами; перешкоджає імуносупресії та оксидативному стресу на фоні антибіотикотерапії. Встановлено, що фенольні сполуки прополісу активні проти тетрациклін-індукованої гепато- та нефротоксичності. Прополіс потенціює дію ацикловіру, клотримазолу та флуконазолу (Ашурова Н.Г., 2020).
У ході експерименту на щурах вивчений вплив прополісу на патогенез змодельованої ацетатної виразки шлунка. Встановлено, що прополіс інгібує секрецію кислоти d порожнині шлунка, знижує активність кислих протеаз, а також чинить виражений загоювальний ефект (Белостоцкий Н.И., 2009). Встановлено, що прополіс утворює поверхнево-активну плівку, знижує спазм судин, завдяки чому прискорюється розвиток грануляційного процесу. Окрім того, протизапальна дія забезпечує зменшення вираженості больових відчуттів. Також відомо, що прополіс сприятливо впливає на моторну функцію ШКТ, оскільки в ньому містяться у високих концентраціях фенілаланін та триптофан — попередники синтезу катехоламінів та серотоніну (які, у свою чергу, регулюють перистальтичні рухи) (Лычкова А.Э., 2014).

Досвід застосування прополісу в клінічній практиці

Прополіс можна застосовувати в якості допоміжного антихелікобактерного препарату за низької колонізації Helicobacter pylori. У дослідженні з 30% водним р-ном прополісу встановлено, що якщо приймати його всередину 2 р/добу протягом 14 днів, то ерадикація збудника досягається у 51,7% випадків, а у 42,9% випадків відмічається зниження рівня колонізації від високого ступеня до слабкого (Воробьев П.А., 2006). При комбінуванні з інгібіторами протонної помпи (ІПП) частота ерадикації підвищується до 63,6%. Встановлено, що прополіс чинить синергічну дію з кларитроміцином та дозволяє подолати резистентність бактерії до останнього. Допускається також використання антибактеріального ефекту прополісу в ситуації непереносимості антибіотиків (Лазебник Л.Б., 2012). Додаткове застосування прополісу на 84–88% підвищує частоту безрубцевого загоєння виразок і в 10 разів знижує частоту супутнього дисбактеріозу порівняно із застосуванням стандартної трикомпонентної терапії (Нуралиева Р.М., 2020).
Рекомендовано (Дудченко М.А., 2013) застосовувати прополіс у складі комплексних мікроклізм після оперативного лікування неспецифічного виразкового коліту (НВК). Оскільки НВК є системним захворюванням, то навіть після резекції ураженого сегменту товстої кишки залишається ризик рецидиву захворювання у резидуальному сегменті. Тим більше показаннями до оперативного лікування є резистентність захворювання до консервативної терапії та розвиток ускладнень. Місцеве ж застосування прополісу на додаток до стандартної терапії сприяє більш легкому перебігу післяопераційного періоду та стійкій ремісії патологічного процесу в залишковому сегменті товстої кишки.
Прополіс також знайшов застосування в офтальмології: описаний досвід успішного лікування герпетичних кератитів на кон’юнктивітів водним р-ном прополісу. Прополіс застосовують у складі асептичних пов’язок на очне яблуко після операцій та опіків очей (Хатминский Ю.Ф., 2005).
Прополіс входить до складу препаратів для лікування простатиту. Постреєстраційні дослідження показали, що препарат сприяє нормалізації обмінних процесів та локального кровообігу в передміхуровій залозі, покращує сечовипускання, підвищує фертильність та перешкоджає малігнізації як при гострому, так і хронічному простатиті (Евдокимов В.В., 2010).
Прополіс також може застосовуватися як допоміжний засіб при хіміотерапії. Фенетиловий ефір кофеїнової кислоти, що міститься в прополісі, вважається універсальним терапевтично активним поліфенолом та успішно застосовується в якості ад’юванта для підвищення терапевтичної активності та зниження токсичності хіміотерапевтичних препаратів. Він захищає від нефротоксичності, індукованої цисплатином, доксорубіцином, циклоспорином та метотрексатом, перешкоджає розвитку доксорубіцинасоційованої та вінбластинасоційованої кардіо- та гепатотоксичності. Поліфенольна фракція прополісу чинить захисну дію на гепатоцити, оптимізуючи мітохондріальні функції. Окрім того, фенетиловий ефір кофеїнової кислоти попереджає токсичний вплив цитостатиків на кишечник, підвищує чутливість пухлинних клітин до хіміопрепаратів (Ашурова Н.Г., 2020).

Прополіс у супозиторіях

Відповідно до інструкції МОЗ України супозиторії з прополісу є препаратом для лікування геморою та анальних тріщин. Його мукоадгезивні та протизапальні (Кароматов И.Д., 2020) властивості забезпечують ефективне загоєння вад слизової оболонки, причому навіть в умовах порушеного венозного кровообігу. Окрім того, протипухлинні властивості прополісу (Кароматов И.Д., 2020) — хороший засіб для профілактики появи новоутворень на фоні хронічного запального процесу. У складі супозиторіїв також міститься диметилсульфоксид. Ця речовина відома як димексид та є хорошим розчинником та пенетрантом, тобто сприяє всмоктуванню активної речовини препарату через непошкоджену шкіру та слизову оболонку прямої кишки (Фармацевтична енциклопедія). Завдяки його наявності прополіс діє не лише поверхнево, я й виявляє свої ефекти у прилеглих м’яких тканинах.

Прополіс: висновок

Біологічна активність прополісу зумовлена дією всього комплексу компонентів, що входять до його складу. Завдяки протизапальним та неспецифічним протимікробним властивостям (Гунар О.В., 2015) діючої речовини, що входить до складу супозиторіїв із прополісом, препарат активно призначається для консервативного лікування пошкоджень слизової оболонки прямої кишки, пов’язаних із травмою чи порушенням венозного кровообігу.

Діагнози, при яких застосовують Олія чайного дерева